Хто з жінок і за що отримав офіцерський Орден святого Георгія

Орден Святого Георгія російські офіцери цінували більше будь-якої іншої нагороди, тому що давався він не за знатність або колишні заслуги, не у зв’язку чи з приводу ювілею, а тільки за блискучий, самовідданий подвиг на полі бою. Імператорський Військовий орден Святого Великомученика і Побідоносця Георгія був вищою військовою нагородою Російської імперії, має чотири ступені відмінності. Після 1917 року його скасували, відновили в Російській Федерації в 2000-му році.

Великомученик і Побідоносець Георгій: хто затвердив Орден «За службу і хоробрість» і за що привласнювали цю нагороду

Орден Святого Георгія 4-го ступеня (аверс і реверс)./Фото: bidspirit-images.global.ssl.fastly.net

Орден був затверджений у 1769 році Катериною II. Святий великомученик і Побідоносець Георгій здавна шанували на Русі як покровитель воїнства. Більше інших його шанування сприяв Ярослав Мудрий – у хрещенні Георгій. Їм заснований Юр’ївський монастир у Новгороді та побудований храм на честь святого в Києві.

Святий великомученик Георгій перебував на службі в імператора Риму Діоклетіана (284-305), був трибуном легіону. Правитель дуже цінував вправного воєначальника, але той, не боячись втратити своє блискуче положення, викрив імператора за жорстокі гоніння на християн. Переконаний язичник, Діоклетіан наказав мучити трибуна, а потім страчувати. Безприкладну мужність і стійкість, відданість православній вірі воєначальника, а також чудеса, явлені під час його мук, переконали багатьох наближених в істинності сповідуваної ним релігії.

Перший в історії нагороди кавалер ордена 1-го ступеня – Катерина II

Катерина II – імператриця Всеросійська з 1762 по 1796 рік./Фото: i2.wp.com

Перший чоловік, який отримав орден Святого Георгія – його засновниця, Катерина II. Ця імператриця була названа своїми підданими Великої не без підстав. Перемога в російсько-турецькій війні – багато в чому її заслуга. Адже саме вона розгледіла і призначила блискучих полководців, які змогли перемогти могутню армію супротивника: Петра Румянцева (улюбленця Петра III, який чекав опалу від неї), Олексія Орлова (всупереч його репутації гульвіси і інтригана) і Олександра Суворова (до того моменту – непоказний, нікому не відомий тридцятирічний майор).

Вона відрізнялася особливим чуттям і вміла просувати талановитих людей. Завдяки зусиллям Потьомкіна, висунутого імператрицею, крім Приазов’я і Причорномор’я (вони стали російськими за результатами війни) до складу Росії увійшов Крим. Потьомкін залучив на нові землі 400 000 поселенців. Він побудував такі міста як Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, Севастополь і створив основу Чорноморського флоту.

Вдруге оголошеної турками війні зійшла зірка адмірала Ушакова. Після першої перемоги над турками імператриця зробила 44-річного бригадира відразу в контр-адмірали. За два роки він здобув чотири блискучі перемоги. Після цієї війни Росія отримала територію між Бугом і Дністром і статус великої держави, з якою рахувалися всі європейські держави. Катерина провела реформу адміністративного поділу країни, яка проіснувала аж до 1917 року, а деякі її принципи зберігаються і сьогодні. Крім того, Катерина вела величезну просвітницьку діяльність, була покровителькою мистецтв.

Чому Олександр ІІ нагородив королеву Обох Сицилій Орденом святого Георгія?

Марія Софія Баварська – королева-консорт Обох Сицилій, дружина останнього короля Франциска II./Фото: gogmsite.net

Баварська принцеса Марія Софія Амелія вийшла заміж за Франциска II, який після смерті свого батька Фердінанда II став королем Обох Сицилій. Це сталося в розпал національно-визвольного руху і боротьби за незалежність та об’єднання Італії.

У 1860 році війська Гарібальді – головного борця за свободу і єдність Італії, підійшли до Неаполя, Франциск II разом з дружиною втік до фортецю Гаэту, під час облоги якій королева проявила витримку і стійкість. Вона допомагала пораненим і намагалася згуртувати захисників фортеці. Її називали «королевою воїнів» і «героїнею Гаета». Захоплений її мужністю, російський імператор Олександр ІІ нагородив її орденом Святого Георгія 4 ступеня.

Ангел на фронті, або який подвиг здійснила сестра милосердя Римма Михайлівна Іванова

Римма Михайлівна Іванова – сестра милосердя, учасниця Першої світової війни./Фото: pp.userapi.com

До своєму безсмертному подвигу дівчина була готова з ранньої юності. Вона виховувалася в родині, в якій всім дітям прищеплювали любов до своєї батьківщини і народу, до російської класичної літератури, вчили відповідальному відношенню до всякого діла. Зростала Римма живим і життєрадісним дитиною, всюди, де вона з’являлася, відбувалося пожвавлення. Їй легко давалося навчання – була однією з кращих учениць.

Дівчинка була дуже близька зі своїм старшим братом Володимиром, з малих років бігала за ним хвостиком«, а коли підросла, то більше спілкувалася з друзями брата, ніж з подругами. Вона цілком зрозуміла і прийняла правила хлоп’ячого братства, навчилася бути сміливою і рішучою. Так, у день закінчення школи Римма врятувала не умів плавати хлопця, який впав у глибокий ставок. Тоді вона не могла знати, що це тільки перша врятована нею життя, а буде ще більше шестисот поранених, яких вона винесе з поля бою.

Закінчивши Ольгинська жіночу гімназію, Римма за розподілом потрапила в сільську школу, де працювала з великою самовіддачею. В її планах було надходження на вищі курси, але почалася війна. Римма не могла залишатися осторонь. По закінченні курсів медичних сестер вона працювала у другому земському єпархіальному лазареті, доглядаючи за кожним пораненим, наче за рідною людиною. Вона чула від них розповіді про тяготи війни, і в ній зріло бажання допомагати солдатам там – на полі бою.

Всупереч протестам батьків, вона опинилася на фронті в складі 83-го Самурского піхотного полку. Римма виносила поранених під шквальним вогнем противника. Самурци просто обожнювали – вона була ангелом-зберігачем. Дівчина вміла підбадьорити, зняти напругу, вселити надію на краще. За наполяганням батьків Римма приїхала у відпустку, але дуже скоро зрозуміла, що не може перебувати у тилу – вона потрібна на фронті. По дорозі назад в розташування Самурского полку, Римма заїхала до брата, який був військовим лікарем у 105 Оренбурзькому полку. Її, мала досвід роботи хірургічною сестрою, умовили залишитися в частині. Вона погодилася за умови, що піде на передову. Чиста серцем, вона не могла інакше, тільки от так – в самому пеклі, поруч з тими, хто так потребує її допомоги.

Оренбуржці теж полюбили свою сестру милосердя. 9 вересня 1915 року склалася важка бойова ситуація. В урагані вогню і свинцю під час контратаки загинули обидва офіцери. Сили бійців були на межі, у багатьох почалася паніка. Жовніри не витримали й почали відступати. І тут вони почули: «За мною!» Це була їх улюблена сестра милосердя. Вона йшла під кулями у весь зріст. Всі залишилися в живих кинулися в бій і зломили опір ворога.

Римма одержала поранення, не сумісні з життям. Військове керівництво посмертно представило її до нагороди – ордена Святого Георгія IV ступеня. Імператор особисто розглядав цей випадок. Римма Іванова не мала офіцерського звання, але виявлені нею доблесть і мужність переважили всі сумніви. Тіло дівчини за наполяганням солдатського зборів було перевезено до Ставрополя і поховано з військовими почестями.

Не всі це знають, але Святого Георгія шанують далеко не тільки в Росії.