«Наркомівські 100 грамів»: Зброя перемоги або «зелений змій», дезорганизующий армію

Про користь «наркомівських» ста грамах зараз важко судити, однак на цю тему дискутують досі. Одні історики вважають, що спиртне допомагала переносити тяготи окопного життя, інші – що воно сприяло марним жертвам через притуплення почуття небезпеки. Треті висловлюють думку, що практика споживання алкоголю у військових умовах не мала істотного значення і не чинила на солдатський побут якогось помітного впливу.

Війна під градусом, або коли і навіщо стали видавати алкоголь військовослужбовцям у часи ВВВ

Алкоголь в Радянській армії видавали аж до 1945 року. /Фото: img03.rl0.ruОфіційне проставлення про видачу алкоголю бійцям діючої армії було видано 22 серпня 1941 року. Воно називалося «Про введення горілки на постачання в діючій Червоній армії» і набрала чинності 1 вересня 1941 року.

Введення спиртного в раціон солдатів і офіцерів, які перебували на передовій, переслідувало кілька цілей. По-перше, це було зроблено для зняття психологічного напруження в умовах постійно високого стресу. По-друге, для притуплення страху радянських солдатів перед впевнено наступаючим у той час супротивником. По-третє, алкоголь розглядався в якості знеболюючого засобу перед можливим пораненням: в цьому випадку він повинен був попередити больовий шок і зменшити фізичні страждання до надання бійцеві першої допомоги. Крім того, видачу спиртного організовували для запобігання переохолодження особового складу при настанні холодів.

«Коньяк «Три буряка» – кому і скільки належало фронтових грамів

Видачу 100 грам відновили для всіх, хто перебував на передовій і вів бойові дії. /Фото: sensum-club.proКритерії, по яких відпускалася горілка, мали непостійний характер і протягом війни переглядалися кілька разів. Робилося це для посилення регламенту видачі алкоголю, щоб не допустити зловживання при його розподілі, а також уникнення необґрунтованого пияцтва у фронтових частинах.

Так, спочатку рядові та начальницький склад на передовій отримували по 100 г горілки щодня. У травні 1942 року масова видача спиртного була припинена – нагороджувати ним стали тільки відзначилися бійців. При цьому норму алкоголю збільшили до двохсот щоденних грам. Військовослужбовцям без особливих заслуг 100 г горілки дозволяється наливати тільки у дні загальнонародних і революційних свят – ця традиція збереглася до кінця війни.

З листопада 1942 р. через настання холодів по 100 грам спиртного на військовослужбовця стали отримувати підрозділи, які перебували на передових позиціях фронту. Частинами резерву, службам, які відповідають за стратегічне забезпечення армії, а також пораненим в госпіталях, – належало по 50 г горілки в день. Там, де погодні умови були менш суворі, горілка замінювалася вином: наприклад, на Закавказькому фронті, бійці мали право на 300 г столового або 200 г кріпленого вина.

Крім офіційної норми спиртного, на фронті вживали і самогон, який вдавалося роздобути у місцевого населення. Зазвичай його обмінювали на німецькі трофеї або солдатське обмундирування. У фронтових частинах домашній алкоголь називали «коньяк «Три буряка», так як найчастіше, «вогняний напій» робили з самого доступного в той час коренеплоду буряка.

В армії «непитущих немає, але немає і пияцтвом» – «наркомівські 100 грамів» були на користь чи на шкоду?

Відомий фрагмент фільму «В бій ідуть одні старики», де Коник просить замінити компот на свої законні 100 грамів за збитий літак. /Фото: topwar.ruСтавлення до спиртного на фронті у кожного військовослужбовця було своє. Хтось ставився до нього як до обов’язковості – брав для зняття втоми і підвищення бойового духу. Хтось пив для задоволення в рідкісні години відпочинку, щоб розслабитися або пробудити апетит. А хтось дивився на горілку і нетверезих товаришів з ворожістю через вродженого огиди до такого допінгу. Останні все ж залишалися в меншості, так як основній масі солдатів і офіцерів в бойовій обстановці алкоголь був дійсно необхідний просто з психологічних причин.

Рідні фронтовиків, знали, як були справи з вживанням горілки в армії, у листах часто висловлювали побоювання з приводу звикання до неї. На що зазвичай отримували відповідь, суть якого можна охарактеризувати словами політрука Д. А. Абаєва. з його послання до дружини: «Тут немає непитущих, але і пияцтвом теж немає. А якщо попадаються такі, то їх карають за законами воєнного часу, аж до позбавлення звання, суду і розстрілу». І ці слова не перекручували правду, так як зловживати оковитою на передовій не було ні часу, ні можливості. Інакше йшли справи у деяких тилових зон. Так, за спогадами генерал-майора П. Л. Печериці, він неодноразово стикався з випадками п’янства в апараті служби тилу, а також військових госпіталях, де іноді співробітники ігнорували обов’язки, організовуючи колективні гуляння.

Як спиртне стало фігурувати в якості винагороди та подарунків для військовослужбовців

У фронтовій середовищі самогон фігурував під назвою «Коньяк «Три буряка». /Фото: newsland.comВ ході війни алкоголь став використовуватися в якості нагороди за проявлену мужність у битві або роботу в бойових умовах. Як розповідав ветеран з Казахстану Василь Георгійович Кульна, що командував у воєнний час вогневим підрозділом, одного разу, розбудивши вночі, його викликали в штабну землянку. Там, після того, як на гімнастерку урочисто прикріпили «Червону Зірку», молодому бійцю піднесли цілий стакан горілки. Василю, який до цієї пори завжди віддавав свої сто грам відзначилися підлеглим, після недовгої розгубленості, довелося випити склянку залпом – відмовлятися від такого підношення було б образливо.

Таку ж винагороду отримав і військовий шофер Д. І. Малишев, коли під вогнем ворога активно допомагав розбирати і евакуювати з Гродно бомбардувальник Пе-2. Після проведеної роботи він і старший групи були нагороджені склянками з горілкою і удостоєні подяки від командира роти.
Але не завжди такі подарунки носили офіційний характер і дарувалися за бойові заслуги – іноді військовослужбовці отримували їх від подруг, з якими перебували в близькому зв’язку. У щоденнику згаданого шофера є епізод, коли протягом місяця відносин з місцевою жінкою він майже щодня пив «подарунковий» самогон. Нерідко стосковавшиеся чоловічого плеча жінки обдаровували знайомих військовослужбовців цигарками, вином або невеликий фляжкою медичного спирту.

Що припустимо у воєнний час, у мирний може перетворитися в справжню чуму. Навіть актори радянського театру та кіно страждали від алкоголізму, втрачаючи всі.