Єлизавета Петрівна зійшла на престол в результаті державного перевороту, який згодом назвали самим безкровним. Дочка Петра I і Катерини стала символом національної державності, так як її попередниками були малолітній Іван VI і його мати Ганна Леопольдівна, що вважалися в Росії чужинцями. Насправді ж Єлизавету Петрівну підтримували не тільки росіяни. Хто стояв за спиною російської імператриці крім гренадерської роти Преображенського полку?
До перевороту
Іван Антонович і Ганна Леопольдівна. / Фото: www.ratnik.tv
Коли царем в жовтні 1740 року став двомісячний Іоанн Антонович, син Ганни Леопольдівни і її чоловіка Антона Ульріха. Формально регентом був Ернст Йоганн Бірон, а потім його мати. Фактично ж влада належала Андрію Остерману, хитрому интригану, правда, дуже непопулярного і навіть трусоватому.
Ситуація, при якій Росією правили німці, викликала масу невдоволення, а погляди росіян все частіше зверталися в бік дочки Петра I і Катерини I, народженої поза шлюбом. У свій час саме визнання Верховним таємним радою Єлизавети незаконнонародженою і призвело до сходження на престол Анни Іоанівни, а потім її внучатого племінника Івана Антоновича.
Єлизавета Петрівна в юності. / Фото: www.pinimg.com
При цьому Єлизавета Петрівна була популярною особистістю, а тема її можливого царювання активно обговорювалася не тільки в Росії, але і за кордоном. У Франції плекали надію шляхом перевороту зруйнувати російсько-австрійський союз, укладений в 1726 році, а досягти цього було можливо лише після зміни уряду. Французького посла Жака Иоахиму Тротта Шетарди ще в 1739 році була поставлена задача знайти прихильників Єлизавети Петрівни, а саму майбутню імператрицю підготувати до змови.
Не стояли осторонь від процесу і шведи, які сподівалися на те, що Єлизавета, якій Швеція надасть фінансову підтримку при сходженні на престол, віддасть території Східної Прибалтики, втрачені в результаті поразки в Північній війні. Шведський посол Ерік Матіас фон Нолькена отримав таємну депешу, в якій йому давалося завдання, схоже з тим, що отримав Шетарди з Версаля.
Жак-Йоахім Тротта маркіз де ла Шетарди. / Фото: www.e-libra.su
Нолькена і Шетарди в результаті вели довгі переговори з Єлизаветою Петрівною в спробах домогтися від неї певних зобов’язань, які вона повинна буде виконати після своєї перемоги. Шведи бажали отримати від майбутньої імператриці письмове зобов’язання з відступлення територій в обмін на фінансову допомогу, а французи хотіли мати гарантії зміни зовнішньополітичного курсу Росії.
Однак сама Єлизавета обмежилася лише усними обіцянками, запевнивши Шетарди і Нолькена в тому, що довіряти папері такі речі було б украй необачно. Вона була настільки переконлива, що обидва посланника вирішили: слова Єлизавети Петрівни цілком можна довіряти.
Царівни Ганна Петрівна і Єлизавета Петрівна. / Фото: www.wearts.ru
Майбутня імператриця змогла заручитися підтримкою гвардії Преображенського полку. Вона регулярно відвідувала казарми, обдаровувала самих служивих і хрестила їх дітей, а тому ще до перевороту стала іменуватися преображенцами матінкою. Тим більше, що гвардійці, як ніхто інший, були невдоволені іноземним засиллям в правлячих колах.
Засліплені обіцянками
Єлизавета Петрівна. / Фото: www.artchive.ru
Майбутнє показало, що Єлизавета виявилася куди хитріший і далекоглядніший, ніж вважали за кордоном. Вона сама очолила змова, взявши в союзники лейб-медика Лестока, який ще з початку 1730 років користувався довірою Єлизавети, а ще братів Шувалових, Михайла Воронцова, Розумовських і ще кілька особливо довірених наближених.
Жан-Арман де Лесток. / Фото: www.ytimg.com
Російське уряд і сама Ганна Леопольдівна були обізнані про плани Єлизавети завдяки шпигунам і дипломатам, але не надали цьому скільки-небудь великого значення. Справа закінчилася лише серйозним розмовою між дочкою Петра I і матюкаю царя Івана VI. При цьому Єлизавета переконала Ганну Леопольдовну у своїй вірності. Після повернення додому майбутня імператриця скликала таємна нарада, на якому були присутні її прихильники, і переворот вирішено було зробити вже ввечері наступного дня.
Подальші дії Єлизавети широко відомі: приїзд її у гренадерську роту Преображенського полку, обіцянку віддати своє життя на благо Росії-матінки і безкровний переворот, в якому взяли участь 300 солдатів.
Єлизавета Петрівна. / Фото: www.yapfiles.ru
Але іноземні покровителі змови, як з’ясувалося, дуже недооцінили Єлизавету Петрівну. Зійшовши на престол, вона зовсім не збиралася дотримуватися тих домовленостей, які були досягнуті зі шведським і французьким послами до перевороту.
Спочатку вона уклала перемир’я зі Швецією, яка розв’язала війну з Росією ще в липні 1741 року, але вже навесні 1742 відновила бойові дії. Через рік шведам довелося знову погодитися з договором, підписаним під час укладення ніштадської 1721 року.
Єлизавета Петрівна. / Фото: www.regnum.ru
Єлизавета Петрівна була милостивою до зарозумілому Шетарди, однак змінювати зовнішню політику Росії не стала і залишила без змін умови союзу з Австрією. Втім, французький посол надовго в Росії не затримався і незабаром був просто висланий з Петербурга.
Єлизавета Петрівна. / Фото: www.art-catalog.ru
Іноземці, які сподівалися на легковажність і любов до розваг їх ставлениці Єлизавети Петрівни, не змогли розглянути в ній ні твердого характеру, ні відданості національній ідеї. Вона ж під час свого 20-річного правління довела, що інтереси країни для неї завжди були на першому місці.
Єлизавета Петрівна була справжньою дочкою свого батька, імператора Петра I – так само вміла чекати можливості вчасно перехопити престол, так само впевнено розпоряджалася владою, була швидкої на прийняття рішень та на розправу з неугодними. Були їй властиві і чисто людські слабкості – вона терпіти не могла яблучний запах, боялася примар і змов. Останнім зіграло фатальну роль у долях багатьох – тих, хто став жертвою помисливості імператриці.
Thanks!
Our editors are notified.