Може здатися, що спадщина Леонардо да Вінчі налічує безліч картин – занадто багато і занадто часто згадується в сучасному світі цей художник, померлий п’ятсот років тому. Насправді ж відомо лише півтора десятка картин да Вінчі і ще кілька робіт, чия приналежність пензля Леонардо тільки передбачається. А тому будь-яка втрата твори великого художника, як і раптове виявлення раніше невідомих, стає сенсаційною подією, що впливає на саму історію образотворчого мистецтва. Тим більше, що кожен такий епізод нагадує детективний сюжет, де фігурують і жертви, і злочинці, і розкриває таємницю герой, а головне – безцінний шедевр Леонардо.
Наприкінці XX століття виявився ще один шедевр епохи Відродження
Малюнок, що зображає молоду дівчину, був виставлений на торги аукціонного дому «Крістіс» у 1998 році
Одного разу в 1998 році на аукціон “Крістіз” у Лондоні виставили малюнок. На аркуші пергаменту розміром приблизно з аркуш А4 чорнилом і кольоровою крейдою була намальована в профіль молода дівчина. В якості продавця малюнка виступала вдова реставратора з Швейцарії по імені Жанна Маршиг. Пізніше стало відомо, що цей твір перебувало у власності її чоловіка на момент їх весілля, в 1955 році. Більш рання історія малюнка невідома. Експерти “Крістіс” визначили твір як роботу німецького майстра початку XIX століття, який працював у стилі назарейцев – художників, які повторювали в своїй творчості традиції Відродження.
Пітер Сильверман
Портрет був проданий Нью-Йоркській художній галереї за 21 850 доларів. Проте пізніше малюнок викупив колекціонер Пітер Сильверман, заплативши за нього вже 19 000 доларів. За його словами, зображення молодої дівчини ще на аукціоні запало йому в душу, і після покупки він став робити спроби з’ясувати походження портрета. Для встановлення імені художника Сильверман звернувся до кільком експертам, які після ретельного вивчення малюнка, у тому числі з використанням радіовуглецевого методу і сучасних інформаційних технологій, припустили, що автором його був ні хто інший, як сам Леонардо да Вінчі.
Дослідження малюнка проводилося з використанням новітніх технологій
В якості аргументів висувалося, по-перше, те, що малюнок був явно створений лівою рукою – про це говорили особливості штрихування; час створення пергаменту і фарб було визначено як друга половина XV століття – початок XVII століття. У всякому випадку, мова вже не йшла про “німецькому майстра XIX століття”, а єдиним лівшею Відродження, чиє ім’я спадало на думку експертів, був великий Леонардо. На його авторство вказували й інші ознаки – сліди виправлень і тонка промальовування деталей – що було властиво флорентійського художника.
Крім цього, в кутку малюнка був явно видно слід від пальця – і мистецтвознавці визнали схожість між цим відбитком і тим, що Леонардо залишив на «Святого Ієроніма» у Ватикані. Встановивши всі ці обставини, на користь приналежності портрета руці Леонардо висловилися і професор Христина Геддо з Флоренції, і Ніколас Тернер, голова відділу гравюр і малюнків Британського музею, і Карло Педретті, директор Центру досліджень спадщини Леонардо да Вінчі. Мартін Кемп з Оксфорского університету, який спочатку скептично поставився до знахідку, пізніше видав книжку з докладною аргументацією версії, що знайдений черговий з портретів, написаних да Вінчі.
Мартін Кемп
Хто зображений на портреті?
Саме з легкої руки Кемпа дівчина на портреті отримала ім’я «принцеси Леонардо». Само собою зрозуміло, що увагу дослідників відразу було звернуто до особистості дівчини, яку зобразив художник.
Кого зобразив на малюнку Леонардо?
Версія з’явилася досить швидко. Справа в тому, що пергамент з лівої сторони зберіг надрізи і отвори, які наводили на думку, що малюнок був колись частиною книги. Залишалося тільки знайти її. Книга з недостатньою сторінкою відшукалася у Варшаві – там у Національній бібліотеці Польщі зберігалася одна з «Сфорциад» – друкованих видань, що містять панегірики на адресу Франческо I, засновника міланської гілки Сфорца. Книга складалася з аркушів пергаменту точно такого ж розміру, що і малюнок, а крім того, в ній явно бракувало однієї сторінки, відразу після якої згадувалося про весілля Бьянкі Галеаццо Сфорца і Сансеверино.
Одна зі сторінок «Сфорциады»
Так було встановлено особу дівчини на портреті: нею виявилася саме ця позашлюбна дочка міланського герцога Лодовіко Сфорца, згодом узаконена. Леонардо написав портрет перед весіллям в 1496 році, після якої Бьянка прожила зовсім недовго, не померши від позаматкової вагітності, не то в пологах. Мабуть, Б’янці і належала «Сфорциада» з її портретом, після перейшла до кузини Боні. На малюнку дівчина одягнена за модою Мілана кінця XV століття, її волосся покладені в ту ж зачіску, що прикрашає «прекрасну Ферроньеру» да Вінчі.
Л. да Вінчі «Прекрасна Ферроньера»
Правда, дочка герцога не могла носити титул принцеси, але, незважаючи на це, прізвисько, дане дівчині Кемпом, прижилося. Ракурс, з якого був написаний портрет, цілком укладався в звичайні для міланських герцогів традиції – членів сім’ї Сфорца часто зображували у профіль.
Лодовіко Сфорца, прозваний Моро (Мавр)
Альтернативна версія
Здавалося б, встановлене авторство повинно порадувати і світове співтовариство, і власників малюнка – але в справу втрутилися інші сили. Вдова Маршиг звинуватила аукціонний дім “Крістіс” в недбалому підході до оцінки лота, у результаті якого їй було завдано збиток – адже за останніми оцінками експертів, малюнок да Вінчі оцінювався вже 140 – 160 мільйонів доларів. Крім того, у теорії про авторстві Леонардо з’явилися серйозні супротивники – серед них були і дослідник творчості да Вінчі П’єтро Марані, і директор Національної галереї в Лондоні сер Ніколас Пенні, і директор музею Альбертіна у Відні Клаус Шредер. Згадувався той факт, що да Вінчі не працював з пергаментом, так і крейда трьох різних кольорів, використаний в творі, раніше не був помічений на роботах художника.
Між одним з малюнків Леонардо і «Портретом Бьянкі Сфорца» простежується явна схожість
Насторожувало й те, що у твори не було ніякої виразної історії до 1955 року, і те, що фальсифікатор предметів мистецтва Шон Гринхолх оголосив про свою причетність до створення малюнка. Нібито для роботи він узяв пергамент XV століття, а також використовував спеціальні методи для того, щоб «зістарити» використовуються відтінки крейди.
Малюнок Шнорра, в якому простежується помітне схожість з “принцесою”
В якості можливого творця малюнка згадувався Шнорр фон Карольсфельд, художник, який займався імітацією «під Ренесанс». Серед належних йому начерків та ескізів були знайдені схожі на зображену на пергаменті принцесу. З’ясувалося також, що дактилоскопист, який встановив схожість сліду пальця на малюнку з відбитком на іншому творі Леонардо, який раніше вже був замішаний у справі про фальсифікації предметів мистецтва – і на цей раз його укладення поставили під сумнів.
Мистецтвознавець Мартін Кемп, упевнений в авторстві Леонардо, присвятив «принцесі» книгу
Тим не менш, доводи скептиків були сприйняті без ентузіазму, в першу чергу Кемпом, який назвав їх смішними. Але не можна не визнати, що у справі про встановлення справжнього походження портрета виявилися замішані великі гроші, а також низка судових розглядів, а отже, відсутність спроб лобіювання чиїхось фінансових інтересів у цьому питанні ніяк не можна виключити.
«Портрет прекрасної принцеси» недоступний широкій публіці – він знаходиться в приватній колекції, поціновувачам мистецтва пропонується лише милуватися друкованими репродукціями.
Приписувана Леонардо да Вінчі картина «Спаситель світу»
Ім’я да Вінчі постійно перебуває у фокусі уваги, його роботи викликають суперечки як про людей, зображених на полотнах, так і про приналежність знову відкриваються шедеврів його пензля. Інше нещодавно виявлене твір, що приписується Леонардо да Вінчі – «Спаситель світу» – отримало на аукціоні того ж будинку «Крістіс» ціну в 400 мільйонів доларів, встановивши рекорд за вартістю творів мистецтва в історії. Інша з картин, автором яких називають да Вінчі – «Айзелуортська Мона Ліза» – була виявлена на початку XX століття. Суперечки про те, хто її створив, ведуться і зараз. У всякому разі, можна припустити, що світ чекають і інші відкриття, які торкнуться імені Леонардо – адже прожив довге життя художник, дуже ймовірно, залишив після себе куди більше картин і малюнків, що відомо сучасним мистецтвознавцям.
Знаменитий малюнок, який прийнято вважати автопортретом Леонардо, можливо, був лише етюдом до одній з фресок
Те, що дівчина на малюнку зображена в профіль – звичайна справа для портретів XV століття, і цьому були свої причини.
Thanks!
Our editors are notified.