Литва не може визначитися: Росія — всесвітнє зло чи все ж таки ні?

Напередодні президентських виборів кандидати завзято обговорюють «російське питання»

Департамент держбезпеки Литви не виявив ознак втручання Росії у литовські вибори, про що раніше і повідомив у звіті, а попереду — президентські (12 травня) і в Європарламент (26 травня). Тим не менш, Кремль незримо бере участь в них. Про Росію, про відносини з нашою країною говорять всі кандидати в президенти балтійської республіки, причому думки, як не дивно, не збігаються.

Тобто йде з поста Далі Грібаускайте, яка правила в країні два терміни поспіль, не вдалося досягти однодумності. Саме вона, здається, єдина в Євросоюзі, назвала Росію «терористичною державою». Глава МЗС Литви, колишній заввідділом ЦК ЛКСМ республіки Лінас Лінкявічюс не втомлюється твердити про анексію Криму і закликає НАТО підтримати Україну. «Військова агресія в Східній Україні, анексія і мілітаризація Криму, окупація частини території Грузії, обмеження судноплавства в Чорному та Азовському морях — частина стратегії Росії щодо підриву європейської архітектури безпеки. Ми повинні приділити додаткову увагу безпеки в Чорному морі і підтримати країни, що відчувають агресію з боку Росії», — заявив він.

І ось, як грім серед ясного патріотичного неба — заклик кандидата в президенти Литви від соціал-демократичної партії, єврокомісара Витяниса Повиласа Андрюкайтиса. «На зміну ізоляції Росії та зайвої агресивної риторики має прийти звичайна поведінка: слід чітко сказати, де ми не будемо домовлятися, і будемо дотримуватися своїх вимог, а де можемо шукати точки дотику», — сказав він під час презентації своєї передвиборчої програми у Національній бібліотеці ім. М. Мажвидаса.

Політик віддав данину і антиросійського тренду, зауваживши: «Безсумнівно, адміністрація Ст. Путіна порушила міжнародне право в контексті подій на Майдані і анексії Криму, тому є Мінське угоду, за це введені санкції щодо російської адміністрації, але ми повинні усвідомити, що не можемо карати людей, оскільки велика частина людей такі ж люди, як у Литві, Білорусії».

Андрюкайтис звернув увагу на майбутній візит до Москви президента Естонії Керсті Кальюлайд, яка попросила про зустріч з Володимиром Путіним. «Ось президент раптово вирішує відправитися в Москву, всі затихли і почали думати, що робити», — сказав єврокомісар. Сама Кальюлайд заявила журналістам: «Основна мета мого візиту — це відновлення співпраці з Москвою на вищому політичному рівні. Ніяких інших таємних мотивів немає. Ми багато говорили про Росію, але не говорили з самою Росією. У нас не було візитів на вищому рівні в останні 10 років». В ефірі естонського телебачення вона заявила: «Естонські дипломати і політики багато говорять у світі про Росію, але насправді складно зрозуміти, чому при цьому не розмовляють з Росією? Знаючи, що у нас досить мало точок дотику, саме по собі важливо провести цю зустріч».

І ось Андрюкайтис робить несподіваний для литовського політикуму висновок: «Помилково ізолювати себе або використовувати агресивну риторику». За його словами, «підтримуючи прихильників демократії і прав людини в Росії, ми також готові до відкритого і прямого політичного діалогу з владою цієї країни». «Повинно залишатися прагматичне економічне співробітництво і настрій підтримувати стосунки між людьми», — йдеться у його програмі.

Підтримав ініціативу президента Естонії і інший кандидат у президенти Литви, прем’єр-міністр Саулюс Сквернялис, який балотується від правлячого Союзу селян і «зелених». «Я не сумніваюся, що візит президента Естонії пов’язаний з представленням інтересів естонської держави і народу. Я навіть не сумніваюся, що при виникненні необхідності, я б зробив те ж саме», — заявив литовський прем’єр. І дав цікаву суперечливу оцінку прагненню Кальюлайд зустрітися з Путіним: «Я поважаю позицію цієї держави і сміливість говорити з дуже агресивним супротивником, який є також сусідньою державою».

Литовський прем’єр не раз виступав з критикою на адресу Росії, але на початку минулого року він закликав відновити відносини на політичному рівні, вести себе з РФ подібно Німеччині та Фінляндії, за що отримав прочуханку від Грібаускайте, яка назвала таку позицію безвідповідальною.

Так що не дивно, що кандидат у президенти Литви від опозиційних консерваторів, колишній міністр фінансів Інгріда Шимоне, яку, судячи за оцінками політологів, таємно підтримує Даля Грібаускайте, висловлює іншу, ніж прем’єр і естонський президент, точку зору. Вона заявила, що не бачить, про що можна говорити з Володимиром Путіним. «Можна намагатися говорити з Росією про Україну і Грузію, але мені здається, що міжнародна громадськість це робить уже тривалий час, і не схоже, щоб ми бачили якісь зміни в поведінці», — сказала Шимоне.

Витіювата позиція лідера президентської гонки в Литві, економіста Гітанаса Науседи, який пішов на вибори самовисуванцем. З одного боку, він заявив, що, мовляв, не можна ставитися терпимо до того, що сталося на Україні, маючи на увазі дії Росії. «Це грубе порушення міжнародних угод і з цієї причини поведінка західного суспільства, не тільки Литви, було досить солідарним», — говорить Науседа. Але визнає: «Є окремі держави, які дотримуються дещо іншої або більш м’якої позиції». І при цьому закликає: не слід «закривати всі вікна для економічних і культурних зв’язків».

Тобто, по суті, йде боротьба концепцій: ігнорувати Росію або вести прагматичну співпрацю. Для Росії це питання десятирядний. Роль Литви у нашій економіці мізерна. Для Литви ж Росія — один з ключових партнерів. Незважаючи на взаємні санкції і відсутність політичних контактів наша країна як і раніше є провідним торговим партнером Литви.

Але «російське питання», схоже, у балтійській республіці використовують і в якості специфічного політтехнологічного зброї. Це не просто зіткнення думок.

У лютому про своє бажання вступити в боротьбу за президентське крісло оголосив депутат Сейму Міндаугас Пуйдокас, політик не дуже відомий у Литві порівняно з місцевими важкоатлетами. Пуйдокас публічно виступає за нормалізацію відносин з Росією, назвав відсутність відносин з РФ «поганим стратегічним рішенням». Але судячи з опитувань, шансів у нього немає.

І ось яка колізія: він був депутатом від правлячого Союзу селян і «зелених», підтримав на президентських виборах кандидатуру прем’єр-міністра Саулюса Сквернялиса. Резонно припустити, що Пуйдокас може повести якусь частину електорату від Сквернялиса, щоб з гарантією не пропустити прем’єра в другий тур. Глава кабміну входить в трійку лідерів, яку очолює Науседа. На другому місці, судячи з опитувань, — поки Шимоне.

«Необхідно будувати мости, а не глухі бар’єри, — говорить Пуйдокас про відносини з Росією. — Якщо інша країна відмовляється йти по мосту дружби, то це буде її вибір, а не Литви». Легко уявити, що за нього проголосує частина російськомовних виборців, які могли б віддати голоси Сквернялису. І не дивно, що правляча партія виключила політика зі своїх лав. Щирий він у своєму пориві дружити з Росією і сам вирішив брати участь у виборах з такою позицією?

Источник