Її ім’я дало назву цілій епосі і стилю, до недавнього часу вона була найбільш долгоправящим монархом великої Британії, її нащадки досі є основою більшості європейських королівських династій, за що ця жінка заслужила особливий титул – «Бабуся всієї Європи». Мова йде, звичайно, про королеві Вікторії. Однак на початку життя майбутню правительку чекали серйозні випробування. Для підготовки її до високої долі була придумана ціла педагогічна система, і дитинство юної Вікторії пройшло під знаком самотності.
Королеву Вікторію можна назвати правителькою, народженої для трону. У 1817 році у Великобританії склалася ситуація, коли в лінії спадкоємства залишилися тільки діти короля. Враховуючи високу смертність тих часів, це була небезпечна ситуація. Заради її дозволу герцог Кентський і його брати терміново знайшли собі наречених (в даному випадку потенційна плодючість кандидаток була одним з вирішальних факторів). Герцогинею Кентської в результаті стала вдова німецька принцеса Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдская. Напевно, Бісмарк недарма, хоч і дуже грубо, називав Німеччину «племінною фермою Європи». Російський королівський будинок, наприклад, постійно саме там поповнював свій генофонд.
Батьки королеви Вікторії: Едуард Август, герцог Кентський, четвертий син короля Великобританії Георга III і Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдская, в заміжжі стала герцогинею Кентської.
Новоспечена герцогиня Кентська була жінкою активної і, схоже, прагне до влади. Цей шлюб став для неї довгостроковим проектом наближення до престолу і, треба сказати, спочатку все складалося як ніби спеціально для неї. Вона дійсно швидко завагітніла, і заради народження дитини сім’я перебралася до Англії, до цього пара продовжувала жити на батьківщині нареченої, в Ганновері. Дівчинка, яку назвали Александріна Вікторія народилася 24 травня 1819 року в Кенсингтонському палаці Лондона. До речі, перше ім’я було дано їй на честь хрещеного – російського імператора Олександра I, і аж до коронації звали дівчинку саме по ньому, Дриной.
Маленька Вікторія Александріна
Маленька принцеса була п’ятою в лінії успадкування престолу. Вже через рік вона просунулася в цій черзі – несподівано від пневмонії помер її батько (який все життя відрізнявся відмінним здоров’ям). Далі померли й інші претенденти на трон, і вже до 10 років дівчинка стала передбачуваної спадкоємицею свого дядька короля Вільгельма IV. В цей же час спеціальним актом було обумовлено, що герцогиня Кентська стане регентом, якщо до смерті Вільгельма Вікторія ще не досягне повноліття. Король, до речі, був явно проти її кандидатури, і навіть заявив, що збирається обов’язково дожити до 18-річчя Вікторії, щоб ніякого регентства не було.
Тим часом мати-герцогиня всерйоз зайнялася підготовкою дочки правління. Правда, історики сходяться на думці, що крім прекрасної освіти, виховання мало й іншу, цілком певну мета – придушити волю майбутньої королеви і зробити її більш слухняною. Владна жінка явно готувалася скористатися своїм шансом наблизитися до управління державою. Знайшовся у неї і активний помічник (як подейкували, і коханець) – Джон Конрой. Колишній офіцер служив керуючим при дворі герцогині Кентської, і на багато років саме ця пара людей стала для маленької спадкоємиці головними вихователями. Про те, як проходило це виховання, можна судити по тій ненависті, з якою Вікторія все життя ставилася до них. Першим же розпорядженням статус королеви вона звеліла… перенести своє ліжко в окрему кімнату, так як аж до сходження на престол дівчинка спала разом з матір’ю.
Сер Джон Понсонбі Конрой – фаворит і помічник герцогині Кентської, матері королеви Вікторії
Заради такого складного справи – виховання майбутньої королеви, була створена ціла педагогічна система. Вона була названа Kensington, і залишається в історії унікальним пам’ятником людської амбітності. Мати і Джон Конрой побудували життя Вікторії так, щоб залишатися для неї найбільш важливими людьми. Для цього вони просто позбавили її товариства інших людей – настільки, наскільки це взагалі було можливо. В результаті дівчинка фактично виявилася на багато років замкнена в Кенсингтонському палаці. Її життя регламентувалося суворою системою правил. До неї допускалися лише деякі окремі люди, і вона практично не бувала при дворі. Так протікало дитинство майбутньої королеви, яка у свої спогади вона потім назве «досить тужливим».
Вікторія у віці 4-х років
Старовинна англійська педагогіка взагалі була дуже сувора. Якщо принципи працьовитості і дисципліни, щеплені дітям, нам в принципі зрозумілі, то, наприклад, обмеження в їжі сучасній людині здаються просто жорстокими. Маленьку Дріну годували три рази в день. Причому на вечерю покладалися тільки хліб і молоко. Навіть чай подавався лише по святах. В ті часи дівчаткам взагалі була заборонена здоба і свіжий хліб, так як вважали, що така їжа провокує розвиток чуттєвості. Масло і варення були рідкісними ласощами. Маленька Вікторія у дитинстві присягнулася, що, коли виросте, буде їсти м’ясо кожен день, і цю клятву ревно виконувала все життя. Будучи королевою, вона їла багато, не звертаючи уваги на думку оточуючих і свій зростаючий вага. Але, треба віддати належне, ще більше вона працювала. Цю звичку в ній також прищепили з дитинства. Жорсткий розпорядок дня, в якому було виділено зовсім небагато часу для ігор і спілкування з улюбленою собачкою, ні хвилини у неробстві, ні хвилини без нагляду дорослих, і при цьому жодного однолітка поруч – таким було дитинство майбутньої королеви.
Вікторія з її спанієлем Дэшем, 1833 рік, портрет пензля Джорджа Хейтера
Треба відзначити, що при всій ненависті до цієї виховної системи, Вікторія багато сприйняла з неї. Частково ці ідеї потім навіть стали основою стилю життя, який нащадки назвуть «вікторіанським». Наприклад, принцип помірності. Живучи в палаці, дівчинка, звичайно, була оточена предметами розкоші, у неї, наприклад, була колекція з 130 порцелянових ляльок, у яких вона із задоволенням грала, але при цьому її не балували одягом. Нові красиві сукні шили тільки за необхідності – для заходів або, коли зносилися старі.
Франц Винтрехальтер, портрет молодої королеви Вікторії
Через деякий час мати стала дошкуляти її постійними поїздками по країні, які більше були схожі на королівські виїзди. Королю це не подобалося, сама Вікторія так втомлювалася, що була на межі зриву, але герцогиня Кентська була непохитна. Одного разу дівчинка захворіла в дорозі, і досить довго намагалася довести їй і Конрою, що це не дитяче удавання. Однак, коли вона остаточно злягла в гарячці, фаворит матері кілька діб провів у ліжку хворий– він марно намагався підсунути їй документ про призначення себе особистим секретарем спадкоємиці. Вікторія, навіть перебуваючи в дуже важкому стані, на це не погодилася. Вона взагалі, схоже, погано піддавалася вигаданої спеціально заради неї виховній системі. Здається, що, завдяки справжньому сильного характеру майбутньої королеви, всі ці педагогічні заходи мали прямо протилежний ефект. Гувернантка Лейцен, яка завдяки своїй щирій любові до дівчинці, змогла завоювати її довіру на багато років, згодом писала, що ніколи не бачила такого впертого дитини.
Вікторія отримує звістку про те, що стала королевою, від лорда Конингема та архієпископа Кентерберійського
Схоже, що вже в такому юному віці майбутня королева не дала перетворити себе на маріонетку, зуміла відстояти своє власне право на правління і захистила свою країну від можливої влади нового сірого кардинала. Успадкувавши трон у віці 18 років та 26 днів (дядько-король виконав свою обіцянку з точністю до місяця), вона першими указами показала, хто в країні тепер головне. Вона відразу ж переїхала в Букінгемський палац, видаливши від себе і герцогиню Кентскую і Конроя, і в подальшому практично не підтримувала з ними відносин. Вже багато пізніше, тільки за наполяганням свого гаряче улюбленого чоловіка Альберта, вона зробила кроки до примирення з матір’ю.
Портрет королеви Вікторії
Thanks!
Our editors are notified.