Він не мав акторської освіти, все життя прожив у Німеччині, а в кіно потрапив абсолютно випадково. Після зйомок у фільмі Георгія Данелія «Осінній марафон» Норберт Кухинке став справжньою знаменитістю в Радянському Союзі. Але його інтерес до Росії не обмежувався лише роботою. Німецький журналіст захоплено вивчав культуру і традиції російського народу. Як склалося життя Норберта Кухинке після зйомок у кіно, і чому його прийомною дочкою стала російська дівчинка?
Інженер-текстильник і журналіст
Німецький журналіст Норберт Кухинке. / Фото: www.visualrian.ru
Норберт Кухинке з’явився на світ в Шварцвальдау в Нижній Сілезії, яка входила на той час до складу Німеччини. Однак після закінчення Другої світової війни ця територія відійшла до Польщі, а німецьке населення майже повністю виселили. Сім’ю Кухинке не чіпали: батько Норберта був висококваліфікованим шахтарем.
Порожні після виселення німців будинки були заселені поляками, вигнаними з територій Західної України, Литви та Білорусії. В польській школі, де навчався Норберт, викладали російську мову, і хлопчик навчився цілком пристойно говорити і читати.
Норберт Кухинке. / Фото: www.filmanic.com
Пізніше Норберт Кухинке емігрував разом з сім’єю у ФРН, закінчив інститут, отримавши диплом інженера-текстильника і фахівця в області дизайну. Правда, за фахом він ніколи не працював, відразу був прийнятий журналістом в економічне видання Capital, де спеціалізувався на Східній Європі.
Після виходу статті Норберта Кухинке про радянської кондитерській фабриці «Червоний Жовтень», журналіста запросили на роботу в Spiegel. А незабаром його відправили до Москви, де він став власним кореспондентом журналу Spiegel в радянській столиці. Через п’ять років західнонімецький журналіст перейшов на роботу в журнал Stern, залишившись в Москві тепер вже в якості кореспондента від іншого видання.
Міжнародний скандал
Кадр з фільму «Осінній марафон». / Фото: www.radiovera.ru
У 1979 році він погодився на пропозиції Георгія Данелія знятися у фільмі «Осінній марафон», де зіграв дивакуватого датського професора Білла Хансена і став дуже популярною особою в СРСР.
Під час роботи над «Осіннім марафоном» вибухнув справжній міжнародний скандал. Коли стало відомо про зйомки в кіно західнонімецького журналіста, керівники НДР всерйоз образилися. Георгій Данелія професійним акторам з дружньої країни волів журналіста з ФРН. Режисерові довелося змінити національність свого героя і німецький професор перетворився в данського.
Кадр з фільму «Осінній марафон». / Фото: www.userapi.com
Зйомки в кіно принесли Норберту Кухинке популярність, дозволила познайомитися з впливовими людьми в Радянському Союзі, що позитивно позначилося і на його професійної діяльності. Крім того, йому стали надходити пропозиції від режисерів про нових ролях в кіно, однак брав він їх досить рідко. Пізніше журналіст знявся в епізодах фільмів «Дві глави з сімейної хроніки», «Настя» і «Звідки беруться діти?». Ще однією серйозною роботою в кіно Норберта Кухинке став фільм Сергія Бондарчука «Борис Годунов», у якому журналіст зіграв капітана Вальтера Розена.
Норберт Кухинке, кадр з фільму «Борис Годунов». / Фото: www.kino-teatr.ru
Він міг би знятися ще в одній картині Георгія Данелії «Кін-дза-дза!», однак керівництво кіностудії «Мосфільм» категорично заборонило режисерові залучати до роботи громадянина ФРН. В результаті в ролі Абрадокса Георгій Данелія знявся сам.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: За кадром «Кін-дза-дза»: чому з фільму довелося прибрати Брондукова і… чачу >>
Російська душа німецького журналіста
Норберт Кухинке. / Фото: www.photopodium.com
Під час роботи в СРСР Норберт Кухинке захоплено вивчав російську культуру і зацікавився православ’ям. Його захоплення поступово переросло в спосіб життя. Своєї католицької віри німецький журналіст не зрадив до кінця днів, але при цьому відвідував православні храми, часто був присутній на службах. Вдома у Норберта Кухинке зберігалися православні ікони, а ще він виступив ініціатором будівництва православної обителі, Свято-Георгіївського чоловічого монастиря в невеликому місті Гетшендорф в Німеччині.
Свято-Георгіївський чоловічий монастир в Німеччині. / Фото: www.europa24.ru
На думку Норберта Кухинке тільки християнська віра могла об’єднати народи після Другої світової війни. Прагнення навести мости між двома народами стало рушійною силою багатьох проектів журналіста і громадського діяча. У рік 1000-ліття Хрещення Русі він організував турне кафедрального хору ченців Загорського монастиря, потім зайнявся випуском платівок і компакт-дисків з російськими православними піснями. Норберт Кухинке часто сам говорив про свою російської душі і з глибокою повагою ставився до російської культури і православної віри.
Майже російський дім
Норберт Кухинке з дружиною Катею. / Фото: www.dw.com
Свою дружину, з якою журналіст прожив у шлюбі більше півстоліття, Норберт Кухинке незмінно називав Катею. У 1968 році у подружжя народився син Крістофер, а в 1995 Норберт і Катя удочерили 9-річну Дуню. Катя була хрещеною мамою доньки російського художника Леоніда Пурыгина. Коли в автокатастрофі загинула дружина художника, а через місяць він сам помер від інфаркту, Норберт Кухинке з дружиною просто не могли залишитися осторонь. Вони тут же забрали Дуню і оформили всі необхідні документи на удочеріння дівчинки.
Норберт Кухинке. / Фото: www.flickr.com
Норберт Кухинке завжди пишався своїм будинком. Він колекціонував православні ікони і предмети російського мистецтва, в деяких кімнатах обстановка нагадувала музей, ніж житлове приміщення. Зате в особистому кабінеті журналіста і громадського діяча завжди панував легкий творчий безлад.
Він жив і працював в Берліні, однак кілька місяців у році проводив в Москві, черпаючи в столиці Росії натхнення для своїх книг і фільмів про нашій дивній країні.
Норберт Кухинке. / Фото: www.jimcdn.com
У 2012 році у Норберта Кухинке діагностували онкологічне захворювання крові. Більше року він намагався перемогти захворювання, але в грудні 2013 року помер в одній з берлінських клінік під час чергової процедури переливання крові. Він встиг зробити в цьому житті багато добрих справ і залишив у серцях людей світлу пам’ять.
З часу виходу “Осіннього марафону” на екрани пройшло вже близько 40 років, але він досі не втрачає своєї актуальності і користується все такою ж популярністю у глядачів. Після прем’єри режисер Георгій Данелія чув чимало обурених відгуків: жінки залишилися незадоволені тим, що головний герой так і не зробив вибору між дружиною і коханкою, а їх дружини називали «Осінній марафон» фільмом чоловічих жахів. І це не було перебільшенням – майже всі учасники кіногрупи зізнавалися, що їм самим дуже близька і зрозуміла ситуація, в якій опинився герой Олега Басилашвілі.
Thanks!
Our editors are notified.