Куди пливуть «атаковані торпедами та гарячі» танкери?

Доля атакованих танкерів раптово стала нікому не цікава

Оборотна сторона воєн Шредінгера

Вираз – війна Шредінгера – влучно введене письменником-фантастом Олегом Дивовым, приголомшливо точно характеризує все, що відбувається сьогодні між Іраном і США. Реальні події очевидним чином відриваються від здорового глузду, а поточна світовий порядок визначається миттєвої пиковостью істерії в ЗМІ. Неважливо, що і як було насправді. Втім, без різниці чи було воно взагалі. Головне – хто і як сказав першим у камеру ЗМІ.

Якщо прокатали, істерія далі перетворюється в самопідтримуючий процес. Приблизно як з американськими антиросійськими санкціями “за Україну”. Начебто всім зрозуміло, що вторгнення не було, що Крим дійсно діяв за всенародного референдуму, що війна на Донбасі почалася через безпосередніх дій влади постмайданного Києва, і Росія учасником процесу не є взагалі.

Більш того, санкції європейським країнам шкоди завдають істотно більше, ніж Москві. І взагалі, єдиний від них вигодонабувач – Америка – сама вже більше року перебуває з ЄС у стані відкритої війни. І що? І нічого.

Раз за разом, коли підходить автоматичний термін закінчення, європейська бюрократія їх подовжує. Нехай тимчасово. Нехай ненабагато. Нехай європейські політики вже дружно в кулуарах говорять про очевидну дурість того, що відбувається. Але процес, тим не менш, продовжує котитися за власною інерцією.

Якщо ж наскоком проскочити в дамки не вийшло, то буквально через пару десятків годин подія, нібито неминуче здатне викликати світову ядерну війну, геть забувається. Немов нічого взагалі не було. А хто відповідає? – А ніхто…

Наочний тому приклад – доля “атакованих торпедами” танкерів. Ось буквально тільки що Майк Помпео звинувачував Іран у варварському акті міжнародного тероризму, а Трамп запевняв світ в готовності до негайного військовому відповіді на іранську агресію, якщо ІРІ “не припинить”, і рівно дві доби в новинних каналах тиша. Танкери? Які танкери? Ах, ці, та бог його знає. Поділися кудись…

І адже дійсно поділися. Найзагадковішим і фантастичним чином. Японець, який Kokuka Courageous, що йшов з вантажем метанолу, стоїть на якорі в п’ятнадцяти кілометрах від “тієї самої” Фуджейра – порту на східному узбережжі ОАЕ. Як він там опинився, якщо останніми відомостями про нього було повідомлення про екстреному порятунок екіпажу патрульним катером ВМС Ірану у зв’язку з загрозою вибуху вантажу з-за “торпедної атаки”?

А що нібито утопший внаслідок пожежі норвежець? І з ним теж виявляється все добре. В сорока кілометрах від все тієї ж Фуджейра танкер Front Altair куди штовхають три буксири. Судячи з того, що судно відповідач працює штатно, електрика на борту є, а значить, і машини в цілому зберегли працездатність.

І взагалі, страшний пожежа,-за неможливості загасити який команда нібито залишила судно, чудесним чином припинився. Інакше б не один буксир до палаючого танкера в здоровому глузді наближатися не став. А тут, за даними системи світового корабельного моніторингу, вони лайбу дружно так штовхають.

Підсумок виглядає тим більше дивно, що офіційно танкер ніхто з рятувальних служб не гасив. Ні американці, ні іранці, ні хто-небудь інший. Чудеса та й годі. Чарівним чином врятувався сам.

І тиша. Не дзвенить, як в останні хвилини перед боєм, а сито байдужа. Хіба що влада Саудівської Аравії щось там продовжують рішуче заявляти про готовність рішуче припинити агресивну поведінку Ірану. Але їх вже ніхто не слухає і навіть не цитує. Також майже непоміченим пройшло звинувачення Росії в нападі на ці танкери з боку України. Втім, Київ давно славиться висловлюваннями, реальній дійсності не відповідає рішуче ніяк.

Чистої води війна Шредінгера. У телевізорі. Я це до того, що в сучасних інформаційних умовах не варто поспішати з висновками, тим більше – підхоплювати істеричний тон репортажів і малювати страшилки навіть при самій апокаліптичної картинці на екрані. Хоча б тому, що люди, подібні провокації задумывающие і реалізують, як раз на істерику і розраховують.