«Мереживний» особняк-шедевр у Томську: Будинок з шатром, який реставрували німці

Якщо ви будете в Томську, то вам неодмінно варто побачити казкової краси особняк, який ще називають «Будинок з шатром». Він рясно покритий неймовірним «мереживом», а володів ним на початку минулого століття місцевий купець. Після революції казковий «теремок» був націоналізований, але, на щастя, його доля виявилася цілком сприятливою, і зараз він може захоплювати своїм ошатним виглядом як місцевих жителів, так і туристів. А відреставрувати особняк допомогли німці…

Відокремлений будинок для великої купецької сім’ї

Цей дивовижний будинок був побудований за замовленням купця 2-ї гільдії, власника торгового дому «Голованов і сини» Єгора (Георгія) Голованова. Заможний купець займався в Томську і Красноярську торгівлею, причому в самому широкому сенсі цього слова – він продавав дорогоцінні камені, меблі, головні убори, взуття і навіть велосипеди.

У купця було четверо синів, так що будівництво такого великого і шикарного будинку було цілком закономірним кроком. Будівництво будинку Голованова було закінчене в 1904-му – в загальній складності садиба займала третину кварталу.

Садиба взимку. /Фото: Володимир Лаврентьєв, qrtomsk.ru

Особняк-шедевр. /Фото:volos-t.livejournal.com

Керував проектом відомий місцевий архітектор Станіслав Хомич, вибудував у Томську не одне унікальне будівлю.

Після революції шикарний «мереживний» будинок, як і інші купецькі садиби по всій Росії, націоналізували. Спочатку в особняку відкрили санаторій, в якому лікували і навчали побутовим навичкам нервовохворих дітей. У Велику Вітчизняну будівлю віддали обласному Будинку дитини, в якому виховувалися діти, які втратили батьків на війні і евакуйовані з інших міст. До 1961 році будівля вже стало потребувати ремонту. Разом з ремонтом, який тривав не один рік, з західної сторони була зведена двоповерхова прибудова.

Будівля не раз ремонтували. /Фото: Володимир Лаврентьєв, qrtomsk.ru

Після ремонту в колишньому будинку купця відкрили медучилище, а в 1993-му будівлю закрили на реставрацію. Вона тривала два роки і особисто контролював хід робіт обласний губернатор.
Зараз в шикарному особняку розташовується Російсько-німецький будинок (колишня назва – Центр німецької культури). До речі, у фінансуванні робіт з реставрації брали участь і влади Німеччини.

Тепер тут розташовується Центр німецької культури. /Фото:volos-t.livejournal.com

Російсько-німецький будинок ратує за збереження і вивчення серед місцевих німців рідної мови, на його базі регулярно організовують дитячі лінгвістичні табору.

Фрагмент унікального будівлі. /volos-t.livejournal.com

З 1974 року цей будинок – пам’ятник архітектури федерального значення.

Спроектований з розумом, фантазією і великим смаком

Хомич навмисно розташував будинок у глибині саду – це зроблено для того, щоб захистити його від шуму вулиці і створити відчуття відокремленості.

Щоб у будинок попадало більше світла, його фасад виходить на південну сторону, а щоб будинок менше продувало вітром (тут вони часто дмуть з північного заходу), перед фасадом, з південної сторони, розбитий великий сад. Північну ж стіну спроектували з цегли, більше того – вона глуха (є лише маленьке віконце).

У проекті все продумано до дрібниць. /Фото: Володимир Лаврентьєв, qrtomsk.ru

Будинок прозвали мереживним за рахунок великої кількості декоративних елементів, кількість яких збільшується по мірі наближення від нижньої частини будівлі до даху. В оздобленні будівлі використана техніка накладної прорізи.

Надзвичайно багате оздоблення. /Фото:volos-t.livejournal.com

Цю будівлю називають «Будинок з шатром». /Фото:volos-t.livejournal.com

Цікаво, що спочатку в будівлі був інший колір: будинок був білим, а його дах – червоної, що надавало будівлі європейський вигляд. І вже в процесі реставрації особняк був перефарбований.

Так будинок виглядав раніше. /Фото:Дерев’яна архітектура Томська,упоряд. Ю. Шепелєв; З. Зайцева. Радянський художник, 1987

Так будинок виглядав раніше. /Фото:Дерев’яна архітектура Томська,упоряд. Ю. Шепелєв; З. Зайцева. Радянський художник, 1987

До речі, внутрішнє планування будинку не зазнала особливих змін. З східної сторони приміщення на першому поверсі об’єднані в анфіладу, а з західної сконцентровані навколо основного коридору. Площа самого головного приміщення особняка – великого залу – спочатку складала 63 квадратних метра, однак пізніше тут була встановлена перегородка. До залу можна потрапити практично з будь-якого куточка будинку – звідси є вихід на балкон, і на сходи, і парадну.

Інтер’єр однієї з кімнат. /Фото:Володимир Лаврентьєв, qrtomsk.ru

Інтер’єри особняка також зберегли в собі безліч елементів, які існували тут з самого початку. — наприклад, двері, карнизи, ліпні стельові розетки і балясини.

Прикрашати будинки «мереживом» іноді намагалися архітектори навіть в радянські роки. Приклад тому – Ажурний будинок на Ленинградке.

Текст: Анна Бєлова