Хто насправді ховався під ім’ям Шекспір: Син скотаря або британський граф

У Вільяма Шекспіра з Стратфорда-на-Ейвоні і Роджера Мэннерса із замку Бельвуар є щось спільне: обидва претендують на те, щоб називатися справжнім автором літературної спадщини, яке увійшло в історію як твори Шекспіра. Меннерс, граф Ратленд, за свою яскраву недовге життя встиг залишити достатньо свідчень того, що така роль була йому по силам.

Шекспірівське питання і численні варіанти відповідей

Вільям Шекспір

Вільям Шекспір був колись успішним драматургом, але не більше того. І навіть у цій професії йому не випало за життя завоювати звання кращого: були Бен Джонсон і Крістофер Марло, які не менше, скоріше навіть більше цінувалися своїми сучасниками. Про геніальність шекспірівських творів заговорили через досить багато років після смерті драматурга в 1616 році, а про те, ким усе-таки був автор «Короля Ліра», «Гамлета», «Ромео та Джульєтти» та інших великих п’єс – і того пізніше.

Крістофер Марло, інший популярний драматург шекспірівської епохи. Входить в число можливих кандидатів на роль справжнього автора творів Шекспіра

XIX століття взагалі став епохою, коли в моді були різні конспірологічні теорії – віянням часу було сумніватися в досі здавалися непохитними істини. Піднімалися питання про історичність євангельських персонажів – аж до самого Христа, про авторство гомерівських поем. Не уникнув долі бути підданим дослідження і англійський драматург.

Немає нічого дивного в тому, що особистість Шекспіра і його причетність до створення п’єс і сонетів опинилася в поле зору любителів літератури: надто вже багато білих плям і викликають настороженість невідповідностей отыскивалось в його біографії. Власне кажучи, історія зберегла не так багато достовірних відомостей про те, яким був і як творив цей англійський письменник і драматург. Велика частина дійшли до теперішнього часу відомостей отримана з небагатьох офіційних документів і листування, в якій згадується Шекспір.

Будинок Шекспіра в Стратфорді

Він народився в містечку Стратфорд-на-Ейвоні – м’яко кажучи, не в культурній столиці Англії. Головним заняттям жителів, включаючи і батька Вільяма Джона Шекспіра, було розведення овець, виробництво вовни і вичинка шкур. Є підстави вважати, що утворення Шекспір не отримав, а батьки його були, по всій видимості, неписьменними. Правда, Шекспір-старший був багатий; а в 1596 році він отримав право на герб, після чого його син Вільям став іменуватися «джентльменом».

Відомо, що молодий Шекспір відправився в Лондон, де став актором і пайовиком театральної трупи, тобто, по суті, менеджером. Про його подорожах і життя в інших країнах, битвах на війні, обертанні у вищих колах і досвіді придворного життя немає ніяких даних, а між тим, все це детально і зі знанням справи описується в шекспірівських творах. Це породжувало подив – як могла людина з низів, майже селянин, писати настільки геніальні твори на такі різноманітні теми?

Надгробний пам’ятник Шекспіру

Виникали версії про те, що Шекспір, можливо, лише забезпечував свій підпис на чужих творах, а реальним автором був хтось, володів необхідними знаннями, досвідом і талантом, але з якихось причин вирішив залишитися невідомим широкій публіці.

Хто ж цей таємничий персонаж, якщо, звичайно, він існував насправді? Пальму першості в питаннях авторства впевнено утримують філософ Френсіс Бекон і Едвард де Вер, 17-й граф Оксфорд, а крім них – ще близько восьми десятків кандидатів на звання «справжнього Шекспіра». І серед них – Роджер Меннерс, п’ятий граф Ратленд.

Френсіс Бекон, якого підозрювали не лише в розмові, але і в приховуванні в творах якогось шифру

Романтична біографія і рання смерть графа Ратленд

Ратленд, або Ретленд, як прийнято його називати у вітчизняному шекспироведении, був особою досить цікавою і сам по собі заслуговує пильної уваги. Він народився в 1576 році в замку в Йоркширі, рано, в дванадцять років, отримав титул графа – після смерті батька. До цього часу хлопчик вже був досить освічений, навчався у коледжі при Кембріджському університеті. За традиціями того часу, Ратленд, будучи сиротою, вступив під опікою держави, а ще – королеви Єлизавети I.

Роджер Меннерс, граф Ратленд

За своє недовге життя Ратленд встиг опанувати багатьма знаннями і мистецтвами, навчався і в Англії, і за кордоном, був слухачем Падуанського університету, отримав ступінь Магістра Мистецтв, обіймав високі державні посади. Він мав у своєму розпорядженні величезною бібліотекою, що дісталася в спадок від батька та діда, де зберігалися книги, довідники, словники латиною, грецькою, французькою та іншими мовами. Серед друзів і приятелів Ратленд були вчені, поети і, зрозуміло, аристократія.

Замок Бельвуар, родове гніздо Ратлендов

Відправившись в дев’ятнадцять років в подорож по Європі, він не просто відвідав ті місця і країни, що згадує Шекспір в п’єсах, доведено, що серед слухачів університету в Падуї під час навчання там Ратленд були двоє датських студентів з іменами Розенкранц і Гільденстерн. Згодом, відправившись в Данію з посольством, він зустрічався зі своїми колишніми однокашниками. Під час візиту Ратленд відвідав замок Ельсінор, а незабаром після повернення графа з Данії у текст п’єси «Гамлет» були внесені вставки і уточнення.

Сара Бернард в ролі Гамлета

В 1599 році Ратленд одружився на Єлизаветі Сідні, хрещениці королеви і дочки поета Філіпа Сідні. Створюється враження, що молодий граф користувався розташуванням англійської правительки. Правда, в 1601 році Ратленд взяв участь у заколоті графа Ессекса проти королеви, після чого був укладений нею під варту; самого організатора бунту стратили. На період, що Ратленд перебував в ув’язненні, доводиться і перерву в творчості Шекспіра. Після смерті Єлизавети граф отримав свободу.

Надгробок графа і його дружини в Боттесфорде, незважаючи на те, що похована вона в Лондоні, загальне

Граф Ратленд помер у віці тридцяти шести років після важкої хвороби, його забальзамоване тіло було переправлено з Кембриджа, де він помер, у фамільну усипальницю в Боттесфорде. Нікому не було дозволено побачити обличчя покійного. Через кілька тижнів померла вдова Ратленд, Єлизавета. Вона не була присутня на похороні чоловіка, не була згадана в його заповіті, а останній притулок знайшла в Лондоні.

Аргументи на користь авторства Ратленд

Карл Бляйбтрой, вперше зазначивши, що Ратленд – автор творів Шекспіра

Після 1612 року, коли помер Ратленд, не вийшло жодного нового твору Шекспіра. А у графській бібліотеці, в книзі витрат замку Бельвуар, через три століття відшукався документ, що підтверджує передачу молодшим братом Ратленд Френсісом сорока чотирьох шилінгів золотом Вільяму Шекспіру і актора Річарда Бербеджа. Між іншим, студентське прізвисько Ратленд звучало як shakespeare, тобто “приголомшливий списом”.

Про те, що Ратленд може бути справжнім автором шекспірівських творів, вперше зробив припущення в 1907 році німецький письменник Карл Бляйбтрой. Але всерйоз цю версію підхопили тільки в Радянському Союзі. П. С. Пороховщиков, юрист і літературознавець, вважав, що граф Ратленд і його дружина Єлизавета – справжні автори написаного під ім’ям Шекспіра. В архівах замку Бельвуар Пороховщикову вдалося виявити пісню з «Дванадцятої ночі» Шекспіра, написану рукою Ратленд. Велика праця на підтримку цієї антистратфордианской теорії побачив світ у 1997 році, це була книга В. М. Гилилова «Гра про Вільяма Шекспіра, або Таємниця Великого Фенікса».

Едвард де Вер, граф Оксфорд – більш популярний, ніж Ратленд, кандидат на роль справжнього автора

На заході кандидатура Ратленд як «справжнього Шекспіра» серйозної підтримки не отримала. Тим не менш стратфордианцы, а саме так іменуються прихильники класичного підходу в шекспироведении, вже давно не наполягають на абсолютну непогрішність первісної версії про авторство. І нехай Ратленд дещо поступається того ж графу Оксфорду в конкуренції за право називатися Шекспіром», а все ж пропонована теорія про його причетність до англійської літератури щонайменше заслуговує на увагу і змушує задуматися.

Читайте також: Як автор “Собаки на сіні” придумав власну версію “Ромео і Джульєтти”.