«Lift» в пекло

Чистив сковорідку і мимоволі задумався про особливості політичної системи нації. Благо був без каски. Все може трапитися. Час такий. Неспокійний. На расово правильних форумах почався движ «Каску за каску». Пропонують у відповідь випадково «замочити» Кіркорова і Пугачову.

«Подавилися еклерами». На щастя, думки «месників нації» розділилися. Коли я в черговий раз заглянув на форум, порушені патріоти накатали вже сорок сторінок і не досягли консенсусу з приводу «цілей в Росії». Тому Аллі Борисівні і Філіпу Бедросовичу поки нічого не загрожує.

Тепер, коли сковорідка благополучно вичищена від остатоков страшно шкідливої яєчні з салом, можна і про систему подумати. Всі ми читаємо соціологічні опитування. 70 відсотків виборців за вступ до ЄС, 50 відсотків страшно хочуть в НАТО. Аж ногами сучат. 48 відсотків збираються голосувати за «Слугу народу» Зеленського, і рейтинг постійно зростає, а у «Європейської солідарності» Петра Порошенка, що характерно, стрімко падає. Не втомлюся про це повторювати: у п’ять разів з квітня місяця знизився рівень «великої євроатлантичної сили». «Голос» Пінчука–Вакарчука вже вийшов на третє місце і поступається поки «Опозиційної платформі» Бойко–Медведчука. Тимошенко понуро пішла в піке і випереджає лише явного лузера парламентської гонки – Порошенко з його тусовкою убогих і психічно травмованих. Мені одному здається, що все еб…сь?

Але насправді соціум нації, хоча й демонструє абсолютно неадекватні показники, як би не винен. Він, соціум, шле прості і чіткі сигнали правлячої бидло-еліті: ідіть на х…й! Швидше! Всі! А вони не можуть туди піти, оскільки зламався механізм представництва інтересів громадянського суспільства. Так старий Гегель визначив збіговисько індивідуумів, які вступають в регулярні зносини з апаратом насильства у вигляді держави. Три українські революції повністю знищили партійну систему нації. Тобто нормальний еволюційний механізм мирного зміни правлячих еліт на основі виборів. У нас же ні хера немає партій! Це якісь казкові шоу-проекти, головна мета яких на…ть якомога більше виборців! Система «соціальних ліфтів»! Гребаной ліфт піднімався вже два рази. Перший раз після «майдану» з пуштунами і іншими європейцями, а другий раз вже цього літа. Подивіться першу сотню «слуг народу», з якими як би пов’язують ексклюзивні надії на «чудо». Якщо влом читати перелік, можете його пропустити. Але там зустрічаються воістину унікальні екземпляри.

Бізнес-тренер, засновник Спілки ініціативної молоді Олександр Корнієнко. Що це таке? Кого він тренує? «Ініціативну молодь»? Борець греко-римського стилю, чемпіон світу і срібний призер Олімпіади-2016 Жан Беленюк. Тут все зрозуміло. Чисто трендовий вибір: темношкірий і як Кличко. Експерт в галузі девелопменту та будівництва Олена Шуляк. Те ж, що і клінінг-майстер, тільки в нерухомості. Засновник ініціативи “Yellow Blue Strategy” Єлизавета Ясько. Як ініціативу назвеш, там і опинишся. Бар «Блакитна устриця». Ініціатор створення серії муралов по Києву Гео Лерос. Муралов, Карл! Член Ради руху Industry 4.0 Ukraine Єгор Чернєв. Ясно тільки, що він член, а все інше покрите суцільним мороком. Екс-фінансовий директор угорської компанії Tantal-Plus Kft Юлія Діденко. У 2006 році Міністерство економіки ввело санкції проти цієї компанії і заборонив її діяльність на території України. Голова організації «Жіноча сотня» Ганна Коваленко. Важка спадщина «евромайдана». Підприємець у сфері івентів і виробництва контенту Ігор Кривошеєв. Один суцільний «факап». Власник брендінгового агентства “Voronovagency” Володимир Воронов. Він зараз страшно потрібен нації! Власник “Атлантік-Юмма” (мережа ресторанів Fishhouse) Юрій Арістов. Ресторани повне лайно, можете не сумніватися. Головний редактор видання “Топ-100. Рейтинги найбільших” Ольга Мошенець. Щоб ви розуміли: видання існує за рахунок продажу місця в рейтингу «багатих буратіно». Аплодую! Головний операційний директор в трафік-агентстві SMMStudio Михайло Крячко. Порнотрафик наше все. Куди ж без цього. Експерт-криміналіст шоу «Слідство ведуть екстрасенси» Андрій Лисюк. На жаль, експерт «Битви екстрасенсів» не дав своєї згоди балотуватися у списку. У нього натурні зйомки на кладовищі. Співвласник ТОВ “Перша М’ясна Хата” (Рівненська обл., ТМ “Гощанські ковбаси”) Олександр Салийчук, директор ресторанного комплексу “Духмяна піч” в Київській області Іван Шинкаренко. Це правильний вибір, оскільки жерти хочуть всі. Можу продовжувати, але суть ви вже уловили.

Це що завгодно, але не партія. Збіговисько каламутних девелоперів і муралістів. Оптові закупівлі прохідних місць контрабандистами, олігархами першої, другої і третьої величини. Вони навіть ідеологічну доктрину собі придумати не можуть. Ще б, такий різношерстий набрід завантажили в «ліфт». Називали себе «лібертаріанцями». Так там більше сотні різних напрямків. Від явних анархістів, які вважають, що податки – це насильство над особистістю, до прихильників легалізації марихуани. Не таке вже й погане, до речі, починання.

У будь щодо нормальній країні є стійка система партій. Їх класифікують на основі різних ідеологічних і макроекономічних маркерів. Роль і місце держави, вільний ринок чи яка-небудь кейнсіанська модель, благополучно накрывшаяся жіночим статевим органом. Є ліві, праві, центристи. Ліберали і консерватори. Республіканці і демократи. Зелені і геї. У нас взагалі ні хера немає! Ні центристів, ні правих, ні консерваторів, ні комуністів, яких взагалі заборонили під корінь. Всі діляться на «проросійські сили» у вигляді «п’ятої колони» і на патріотів, що йдуть геть від Москви. Національна ідея сформульована у вигляді інтеграції в ЄС та вступу до НАТО. Україна – єдина країна в світі, яка ставить своєю стратегічною метою вступити туди, де її взагалі не чекають. І це найбільш чіткий маркер для класифікації постійно виникають на рівному місці партій. Тільки «Батьківщина» Юлії Тимошенко є стійким утворенням. Але жоден експерт не зможе класифікувати цю персональну «пісочницю» Тимошенко за стандартною схемою. Вона ні ліва, ні права, взагалі ніяка. То вона за хакерів, то за зниження тарифів, то за ЄС, то проти корупції. В залежності від того, як саме і в якій позі бля, дрозди в голові Кыцюндера. Всі інші політичні проекти, які мають шанси подолати п’ятивідсотковий бар’єр, створені нещодавно. Три-п’ять років для партій взагалі не термін. Мало не забув: опозиції у нас теж немає. Є два крила – ахметівське і медведчуковское. З них тільки «Опозиційна платформа» схожа на опозиційну структуру, а «Оппоблок» це просто продовження «Роттердам плюс» в іншому форматі.

«Голос» Вакарчука. Невиразний проект демократів США і Пінчука з каламутним списком грантососов і раптово вырвавшимся з стійла клану Мостових–Гриценко Сергієм Рахманіним. «Орднунг і честь» Ігор Смешко: дебют потрійного агента з татарами і співаками. Навіть зникла партія Порошенка «Солідарність», яка несподівано стала «європейською».

Ще раз підкреслю: немає взагалі ніякої стійкої партійної системи. Кожен раз під парламентські вибори формуються передвиборні проекти, в них садять випадкових людей з ліфта, за яких платять справжні ляльководи. Тому виборці постійно шлють однотипні сигнали – ідіть на х…й. Але це абсолютно даремне заняття, оскільки у них, у кінцевому рахунку, немає вибору. Вони кожен раз починають вірити чергового розлучення. То «Нашій Україні», то «Народного фронту» і «БПП», то «Слузі народу». Як тільки ситуація починає набувати більш або менш стабільні обриси, втручаються Штати, проводять черговий майдан і все починається по новій: ліфти, експерименти з виведення патріотів нації, формування у абсолютної більшості вищезазначеного меседжа до правлячої еліти. Замкнуте коло.