Культивування тупості

Всі росіяни пам’ятають часи, коли вони сміялися над жартами Михайла Задорнова про тупих американців. Глядачі наповнювалися національною гордістю за удаваного інтелектуальної переваги над неосвіченою і деградуючою нацією, смотрящих реслінг і поїдають біг-маки. І ось, що з нами сталося те, що ми зневажали – епідемія тупості прийшла в Росію.

Здавалося б – навіщо держава підтримує і ще намагається опустити і без того низький інтелектуальний рівень населення, адже його економіко-промисловий, науковий і культурний прогрес безпосередньо залежить від стану умів співгромадян? Чому безпосередньо в ту епоху, коли у жителів планети виникло стільки коштів і можливостей для освіти і творчості, ми бачимо такий потік тупості в кіно, в мережі і на ТБ?

Але розберемо все по поличках.

Спочатку приймемо очевидний факт – так, люди не люблять думати. Ворушити мізками – це в якійсь мірі праця, що витрачає енергію, а напружуватися людям лінь. Нервове напруження в голові викликає втому і дискомфортні відчуття. А тому замість читання розумних книжок або корисного творення краще посидіти перед телевізором або в Інтернеті.

Невігластво і капіталізм йдуть рука об руку. СРСР йшов по іншому шляху – населення намагалися всебічно утворювати, була створена одна з найкращих у той час систем освіти, радянський народ був одним з найбільш читаючих в світі (читали, правда, все підряд запоєм, але це вже інша історія), дітей активно залучали вступати в гуртки радіотехніків, конструкторів і ін Однак, розвиваючи просвіта, СРСР підрубав сук, на якому сидів. Освічені і розвинені люди не серйозно вірили в ідею комунізму, і в потрібний момент виступили проти існуючого режиму.

Капіталісти ж добре усвідомили, що дурна людина набагато корисніше для влади. Він не піде бунтувати, коли по телевізору йде його улюблений серіал, епізод «Битви екстрасенсів» або «Камеді». Хоча його можна примусити ненавидіти владу, показуючи її уявні або реальні злочини через Інтернет і накачуючи потрібними емоціями, але глобальну мережу теж рано чи пізно візьмуть під контроль.

І тут справа не стільки в політиці, ті, хто стоять на верху економічної піраміди розуміють:
ЧИМ БІЛЬШЕ ТУПИХ, ТИМ ПРОСТІШЕ НА НИХ ЗАРОБЛЯТИ І ЛЕГШЕ НИМИ УПРАВЛЯТИ.

«Американські колеги пояснили мені, що низький рівень загальної культури та шкільної освіти в їх країні — свідоме заради досягнення економічних цілей. Справа в тому, що, начитавшись книг, освічена людина стає гіршим покупцем: він менше купує і пральних машин, автомобілів, починає віддавати перевагу їм Моцарта чи Ван Гога, Шекспіра або теореми. Від цього страждає економіка суспільства споживання і, перш за все, доходи господарів життя — ось вони і прагнуть не допустити культурності і освіченості (які, до того ж, заважають їм маніпулювати населенням, як позбавленим інтелекту стадом)». © В. І. Арнольд.

Отже, щоб людьми легше управляти, їх потрібно відучити багато думати. Мислення середньостатистичного громадянина має залишатися на рівні мислення підлітка.

Як це здійснюється на практиці?

1) Шаблони і стереотипи значно полегшують мислення. Чим більше в голові трафаретів і загальновизнаних точок зору, тим менше простору для власної думки. Особливе значення займає думка «авторитетів», які виступають у ЗМІ – артистів, спортсменів, політиків, телеведучих: якщо весь час слухати їх, то не доведеться працювати над складанням власної думки.

2) Обиватель повинен мислити суворо оціночно. Оцінки повинні носити категоричний, однозначний характер: ось це добро, а ось це зло; це добре, а це погано; це біле, а це чорне – третього не дано, ніяких сірих відтінків і півтонів.

3) Чим, по суті, займається громадянин, розслабляючись після роботи перед телевізором? Отримує емоції і ірже. Гумористичні передачі (а само як і смішні картинки і відео, і «висловлювання» в Інтернеті) займають левову частку дозвілля обивателів. Однак цей гумор не вимагає розумових зусиль, в основному він плоский (як для дітей), або пішло-туалетно-матірний (як варіант – «цинічний», але теж тупий). Кращий гумор для громадян, це так звана «ржака» – коли якесь неадекватне дію, не вимагає роздумів, викликає реакцію сміху.

4) На мінімізацію звички мислити спрямована вся різноманітна індустрія розваг – за 50 каналів телебачення у кожному будинку, всілякі шоу, торгово-розважальні комплекси, бари, клуби і кафе, алкоголь. Чим би народ не був зайнятий – головне, щоб не заважав.

Сподіваюся, ніхто не буде сперечатися, що «Дом-2», передачі по ТНТ, серіали і музичні кліпи, а само як і кликання мишею у пошуках ржаки або статевої розрядки на просторах Інтернету ну ніяк не розвивають інтелект, а, навпаки, пригнічують бажання ворушити мізками.

Тупість, сексуальна поведінка, агресія і епатаж прославляється в телешоу і комедіях. Там наочно демонструється, як це весело і прикольно – бути тупим і неадекватним. Фрікам дістається все увагу. Найбільш часто зустрічається образ в телешоу – це істеричний, примхливий, гребанутый на всю голову людина, що поводиться нарочито епатажно і вимагає уваги до себе. Таким фрікам найчастіше хоче наслідувати молодь – щоб теж бути «не таким (-ой), як всі», особливим, популярним. Але це «виділення із сірої маси» найчастіше полягає в неадекватній поведінці, химерної зовнішності і дивних манерах, але аж ніяк не в розумових здібностях. І, звичайно ж, для того, щоб «не бути як усі», обивателями витрачається багато грошей на покупку «ексклюзивної» одягу, аксесуарів, гаджетів і іншого барахла (на що, власне, індустрія і спрямована).

5) Інший насаджений «тренд» – ненависть і презирство до оточуючих (у тому числі, до речі, за їх «тупість»). Це підстьобує бажання виділятися, купуючи більше статусних речей. Чим більше індивіди зневажають і прагнуть принизити один одного, тим більше вони купують, щоб самоствердитися. Оточуючі повинні бачитися як особистого самозадоволення (у всіх сенсах слова).

6) Громадянину неявно навіюється, що сенс його життєдіяльності – в демонстрації власної значущості і постійному отриманні допінгу задоволення (через споживання, перегляд різних шоу і покупки).

Будь крутим і більше купуй. Превозносись і отримуй більше кайфу. Тьолки, бухло, тачки, клуби, бери від життя все – ось ваш девіз. Тріумф ЧСВ і невичерпного потоку ендорфінів.

7) мас-Медіа повинні заохочувати і розвивати в споживачах ті емоції і якості, які допоможуть виробникам різних товарів і послуг добре навариться.
Наприклад:
– Жадібність, жадібність, прагнення до халяви;
– Почуття переваги, егоцентризм, нарцисизм, чванство.
– Агресія, прагнення домінувати;
– Сексуальний інстинкт, бажання виглядати привабливо;
– Бажання виділятися, бути особливим, не таким, як усі;
– Прагнення бути модним, бути «в тренді», не відставати від життя, частіше міняти гардероб і оновлювати речі.

Такі емоції і прагнення в давніх культурах прийнято вважати низинними, і я з цим погоджуся. Люди, голови яких забиті подібним, все частіше нагадують зграї гризучий тварин, ніж цивілізоване суспільство. Звідси ми отримуємо роз’єднаних, байдужих, жорстоких один до одного співгромадян.

8) Кінцева мета медіа – навіть не настільки отупіння через розваги, скільки формування споживача.

Ідеальний споживач повинен бути впевнений у своїй винятковості, бути егоїстичним і самозакоханим. Його «Я» і його хотілки повинні бути в центрі всесвіту. Заохочується не логічне, а емоційне ставлення до подій. Бажання людини повинні затьмарювати його реальні потреби. Людей прагнуть навчити сильно хотіти нові речі, навіть коли в них немає практичної потреби.

Ідеальна маса – та, яка не стане обдумувати заклик, а відразу піде купувати, підкоряючись своїм бажанням.