За наявною у відкритому доступі інформації, в історії СРСР сталося більше ста викрадень літаків, частина з яких – зі щасливим кінцем. Але відомі і особливо зухвалі, відчайдушні, жорстокі злочини, що закінчилися смертю невинних і жертовністю екіпажів. Хоч і деякі мотиви можна так чи інакше назвати благородними, все одно при їх виконанні часто відбувалися катастрофи.
Жертва молодий стюардеси і реакція турецької влади
У США злочинець Бразінскас загинув від руки сина./Фото: avatars.mds.yandex.net
У жовтні 1970-го Ан-24 здійснював рейс з Батумі в Краснодар з 46 пасажирами на борту. Вільнюський завмаг Пранас Бразінскас з сином сиділи з обрізами в першому ряду. Відразу після зльоту вони викликали стюардесу, зажадавши розвернути літак для посадки в Туреччині і погрожуючи екіпажу смертю. Стюардеса Курченко спробувала попередити пілотів і закричала, але була застрелена на місці. Бандити рвонули в кабіну, відкривши стрілянину. Було випущено більше 20 куль, одна з яких перебила хребет командиру екіпажу, і настала парализация ніг.
Поранення в руку, легкі і плече отримав і штурман. Але пілотам все ж вдалося подати сигнал SOS. Як згадував пізніше один з льотчиків, була думка направити літак на скелі і загинути разом зі злочинцями. Але в салоні перебували десятки ні в чому не винних людей. Після невдалої спроби приземлитися на військовому аеродромі Кабулетти, пресеченной бандитом, вирішили все ж посадити машину в Туреччині. Радянський Союз зажадав видати небезпечних злочинців, однак очікуваної реакції не послідувало. Туреччина вирішила вершити суд самостійно. Злочинці провели за ґратами чотири роки, після чого вийшли за амністією. Проживали в США, а в 2002-му Пранаса Бразинскаса вбив власний син.
Грузинські пестуни долі і 4-хвилинний штурм
Героїчний екіпаж Ту-134./Фото: cs8.ru
17 листопада 1983-го в Грузії гриміла весілля. Нареченою була дочка вченого і родичка секретаря ЦК грузинської компартії Тінатін Патвиашвили. Наречений – нащадок кінорежисера Михайла Кобахідзе, молодий перспективний актор Гега Кобахідзе. На наступний ранок, коли весілля все ще співала і танцювала, молодята в компанії друзів вирушили в аеропорт. По депутатському коридору 7 молодих людей пройшли з пістолетами «ТТ», револьверами і дипломатом перероблених в бойові навчальних гранат.
Досвіду повітряних терористів навчилися з кадрів фільму про викрадення літака, а стріляти тренувалися на заміській дачі Кохабидзе. В групу терористів також увійшли син член-кореспондента Академії наук Церетелі, сини завкафедрою медінституту, професора Ивериели, син керуючого будтрестом «Інтуриста» Мікаберідзе і раніше судимий син директора проектного бюро Табідзе. На борту Ту-134, в який сіли злочинці, знаходилося більше 60 осіб. Загарбники, погрожуючи зброєю, зажадали взяти курс на Туреччину. Взявши в заручниці стюардес, вони увірвалися до пілотів. Першим отримав кулю в груди спробував урезонити нападників бортінженер. Наступну обойму представники золотої молоді розрядили в голову заступник начальника льотно-штурманського відділу. Але відповідь пролунав постріл непоміченого бандитами бортінженера, сидів поза полем зору.
Одного бандита він убив на місці, другого серйозно поранив. Молодики запанікували і, будучи в додачу під дією наркотиків, повністю дезорієнтувалися. Командир почав розгойдувати літак, відкидаючи бандитів від кабіни. Кілька пасажирів, викликалися протистояти загарбникам, отримали кулі. З’явилися винищувачі, борт пішов на зниження в тбіліському аеропорту. Переговори зі злочинцями велися до ранку, але вирішити ситуацію змогли тільки прибули з Москви альфівці. Штурм тривав 4 хвилини. Невдалий викрадення забрав життя сімох, ще 12 осіб були поранені. Вижили терористи були засуджені до розстрілу, лише новоспечена вагітна дружина Тінатін Патвиашвили отримала 15 років в’язниці.
Сімейний підряд викрадачів і невдала операція
Овечкіни-терористи./Фото: sun9-52.userapi.com
Продавщиця Нінель Овечкіна одна виховувала 11 дітей (молодшому тільки виповнилося 9). Семеро з її синів становили іркутський сімейний ансамбль джазу «Сім Симеонов», добре відомий на міському і навіть союзному рівні. Про Овечкіних зняли документальну стрічку, після чого вони вирушили з гастролями по Японії. Побачивши зарубіжжя, сім’я прийняла рішення бігти через захоплення літака. 8 березня 1988-го вся сім’я з матір’ю на чолі (за винятком старшої дочки, яка живе з чоловіком окремо) сіла на літак в Ленінград.
У корпусах музичних інструментів були заховані обрізи, близько 100 патронів і саморобні бомби. Нінель озвучила свої вимоги пілотам, і ті начебто слухняно почали виконувати. Але після посадили машину на один з ленінградських військових аеродромів, і почався жорсткий штурм. В умовах безвиході злочинці почали стріляти: хто до себе, хто допоміг ближньому. П’ятеро загарбників, в їх числі і Нінель, загинули на місці. Була вбита стюардеса і 3 пасажирів, ще 19 отримали різні поранення. Деякі Овечкіни на той момент навіть не досягли віку настання кримінальної відповідальності.
Ревнощі, спирт і вищий пілотаж
Важка машина під управлінням викрадача продемонструвала небачені повітряні трюки./Фото: cs7.ru
В історії викрадень радянських літаків був і випадок, побудований на сімейній драмі. Червневої ночі 1954-го екіпаж Західно-Сибірського повітряного флоту готувався до московського рейсу. Командир пасажирського Іл-12 і штурман вирушили до синоптикам метеостанції, другий пілот – у відділ перевезень, відлучився з оргпитань і бортрадист. В кабіні залишався бортмеханік Володимир Поляков. Маючи в запасі до вильоту пару годин, він вирішив поспілкуватися з дружиною, що проживає після сварки окремо.
Для хоробрості Поляків махнув злитого з бака противообледенительной системи розведеного спирту, і вирушив до благовірної. Проте засумнівався у вірності відразу ж при зустрічі, виявивши дружину в компанії чоловіка. Під впливом образи, приниження та алкогольного сп’яніння Поляків вирішив викрасти готовий до вильоту літак і нанести удар по квартирі подружжя. Досвідчений пілот-фронтовик без проблем підняв машину в повітря. Він спробував пару раз направити Іл додому, але глибока ніч дезорієнтувала Полякова, а потрапляти до сусідів він собі дозволити не міг. Не досягаючи мети пілот в останній момент виривав літак вгору в метрах над дахом будівлі. Почалася евакуація жителів, Москва вимагала умовити збожеволілого викрадача посадити крилату машину. Але вмовляння подіяли у зворотний бік.
Увійшовши в раж, Поляків став витворяти на пасажирському Іл-12 нез’ясовно складні акробатичні фігури, яких до того моменту цивільна авіація і не знала. Після невдалих переговорів у повітря підняли винищувачі, завданням яких було виманити викрадача за місто і збити. Але досвідчений льотчик відразу розгадав наміри і не дав цим планам здійснитися. Протверезівши і статут Поляків приземлився, майстерно діючи за командира судна, другого пілота, штурмана і бортрадиста. За викрадення літака, повітряне хуліганство, створення загрозливої ситуації в аеропорту і супутні злочини Полякова засудили до розстрілу, помістивши в камеру смертників. Але раптово втрутився шановний авіаконструктор Ільюшин. Дізнавшись про небувалих льотно-тактичних і технічних можливостях Іл-12, які своїм польотом відкрив викрадач-бортмеханік, заступник припустив, що за такий випробувальний політ Полякова треба нагородити. Завдяки Ильюшину, Поляків вийшов на свободу через 4 роки.
В СРСР намагалися не офишировать гучні кримінальні справи. Але вони були. В тому числі і замаху на радянських генсеків. Як вони закінчилися, читайте в одному з наших оглядів.
Thanks!
Our editors are notified.