Хто такі пажі: Як хлопчиків в Європі готували до військової служби і світського життя

Будучи удостоєним непристойно низького, на його думку, чин камер-юнкера, тридцятичотирирічний Пушкін скаржився на царя: «запроторив мене в камер-пажі», «тільки б не заставили вчитися французьким вокабулам і арифметиці». А для підлітків із знатних сімей Російської імперії чин камер-пажа був дуже привабливою перспективою і хорошим стартом в офіцерській кар’єрі. Звичайно, для дорослого дворянина, батька сімейства, це був невідповідний терені – але ж пажем Пушкін, на відміну від його синів, ніколи й не був.

Не слуга, але паж

Ель Греко. Святий Людовік, король Франції, і паж

Пажі, навіть якщо і звалися колись по-іншому, все ж з’явилися досить давно – хлопчиків заздалегідь починали готувати до того життя, в якій їм належало домагатися успіхів, і служба у домі знатного пана вважалася справою почесною і корисним. Перші згадки про пажах можна знайти ще у давньоримських авторів.
У часи Середньовіччя феодали передавали своїх синів, які досягли семирічного віку, з «жіночих рук» в «чоловічі»: хлопчик відправлявся в замок до того господаря, з яким батько перебував у родинних або дружніх стосунках, а то і в королівський палац. З цього дня він набував статус пажа.

Караваджо. Алофі де Віньякур і його паж

До пажам висували серйозні вимоги. По-перше, потрібно було підтвердити, що не менше чотирьох попередніх поколінь – по батькові – володіли дворянським статусом. Були потрібні значні кошти – щоб окупити обмундирування, навчання і утримання пажа. До XVIII століття у Франції такі витрати становили близько 600 ліврів і оплачувалися сім’єю хлопчика.
В обов’язки пажа входили чергування при панові, супровід його на полювання, в поїздки, на прогулянки і прислуговування за столом, виконання різних доручень господаря. Паж міг надходити і розпорядження дам – матері, дружини або дочки господаря замку.

Джованні Баттіста Тьєполо. Паж

Може здатися, що таким способом господар всього лише вирішував питання обслуговування власного будинку, але це не так. Паж, майбутній дворянин і феодал, отримував за роки служби даний лицарське освіта. Він навчався благородним манерам, лицарського шанування дамам, відвідував турніри, прислухався до розмов, що вели за столом. В коло обов’язкових занять пажа входили верхова їзда, фехтування, релігійне навчання. Між пажами нерідко проводилися змагання – і відзначився в них отримував можливість перейти на службу до більш високопоставленому господареві або навіть піднятися на наступну сходинку у своїй кар’єрі – стати зброєносцем. Зазвичай це звання отримували пажі, вже досягли віку 14 років.

Пажі в Росії

В Російській імперії пажі з’явилися завдяки Петру I і його знайомству з європейським устроєм життя. У 1711 році замість «отроків», дітей бояр і князів, що надходили в дружину при дворі, з’явилися перші пажі. Спочатку цар вибирав на ці місця найбільш тямущих і спритних хлопців, незважаючи на їхнє походження і навіть національність. Вік, з якого можна було стати пажем, був той же, що і в Європі – близько восьми років.

Досить швидко благородне походження стало неодмінною умовою для отримання чину пажа

Правда, були й винятки – у 1740 році в пажі був зарахований 51-річний князь Голіцин М. А., блазень імператриці Анни Іоанівни.
Пажі складалися на придворній службі і виконували різні доручення членів імператорської родини, але продовжували жити вдома або у родичів і не отримували будь-якої освіти.
При Єлизаветі Петрівні відбулися зміни – у 1742 році імператриця заснувала Пажескую придворну школу, де пажів навчали історії, географії, математики, іноземних мов, фехтування і танців. У 1759 році школа перетворилася в Пажеський корпус, придворний пансіон. Всьому, що було необхідно для майбутнього дворянина, пажі навчалися під наглядом, будучи розміщені під одним дахом. В Пажеський корпус відбирали найбільш гідних представників дворянських родин: починаючи з правління Катерини II, прийом у пажі дітей з нижчих станів був неможливий.

Вихованців навчали різних дисциплін, у тому числі музиці. Фото початку XX століття

Всі вихованці були «приписані» до імператорського двору. Вони стояли в караулі, брали участь у проведенні урочистих офіційних заходів, коронациях і похоронах членів імператорської сім’ї. Камер-пажі прислуговували особисто імператора і його сім’ї.
Пажам належало обмундирування – форма для повсякденного носіння і парадна. Каптан і штани були жовтими, камзол – чорним з срібними ґудзиками й позументами, форма доповнювалася білими панчохами з башмаками, капелюх з плюмажем і червоним плащем. У камер-пажів на погонах були спеціальні нашивки.

Так виглядало обмундирування пажа

Вихованців готували до майбутньої служби, насамперед військової. Але спочатку керували Пажеским корпусом не офіцери. Тільки при Павлові I на чолі його стояв генерал, а вже при наступному імператора – Олександра I – Пажеський Його Імператорської Величності Корпус став військовим навчальним закладом, сталося це в 1802 році.
Найбільш відзначилися в навчанні та досягли віку 13-14 років надавався чин камер-пажа. Такі вихованці несли службу при імператриці і великих княгинях. А в літній час пажі могли бути спрямовані і на інші завдання, наприклад, на топографічні роботи.

Будівля Пажеського корпусу – Воронцовський палац

До 1810 року Пажеський корпус розміщувався в будинку шевальє д’орбіньї на набережній річки Фонтанки, а потім переїхав в Воронцовський палац на Садовій вулиці Петербурга, який до цього мав назву «замку мальтійських лицарів». Цього Ордену благоволив імператор Павло, і саме білий мальтійський хрест став символом Пажеського корпусу.

«Зі шкільної лави – у великий світ»

Про те, як складалося життя вихованців, можна прочитати не тільки в офіційних документах, але і в мемуарах випускників, серед яких зустрічається багато прославлених прізвищ. Через це навчальний заклад у свій час пройшли Олександр Радищев, Павло Пестель, учасник грудневого повстання 1825 року, Євген Баратинський, сини Пушкіна – Олександр і Григорій, генерал Олексій Брусилов і багато інші фігури, стали частиною історії Росії.

Павло Іванович Пестель

Олександр Олександрович Пушкін, син поета

Режим дня вихованців був досить жорстким: в сім годин ранку — підйом, з восьми до одинадцяти — уроки, з одинадцяти до дванадцяти — гімнастика, фрунт» або танці, у дванадцять — обід, з двох до чотирьох — знову уроки, в п’ять годин — чай, у вісім — вечеря і в половині десятого — сон.
Вивчали російську мову, географію, історію, музику, Закон Божий, англійська та німецька мови, геометрію і тригонометрію, а також військові предмети – фортифікацію і артилерію. За порядком і дисципліною стежили вихователі – офіцери, при кожній групі пажів складався служитель. За провини карали публічно, в рідкісних випадках застосовувалися різки.

Вихованці Пажеського корпусу обов’язково навчалися верховій їзді

Само собою, як і в будь-якому подібному колективі, крім офіційних правил існували і власні традиції вихованців корпусу – в тому числі і система внутрішніх взаємовідносин всередині колективу, попросту кажучи – дідівщина.
Випускні урочистості проходили в святковій обстановці і нагадували посвята в лицарі – вихованці набували офіцерські звання в залежності від того розряду, який їм було надано за підсумками навчання. Кращі випускники одержували звання поручика гвардії. Існувала традиція замовляти до закінчення Пажеського корпусу золоте кільце з вигравіруваним на ній написом – роком випуску і особистим номером під час навчання.

Знак Пажеського корпусу, який вручали випускникам

Зараз у Воронцовському палаці розміщується Суворовське військове училище.

Зрозуміло, не тільки Пажеський корпус випускав зі своїх стін майбутні таланти – пам’ять про однокласниках знаменитостей минулого зберігають їх фотоальбоми.