Які загадки про шедеврах Леонардо да Вінчі відкрилися в XXI столітті

Кожна епоха переосмислює вантаж культурної спадщини, що дістався їй від минулих поколінь. Що-то втрачає актуальність і замість статусу «шедевра» стає предметом мистецтва свого часу, а щось, навпаки, набуває популярності, небачену раніше. У нашому столітті все, створене великим майстром Епохи Відродження з містечка Вінчі, викликає підвищений інтерес. Тому сьогодні з його різноманітною спадщиною проводиться серйозна робота: досліджуються «білі плями» в історії шедеврів, вчені за допомогою програмних методів намагаються знайти в них математичні закономірності, а деякі доводиться рятувати або відновлювати. Одним з перших Леонардо освоює і всі сучасні електронні формати.

Кодекс Арундела в цифровому форматі

У 2017 році працівниками Британської бібліотеки була завершена дуже важлива і масштабна робота – були викладені у відкритий доступ 570 сторінок щоденників Леонардо да Вінчі. Зараз усі бажаючі можуть «погортати» записки великого генія або завантажити їх. Зображення представлені у високому дозволі, тому з їх допомогою можна проводити і деякі дослідження текстів і малюнків.

Сторінка з Кодексу Арундела Леонардо да Вінчі на сайті Британської бібліотеки

Кодекс, що містить трактати з різних розділів, включаючи механіку, геометрію і архітектуру, був написаний між 1480 і 1518 роками. Записки зроблені, як і багато інших щоденники Леонардо, «дзеркальним листом». Саме в них, наприклад, знаходяться знамениті малюнки підводного обладнання. Назва кодексу походить від імені графа Арунделя, який придбав його в Іспанії в 1630-х роках. В Британську бібліотеку він потрапив в 1831 році.

Таємнича Джоконда

Кілька нерозгаданих поки питань пов’язані з самим знаменитим твором Леонардо да Вінчі – Джокондою. Одним з головних є незрозуміла любов самого автора до цього шедевру. Чи це була романтична прихильність до моделі або пристрасть автора до свого кращого твору – невідомо. Крім того, в історії Джоконди є кілька «білих плям». Ніхто не знає, де картина перебувала, наприклад, з 1911 по 1913 рік – в цей час вона була викрадена і знаходилася приблизно в Італії, але мета викрадення теж до цих пір не ясна. Потім під час Другої Світової війни Джоконда ще раз покинула Лувр. Її кілька разів перевозили, але потім на три роки слід картини був втрачений, і де вона зберігалася до 1945 року, можна тільки припускати.

Порожня стіна в Луврі під час Другої Світової війни

Неймовірна популярність цієї картини – ще одна загадка, яку намагаються розгадати мистецтвознавці і вчені. Вчені Амстердамського університету і фахівці зі США за допомогою програмних методів склали навіть «рецепт» її знаменитою посмішки. За їх даними, вона містить 83% щастя, 9% зневаги, 6% страху і 2% злості.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: 10 загадок «Мона Лізи» великого Леонардо, над якими і сьогодні б’ються вчені

Сьогодні «портрет товстої італійки», як називають картину ті, хто не відноситься до її палким шанувальникам, офіційно є найвідомішим світовим шедевром. Щорічно до неї приходять близько 7 мільйонів відвідувачів, і ця цифра невпинно зростає. Для прийому такої маси людей в 2005 році в Луврі навіть перебудували приміщення Державного залу, в яке урочисто «переселили» зірку.

Сьогодні для експонування Джоконди виділена окрема частина Державного залу Лувру

Порятунок «Таємної вечері»

Ще один із самих знаменитих шедеврів Леонардо да Вінчі на початку XXI століття зазнав глобальної реставрації. Справа в тому, що малюнок, зроблений на шарі з суміші смоли, гіпсу і мастики, почала відшаровуватися вже через кілька років після створення. Через 5о років біограф Леонардо Вазарі описав розпис як сильно зруйновану і настільки испортившуюся, що фігури майже неможливо було впізнати. Ще через 100 років прямо крізь картину був пророблений отвір, цей варварський крок назавжди знищив ноги Христа. У XVIII столітті розпису дісталося від французьких солдатів, які впадали у неї камінням і видряпували апостолам очі. В результаті всього цього, до XX століття шедевр епохи Відродження дійшов у вкрай жалюгідному стані. Кілька невдалих спроб реставрації та перенесення тільки погіршили справу.

«Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі у трапезній церкви Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані

Сьогодні для того, щоб фреска остаточно не зруйнувалася, були зроблені деякі кардинальні заходи. Вся трапезна була перетворена в запечатану середовище з контрольованим кліматом. Для цього довелося закласти вікна і встановити спеціальне обладнання. Для того щоб дізнатися, як виглядали зруйновані частини малюнка, було виконано детальне дослідження з використанням інфрачервоної рефлектоскопии, також вивчалися ескізи на картонах з Королівської бібліотеки Віндзорського замку. Завдяки всім цим заходам сьогодні, вперше за 500 років, ми можемо бачити цей шедевр у вигляді, досить близькому до первісного.