Щоб зрозуміти ці пейзажі, не потрібно ні мистецької освіти, ні загальної ерудиції, ні навіть знання імені художника. Картина сама звертається до глядача, викликаючи в ньому давно забуті або, навпаки, дбайливо збережені почуття, зачіпає якісь струни людської душі, потаємні, особисті. Але емоції, викликані пейзажами настрої, все ж виявляються схожими з тими, що зазнають і інші при погляді на ці полотна. А також з тими, які колись змусили художника взятися за пензель.
Що таке пейзажі настрою, і завдяки кому вони виникли
Н.Н. Дубовський «На Волзі»
Коли при погляді на пейзаж раптом стискається серце, охоплює смуток або, навпаки, виникає відчуття щастя, коли здається, що картина майже передає звуки, свіжість вітру, холоду чи жар – це і є пейзаж настрою. Це напрямок у творчості художників XIX-XX століть стали виділяти недавно. Раніше пейзаж не відігравав самостійної ролі, стаючи фоном для портрета, біблійних або історичних сюжетів. Але завдяки відходу від загальноприйнятих стандартів у живопису, розвитку власних поглядів на роль творів мистецтва в людському самопізнанні, пейзаж став розвиватися, перетворюючись в самостійний і перспективний жанр.
К. А. Коровін «Взимку»
Наприклад, коли говорити безпосередньо про тюремній, каторжної боці російської дійсності було важко, картина «Володимирка» Ісаака Левітана, на якій була зображена лише дорога, що йде вдалину, могла вступати з глядачем в мовчазний діалог.
Безпосереднім імпульсом до появи пейзажів настрою слід вважати появу незалежних від Академії мистецтв майстрів, що об’єдналися в Товариство пересувних художніх виставок. І не меншим значенням володіло чуття мецената Павла Третьякова, безпомилково чувствовавшего настрій пейзажу і выкупавшего у авторів їх полотна, спонукаючи і далі працювати в цьому ж напрямку. Так в російській культурі з’являлися майстра, практично всі свої роботи створювали в жанрі пейзажу настрою.
В. Д. Полєнов «Річка»
Майстерність таких пейзажистів не зводилась до точного відтворення природного ландшафту або до фіксації унікальних і рідкісних природних об’єктів – в цьому їх відмінність від художників, які зробили документальну достовірність головним своїм завданням.
У цих творах стан природи в той момент, в який вона зображена на полотні, було підпорядковано одному загальному настрою, відображало воно і характер самого художника. У пейзажах настрою завжди видно особистість їх творця, і природа у них зображена такою, якою її бачить людина в певній душевному стані. Це досягається різними способами – особливостями композиції, ритму, «повітрям» і «світлом», насиченістю або розрідженістю.
У пейзажах настрою немає сенсу шукати «говорять» деталі, символи і загадки, головна, всеосяжна ідея про взаємозв’язок внутрішнього життя людини з навколишнього його природи.
Н.Н. Дубовський
Одним з родоначальників жанру «пейзажу настрою» вважається Микола Никанорович Дубовський, який обрав заняття живописом всупереч сімейної традиції. Народжений в родині козака, він був зобов’язаний присвятити себе військовій службі, але і навчаючись у гімназії, потайки, постійно малював. До сімнадцяти років йому вдалося не без допомоги викладачів – умовити батька дати дозвіл навчатися в столичній Академії мистецтв.
Н.Н. Дубовський «Зима»
Дубовський блискуче проявив себе за час навчання, і після, коли вибрав для себе пейзажну живопис в якості головного жанру творчості, зумів добитися визнання й успіху. В даний час майже забутий, Дубовський був на рубежі XIX-XX століть чи не найпопулярнішим серед пейзажистів. Крім того, він входив у число керівників Товариства пересувних художніх виставок.
Будучи романтиком, Дубовський і пейзажі сприймав як засіб для вираження ідей романтизму, коли природа стає невід’ємною частиною особистості, мінливої, що бореться з усім раціональним і застиглим. У роботах Дубовського часто фігурує зображення неба, з яким за ступенем мінливості може посперечатися хіба що море.
Н.Н. Дубовський «Батьківщина»
Зберігся анекдот з життя Дубовського, коли він, збираючись на власне весілля, раптом побачив з вікна приголомшливий вигляд, схопив етюдник і… забув про час. Весілля, на щастя, все одно відбулася.
За картину «Притихло», в якій, за твердженням Левітана, «відчуваєш саму стихію», Дубовський був нагороджений Великою срібною медаллю Всесвітньої виставки в Парижі в 1900 році.
Н.Н. Дубовський «Притихло»
Олексій Саврасов, Василь Полєнов
А. К. Саврасов «Зимовий пейзаж»
Олексій Кіндратович Саврасов, з родини купців Соврасовых (написання свого прізвища художник змінив згодом сам), теж вчинив всупереч батьківській волі, замість торгових справ обравши для себе шлях художника. Його роботи принесли йому нагороди і звання академіка, і нарешті Саврасов очолив пейзажний клас московського училища живопису.
А. К. Саврасов «Вид на Кремль з Кримського моста в непогожу погоду»
Він був одним із засновників Товариства передвижників. Особливу популярність Саврасову принесла його картина «Вид на Кремль з Кримського моста в непогожу погоду, у ній, за визнанням сучасників, був надзвичайно правдиво передано момент – можна було вгадати і рух хмар, і шум гілок дерева. Пейзажі Саврасова написані в ліричному дусі, відображаючи водночас і власні переживання художника, і його безмежну любов до рідної землі.
А. К. Саврасов «Пейзаж з річкою та рибаком»
Іншим викладачем Московського училища, згодом визнаний майстром «інтимного пейзажу», був Василь Дмитрович Полєнов, який, хоч і народився в столиці, мав велику любов до природи й усе життя зберігав у пам’яті дитячі враження від поїздок в Карелії і в Тамбовську губернію, де гостював у садибі своєї бабусі. У 1890 році Полєнов реалізував свою мрію і купив власний маєток – в Тульській губернії на березі Оки, де збудував будинок і майстерню.
Портрет Ст. Д. Полєнова роботи Іллі Рєпіна
В. Д. Полєнов «Зарослий ставок»
Ісаак Левітан, Костянтин Коровін
І Саврасов, і Полєнов були вчителями великого російського пейзажиста Ісаака Ілліча Левітана.
З його картин починається знайомство з російської пейзажної живописом – і не випадково. Левітан пристрасно любив російську природу, чув «її музику», переймався її тишею. Вже в 16 років він написав один із своїх перших шедеврів – «Сонячний день. Весна», а в 19 – «Осінній день. Сокольники», картину, яка першою з левитановских потрапила в колекцію Третьякова.
І. В. Левітан. Автопортрет
«Владимирку» називають російським історичним пейзажем – на картині зображено одночасно минуле і сьогодення Росії. В той час, як художник писав цей пейзаж, Володимирка вже не була тим трактом, з якого відправляли на схід каторжників: використовувалася залізниця. Але пам’ять про минуле ніби розчинена в самому пейзажі – тривожному, похмурому, майже без тіні надії.
І. В. Левітан «Володимирка»
І. в. Левітан «Вечірній дзвін»
І. в. Левітана «Над вічним спокоєм»
Ще один «пейзажист настрою», як і Левітан, який навчався у Саврасова в училище живопису і скульптури, – Костянтин Олексійович Коровін, російська імпресіоніст. Він був родом з купецької сім’ї, після навчання в Москві поступив в петербурзьку Академію мистецтв, але був розчарований методами викладання в ній і, провчившись кілька місяців, кинув.
Портрет К. А. Коровіна роботи Сєрова Ст.
У тридцять три роки Коровін здійснив подорож по російському і зарубіжному Північ, звідки привіз кілька пейзажів. У 1902 році художник придбав будинок у селі Охотино Ярославської губернії.
«…Навіщо влаштовані ці міста? Що може бути мерзей кам’яного тротуару, з тумбами, пил, якісь будинки, вікна нудні. Не так живуть. Треба ж усім жити біля лісу, де річка, город, частокіл, корова, коні, собаки» – так писав Коровін понад століття тому.
К. А. Коровін «Місток»
К. А. Коровін «Струмок»
К. А. Коровін «Осінній пейзаж»
І ще про настрої, що створюють картини: як виглядала дворянська старість.
Thanks!
Our editors are notified.