У різних народів різні традиції, а іноді і в різний час зустрічі Нового року. У Росії ж дата початку новоліття неодноразово змінювалася залежно від важливих історичних подій і світогляду правлячих осіб. Його святкували 1 березня та 1 вересня. А традиції були в різний час зовсім іншими.
Скільки дат святкування Нового року було на Русі в допетровські часи
У різні періоди російської історії Новий рік відзначався 1 березня, 1 вересня і 1 січня./Фото: b.radikal.ru
Навряд чи історикам вдасться коли-небудь з’ясувати, як і коли саме зустрічали новий рік наші пращури-язичники. Дослідники припускають, що, як і у багатьох інших народів, у древніх слов’ян новий рік асоціювався з початком відродження природи, тому святкувався навесні. Імовірно, це відбувалося на початку другої декади березня, в день весняного рівнодення. Існує також думка, що відлік нового року йшов з дня зимового сонцестояння.
З приходом на Русь християнства і введенням календаря, дав назви дванадцяти місяців, першим днем року стало 1 березня. У ХV столітті свій внесок у систему літочислення, яке тоді велося за візантійською системою – від створення світу, вніс цар Іван III: у 1492-му за його указом відлік нових років починався з 1 вересня. Це був день «підбиття підсумків» врожаю, сплати оброків і зборів, завершення діючих торгових договорів і укладення нових, здачі в оренду земельних, мисливських і рибальських угідь. Вересневе новогодіе мало під собою і церковну основу. У цей день вшановували преподобний Симеон, перший стовпник, прозваний у народі Летопроводцем. Перший день нового року ознаменовывался урочистостями на соборній площі Московського Кремля, куди з нагоди свята зібралися городяни і жителі навколишніх сіл. В присутності царя і знатних осіб проводилася святкова церковна служба, очолювана Патріархом. Жебракам і убогим лунала щедра милостиня, а ображені і незадоволені отримували можливість подати государю прохання зі своєю скаргою.
Як стали святкувати Новий рік після реформи Петра I
20 грудня 1699 р. вийшов Указ Петра I про перенесення святкування Нового року в Росії з 1 вересня на 1 січня./Фото: pbs.twimg.com
Нововведення першого російського імператора торкнулися і сфери літочислення. Замість візантійської Петро I ввів систему відліку від Різдва Христового, за юліанським календарем, про що було сказано в указі 1699 року. Височайшим повелінням пропонувалося відтепер починати рік з 1 січня. Крім того, тяжіє до європейських традицій цар-реформатор розпорядився відзначати новорічне свято якомога пишніше, щоб не відстати від закордону. Перший рік нового століття зустрічався з притаманним Петру розмахом – дзвонили дзвони, палили великі гармати на площі і маленькі – у приватних володіннях, небо розцвічували небачені феєрверки, запалювалися смоляні бочки, народні гуляння тривали тиждень.
Будинки знатних людей і державні установи по фасаду повинно було щедро прикрасити сосновими і ялівцевими гілками. Громадян з невеликим доходом достатньо було одного-двох зелених гілочок над воротами. Згодом святкової новорічної зеленню була «призначена» ялина. Гарну традицію прикрашати зелене деревце і робити один одному подарунки самодержець запозичив у Німецькій слободі, де був частим гостем. З легкої руки Петра I свято втратив церковне початок і перетворився на світський. Проте православний люд розсудив по-своєму: зробив новорічну ялинку різдвяної і став прикрашати її відповідно – Віфлеємською зіркою, янголятами та іншої християнської атрибутикою.
Який петровський звичай відродили більшовики
У 1935 році Новий рік повернули — за ініціативою партійного діяча Павла Постишева. /Фото: pics.meshok.net
Чергову поправку в календар внесла революція 1917-го. По-перше, Росія перейшла на григоріанський календар, внаслідок чого змінилася дата початку нового року. Далі – більше: Новий рік був оголошений контрреволюційним породженням попівського мракобісся, наповненим буржуазними ідеями. Звідси рішення: занепад свято скасувати і ввести день «Червоної хуртовини», що символізує початок світової революції. А заодно винищити святкові ялинки – як пережиток царських часів. Нововведення не прижилося: «завірюха», побушевав, вщухла, а керівництво країни задумалося про те, що народу, і, в першу чергу, дітям потрібно повернути свято.
За ініціативою відомого партійного діяча Павла Постишева новорічні урочистості були «реабілітовані» і в Колонному залі Будинку Спілок влаштували ялинку для дітей та молоді – з танцями, піснями та, звісно ж, подарунками. Новорічні ялинки стали проводити також в будинках культури та сільських клубах, школах і дитячих будинках. Природно, атрибутика урочистостей кардинально змінилася. Восьмикінцева зірка Вифлеємська змінилася п’ятикутної комуністичної; замість янголят на ялинових гілках з’явилися серпи і молоти, буденовцы і піонери. Але було зроблено головне – в будинки радянських людей повернувся гарний світлий свято, яке і сьогодні радує нас.
Як з’явилася традиція відзначати Новий рік шампанським
В 1937 році з конвеєра Донського заводу шампанських вин зійшла перша пляшка знайомого всім «Радянського шампанського»./Фото: avatars.mds.yandex.net
У Росії легке іскристе вино з’явилося стараннями Петра I. Однак напій цей припав, як кажуть, не до двору. Бояри, як і раніше воліли розпити на свято що-небудь міцніше або якнайсолодше – горілку, мед, наливку. Крім того, шампанське було рідкістю. Традиційним на столичних балах воно стало тільки в початку XIX століття, коли вищий світ розсмакував і гідно оцінив шипучий напій. Вітчизняне ігристе вино для царського двору почав виробляти князь Лев Голіцин. Простому народу шампанське було недоступне, адже за одну пляшку довелося б викласти більше половини місячної зарплати.
Після «реабілітації» Нового року стало питання про те, як зробити його по-справжньому святковим, забезпечивши всі верстви населення легким ігристим вином. За задумом уряду, шампанське повинно було символізувати матеріальний добробут радянського народу та продемонструвати зарубіжжю високий рівень життя в країні. Ця задача була покладена на висококласного фахівця, технолога-винороба Антона Фролова-Багреєва. На виконання Постанови «Про виробництві «Радянського шампанського», десертних і столових вин» під його керівництвом була розроблена спеціальна технологія виробництва ігристого вина. До 1954 році шампанське стало на потік, що дозволило значно знизити його вартість. У 60-ті, завдяки популяризації шипучого вина кінематографом і телевізійними новорічними вогниками, «Радянське шампанське» стало традиційним атрибутом зустрічі нового року.
У перших осіб радянської держави також були свої традиції, як зустрічати новий рік.
Thanks!
Our editors are notified.