Куди зникла зірка фільму «Не можу сказати «прощай»: Незакінчений роман з кіно Тетяни Паркиной

Актриса і співачка Тетяна Паркіна | Фото: kino-teatr.ru
У 1980-х рр. цю актрису називали справжньою мрією – холодна красуня, гордовита і недосяжна, жорстока і навіть цинічна, розбурхувала уяву мільйонів чоловіків. Але деякі глядачі знали про те, що в реальному житті Тетяна Паркина, яка зіграла роль Марти у фільмі «Не можу сказати «прощай», була зовсім не схожа на свою героїню. Через десятиліття про неї забули – актриса несподівано зникла з екранів. Правда, світу кіно вона ще довго не могла сказати «прощай».

Тетяна Паркіна | Фото: kinoistoria.ru
Тетяна Паркіна з’явилася на світ у 1952 р. в Ризі. З юності їй довелося дбати про матеріальне благополуччя сім’ї – незабаром після її народження батько пішов від них, а мати, яка працювала вихователькою в дитячому садку, ледь зводила кінці з кінцями. І в 14 років Тетяна влаштувалася на текстильну фабрику, де працювала у вихідні та під час канікул.

Тетяна Паркіна у фільмі *Червоне і чорне*, 1976 | Фото: kino-teatr.ru
З дитинства Паркіна мріяла стати артисткою і виступати на сцені. Вона гарно співала, займалася в театральному гуртку Ризького вагонобудівного заводу і стала учасницею ВІА «Тоніка-67». Разом з цим ансамблем Тетяна досить успішно гастролювала в 1968-1969 рр. Після закінчення школи вона вирішила спробувати вступити в театральний вуз і вирушила до Москви, де з першої спроби стала студенткою Вдіку. Однак через відсутність московської прописки після закінчення навчання дівчину не взяли в штат кіностудії «Мосфільм», і їй довелося повернутися в Ригу.

Кадр з фільму *Міміно*, 1977 | Фото: kino-teatr.ru
На якийсь час Тетяна Паркіна повернулася до виконання пісень, влаштувалася в Ризьке естрадно-концертне об’єднання і виступала як солістка в шоу-програмі. У 1980 р. артистка знову приїхала в Москву, де продовжувала співати. Паралельно вона знімалася в кіно, щоправда, до 1982 р. це були епізодичні малопомітні ролі.

Актриса і співачка Тетяна Паркіна | Фото: kino-teatr.ru
Переломним моментом в її кінокар’єрі став 1982 р., коли їй запропонували одну з головних ролей у фільмі «Не можу сказати «прощай», що зібрав в кінотеатрах понад 34 млн глядачів. Роль Марти стала її візитною карткою. Її героїня, прагматична красуня, холодна і не здатна на сильні почуття, викликала у всіх антипатію – адже вона залишила свого чоловіка після того, як він став інвалідом. Але сама актриса після цього фільму обзавелася цілою армією шанувальників.

Тетяна Паркіна у фільмі *Не можу сказати *прощай*, 1982 | Фото: kino-teatr.ru
Одним з тих, хто не встояв перед чарами білявої красуні, був виконавець головної ролі Сергій Варчук. Вони грали подружжя і за сценарієм їм належало знятися в постільних сценах. Втім, постільними вони могли називатися тільки тому, що герої справді лежали в ліжку, – насправді все було дуже цнотливо. Тим не менш актор, зачарований своєю партнеркою, намагався продовжити ці сцени, намагався обійняти її під ковдрою – нібито для того, щоб глядачі повірили в їх ніжні стосунки. Варчук навіть пішов на хитрощі – подавав знаки оператору, той «несподівано» виявляв шлюб по кадру і просив зняти ще один дубль.

Тетяна Паркіна у фільмі *Не можу сказати *прощай*, 1982 | Фото: teleprogramma.pro

Герої фільму *Не можу сказати *прощай*, 1982 | Фото: kinopoisk.ru
А от самій актрисі було зовсім не до романтики – вона дуже переживала за цих епізодів, адже незадовго до цього вона вийшла заміж і приїхала на зйомки разом з чоловіком! Після виходу фільму приводів для хвилювань з’явилося ще більше: чоловіки захоплювалися її красою, а жінки прямо-таки зненавиділи. Як виявилося, під час монтажу вирізали більшість сцен, в яких її героїня Березня розкривалася з інших сторін і не виглядала такою бездушною. А в підсумку вона вийшла схемної злодійкою, а не жінкою, що виявив слабкість і испугавшейся труднощів. І всі глядацькі симпатії дісталися її антиподу – жертовної і самовідданої Ліді Теняковой, роль якої виконала Анастасія Іванова.

Кадр з фільму *Оплески, оплески*, 1984 | Фото: kino-teatr.ru

Тетяна Паркіна у фільмі *Крик дельфіна*, 1986 | Фото: kino-teatr.ru
Після цієї роботи в 1980-х рр. актриса зіграла ще кілька ролей у фільмах «Оплески, оплески», «Крик дельфіна» та ін, а в 1990-х рр. зникла з екранів. У середині 1980-х рр. Тетяна Паркіна продовжувала співати і гастролювала в складі естрадного колективу по різних країнах протягом майже 10 років.

Кадр з фільму *Крик дельфіна*, 1986 | Фото: kino-teatr.ru

Тетяна Паркіна у фільмі *Ніжний вік*, 2000 | Фото: kino-teatr.ru
Її кінокар’єра відновилася після 10-річної паузи в 2000 р. – після того, як Володимир Меньшов запропонував актрисі невелику роль у своєму фільмі «Заздрість богів». Після цього було ще кілька фільмів і серіалів, але незабаром Паркіна зрозуміла, що її глядач про неї вже забув, а на зміну її екранному образу прийшли зовсім інші героїні. У 2006 р. вона зіграла свою останню роль в епізоді фільму «Капітанські діти» і більше не поверталася в кіно.

Тетяна Паркіна | Фото: kinoistoria.ru
Сьогодні для 67-річної актриси на першому місці – сім’я. Її шлюб, укладений ще в молодості, виявився напрочуд міцним – в акторському середовищі це рідкість. У Тетяни Паркиной завжди було багато шанувальників, але вона, на відміну від своєї найвідомішої киногероини Марти, завжди шанувала родиною – чоловіком та донькою. Тетяна Паркіна досі щаслива в шлюбі, але не робить своє особисте життя надбанням громадськості і не дає інтерв’ю на цю тему.

Актриса і співачка Тетяна Паркіна | Фото: kino-teatr.ru
За кадром цього фільму залишилося багато цікавих моментів: Як режисер стежив за моральністю на зйомках «Не можу сказати «прощай».