Що ховається за розмахуванням наддержавами «ядерними кийками», і чим це небезпечно для нашої країни
В останні дні актуалізувалася тема гонки ядерних озброєнь та ядерної безпеки. В інформаційному просторі раз спливають новини про діях і заявах керівництва провідних ядерних держав, що стосуються питань ядерної зброї.
Почин зробив ще в квітні Держдеп США, у своїй щорічній доповіді допустив ймовірність того, що Китай таємно проводить випробування ядерних зарядів малої потужності. Хоча КНР не ратифікувала Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 року (як, втім, і США), і Пекін, і Вашингтон обіцяли його де-факто дотримуватися. А тому підозри Держдепу насправді виглядали як серйозні звинувачення. В цьому ж доповіді констатувалося, що Росія проводить експерименти, в яких може досягатися самопідтримуюча ядерна реакція. При цьому Москва, яка підписала договір про заборону ядерних випробувань, про цих експериментах нікого до відома також не ставить.
У двадцятих числах травня спецпредставник президента США з контролю над озброєннями Маршалл Біллінгслі заявив, що Китай і Росія, на відміну од інших ядерних держав, включаючи США, ведуть гонку ядерних озброєнь.
Дещо пізніше американська Washington Post, посилаючись на інформовані джерела, повідомила, що в Білому домі теж почали замислюватися про відновлення ядерних випробувань в США – в якості тиску на Москву і Пекін. Втім, поки що (як відзначили джерела) від ідеї відмовилися, вважаючи за краще впливати на Росію і КНР іншими методами. Наприкінці травня глава розвідувального управління Пентагону Роберт Эшлио заявив, що, на думку Пентагону, Росія дійсно могла проводити таємні ядерні випробування. А ще один високопоставлений представник оборонного відомства заявив пресі, що США можуть підготувати і провести ядерне випробування протягом декількох місяців – для цього необхідно лише політичне рішення президента. Все це звучало досить серйозно, враховуючи, що США не проводили випробувань з 1992 року.
Кремль не зволікав з асиметричною відповіддю: на початку місяця президент Росії Володимир Путін підписав указ про основи політики РФ в області ядерного стримування. В повітрі вже відчутно запахло новою гонкою ядерних озброєнь.
Сторони, втім, не втрачають надію досягти нових домовленостей щодо ядерної зброї. Той же спецпредставник президента США з контролю над озброєннями Маршалл Біллінгслі повідомив 8 червня у своєму Twitter, що новий раунд переговорів з Росією повинен відбудуться вже в цьому місяці. Причому, на переговори запрошений і Китай. “Сьогодні домовилися з заступником міністра закордонних справ Росії Рябковым про час і місце переговорів про ядерне роззброєння в червні. Китай теж запрошений. Приїде Китай і буде він вести переговори сумлінно?” – зазначив Біллінгслі. Як видно з риторики самого спецпредставника, до позиції Китаю багато питань.
Китай відповів буквально на наступний день. Як повідомила представник МЗС КНР Хуа Чуньин, Китай, як і раніше, “не має наміру брати участь у так званих тристоронніх переговорах з контролю над озброєннями за участю Росії і США”.
Здавалося б, для України, яка відмовилася від ядерної зброї, тема взаємовідносин всередині “ядерного клубу” далека. Але, по-перше, гонка озброєнь між ядерними гегемонами загрожує існуванню всього світу. По-друге, нова гонка ядерних озброєнь прискорить і де-юре оформить смерть старого світопорядку, міжнародних правових відносин. Який, звичайно, не був ідеальним (Будапештський меморандум, який не захистив Україну від агресії з боку держави-гаранта, тому приклад). Але хто знає, яким буде для України, з точки зору нашої безпеки, порядок, який прийде на зміну?
Наскільки ймовірна нова гонка ядерних озброєнь? Які завдання стоять перед США, Росією, Китаєм? Що повинна робити Україна, аби не опинитися перемеленої жорнами трансформації системи світової безпеки? З цими питаннями сайт “Сегодня” звернувся до експертів.
“США ставлять Китай перед вибором: або гонка озброєнь, або сідаємо за стіл переговорів”
Олег Старих, військовий експерт:
“У нинішньому указі Путіна немає нічого сенсаційного. Путін вже давно говорив, що в разі погроз Росії вони будуть проводити у відповідь-зустрічний удар. Це записано в Стратегії національної безпеки РФ (підписана в 2015 році, – авт.), у Військовій доктрині РФ. Уточню: у відповідь-зустрічний удар – це коли системи фіксують злети важких балістичних ракет з території потенційного противника, є певний час для зв’язку з керівництвом США, для з’ясування ситуації. Потім, не чекаючи, поки ворожі боєголовки впадуть, наноситься масований удар у відповідь. Точно такі ж доктрини мають і США, і Китай, і інші ядерні країни.
Чому Трамп почав виходити з усіх цих договорів? Справа в тому, що, коли вони підписувалися, Китай не становив серйозної загрози для США і не був їх учасником. Зараз, за різними даними, в КНР до тисячі боєголовок, ракети спрямовані на США. Плюс не варто забувати про науково-технічному прогресі: з’явилися нові засоби доставки ядерної зброї, нові можливості в розвитку ядерного потенціалу. І це нове не пов’язано договорами. Звичайно, Вашингтону потрібно щось робити. По суті, Трамп руйнує існуючі договірні відносини в ядерній сфері, щоб збудувати нові, з урахуванням реалій. Вашингтону, так і світу в цілому, дійсно необхідна нова архітектура ядерної безпеки. Так, руйнування договірної бази створює передумови до гонки ядерних озброєнь. Але, по суті, США ставлять Китай перед вибором: або гонка озброєнь, або сідаємо за стіл переговорів.
Росія зацікавлена в залученні Китаю не менше США. У Китаю, крім балістичних ракет, є ракети середньої дальності, які Росія знищила. Тому вона теж руйнує існуючу систему безпеки, і тому, я думаю, протягом п’яти років ми побачимо формалізацію нової конструкції, заснованої на трьох центрах: США, Китаю і Росії. Чи зможе Росія конкурувати з КНР і США у випадку, якщо гонка озброєнь продовжиться? Не сумніваюся. Так, Росія серйозно відстає в економічному плані і в плані науково-технічного прогресу. Але у Росії величезні запаси енергоресурсів, які вона може використати для модернізації, створення нових видів озброєнь. Крім того, з урахуванням авторитарного режиму в Російській Федерації, народ там буде бруквою харчуватися, але армія і флот завжди на першому місці. Тому її у військовому плані не можна ігнорувати і тим більше скидати з рахунків. На Заході цього не роблять. Більш того, у майбутній “тріаді” ядерних і політичних гегемонів у Росії буде, думаю, “золота карта”.
І це дуже небезпечно для України. От скажіть, що буде, якщо восени Трамп переможе на виборах і почне залучати Росію як ” геополітичного партнера в боротьбі проти Китаю? Щоб спільно тиснути на Пекін в питанні ядерної зброї. Що ми будемо робити, якщо Москва виставить Вашингтону умови по Україні? У нас є якийсь план на цей випадок? А такий варіант розвитку подій я б не виключав.
На мій погляд, тут в України лише один варіант порятунку – Європа. Європа ніколи не піде на порушення своїх принципів. Тому нам дуже жорстко треба триматися за ЄС, конкретно за Німеччину і Францію”.
“Потрібен новий порядок глобальної безпеки”
Павло Рудяков, директор інформаційно-аналітичного центру “Перспектива”:
“Україні абсолютно не про що турбуватися в даній ситуації. Це речі відбуваються на глобальному рівні, вони почалися не сьогодні, вони тривають вже досить тривалий час. Сполученим Штатам, які залишаються гегемонами, незважаючи на те, що світ перестав бути однополюсним, потрібен новий порядок глобальної безпеки. Який буде побудований на балансі декількох полюсів. Одним з полюсів може бути Китай. КНР має серйозний ядерний потенціал, при цьому не пов’язаний жодними договорами, що США дуже сильно турбує.
Крім того, американці хочуть – і правильно роблять – сформувати новий порядок, поки у них є перевага. У такому випадку вони будуть не просто суб’єктом, але головним суб’єктом цього порядку.
Нас це дуже малою мірою стосується, оскільки це відбувається занадто високо. Ми лежимо на тій полиці, на яку нас поклали, і на цій полиці чекаємо. Якщо комусь знадобиться нас дістати і струсити, щоб з нас полетіли останні тирса, -дістануть і струсонуть. Якщо нікому цього не знадобиться і баланс встановиться без нашої участі, ми відсидимося в тихій гавані”.
“Україна потрапляє під перехресний вогонь”
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру “Український інститут майбутнього”:
“Американо-китайське протистояння, яке зараз захоплює, по суті, всю світову систему, буде відображатися на всіх рівнях і на всіх сферах міжнародної політики. Починаючи від світової економіки, від перерозподілу глобального фінансового і економічного впливу між США і Китаєм, закінчуючи деградацією міжнародно-правової системи, сформованої після Другої світової війни. У тому числі торкнеться (і вже зачіпає) спеціалізовані сфери. Наприклад, глобальну систему контролю за озброєннями, яка стрімко руйнується під тиском глобальних проблем. Існуюча система стає неактуальною через нездатність впоратися з нинішніми погрозами. А також під тиском тих чи інших глобальних гравців – Росії, США чи Китаю, які порушують цю систему або ігнорує її. Як приклад – вихід Сполучених Штатів Договору з відкритого неба, вихід з Договору про ракети середньої та малої дальності, заяву США про те, що вони можуть відновити ядерні випробування.
Що стосується цих заяв, то в них можна угледіти дещо вимірювань. По-перше, це інформаційний тиск на Китай з метою спонукати Пекін піти на переговори щодо ядерної зброї. Я так розумію, вони взяли курс на те, щоб зруйнувати ось ці старі домовленості і в ідеалі, звичайно ж, вийти на нові – вже з Китаєм включно. По-друге, це відображає дійсні настрої в адміністрації Трампа. Сам Трамп, в принципі, скептично дивиться на всю цю інституційно-договірну базу, яка, на його думку, обмежує можливості Штатів розвиватися, як вони хочуть.
Що стосується України, то наша країна не зацікавлена в новій гонці озброєнь між наддержавами. Україні не вигідно, щоб руйнувався існуючий міжнародний порядок, оскільки ми є одним з його бенефіціарів. Про що мова? Україна послідовно, багато десятиліть поспіль виступає за скорочення озброєнь, за скорочення стратегічних наступальних озброєнь, включаючи ядерну зброю, за те, щоб не було ядерних випробувань. Тому що ми країна, яка віддала свою ядерну зброю, і, звичайно, нам не вигідно, щоб всі стабілізуючі або стримуючі механізми – як, наприклад, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Договір про скорочення ракет середньої і малої дальності або Договір про відкрите небо – зникали. Тому що, виходить, зникають гарантії стабільного світу А коли правил і гарантій немає, може статися що завгодно. І ми, на жаль, тут потрапляємо під перехресний вогонь. Ми країна, яка знаходиться на передовій цього глобального геополітичного протистояння – в нашому випадку російсько-американського протистояння.
Другий момент: Україна не має інструментів впливу або тиску на цю ситуацію, і, відповідно, ми будемо в ситуації об’єкта. Тобто ми будемо змушені тільки реагувати на мінливу ситуацію, нові виклики. Грубо кажучи, перебувати в ситуації перманентного кризового менеджменту: відбувається щось – треба реагувати. І, на жаль, це дуже погано.
Як будуть розвиватися події? Китай, звичайно, зараз не готовий приєднуватися до домовленостей між США і Росією. Він сприймає це як спробу нав’язати йому свої правила, накласти обмеження, що певною мірою вірно. Для КНР принципово важливо, щоб новий порядок був збудований або ними самими, або за їх участю в якості повноцінного партнера. Щоб їм ніхто нічого не нав’язував. Тобто для них важливо, щоб нова інституційна база створювалася або під їх керівництвом, або при їх безпосередньому рівноправну участь. Вони розглядають цю ситуацію як битву цивілізацій – своєї і західної, яка коли-то їх вже принизила, підписала домовленості і обдурила. Тому вони вважають, що тепер підуть на переговори, тільки коли самі захочуть.
Тому вони не будуть вести переговори, принаймні зараз. Час ще не настав. Думаю, вони ще поторгуются. Хоча, зрештою, повинні сісти за стіл переговорів. І тут є ще один ризик. Тому що, коли руйнуються договору, руйнується старий порядок, сторони можуть піти на різні радикальні заходи. Наслідки яких будуть настільки жахливі, що питання про формування нового світового порядку консенсусом постане сам по собі. Як це було після Другої світової”.
“Нового світового порядку поки немає. Є світовий безлад”
Володимир Фесенко, політолог:
“Насправді необхідність у нових домовленостях щодо ядерної зброї назріла. Раніше це був договір між США і Росією. Тепер у нього хочуть включити Китай. Ну, може бути, створять рамку і для інших країн. Але Китай обов’язково.
Система міжнародних відносин, яка сформувалася після Другої Світової війни, почала валитися в 1991 році. Якась частина архітектури залишилася, але дійсно захисні заходи не працюють належною мірою. Але головна проблема в тому, що і нового порядку теж немає. Те, що зараз є, я б назвав “світовим безладом”. При цьому так, є спроби побудувати нову систему безпеки. Але сценарії, проекти цієї системи у всіх різні. У США – один, у Китаю – інший, у Росії – третій. Немає одного сценарію світового порядку. І він поки навіть не проглядається, що б не говорила російська пропаганда про розподіл “сфер впливу” і так далі. Тому що світовий порядок формується на основі яких нових консенсусних угод, як це було після Другої світової війни, або на основі стихійно складається співвідношення сил. Але поки різні сценарії, і консенсус не проглядається навіть близько.
Що стосується України, то я не згоден, що нинішні трансформації створюють для України якісь нерозв’язні проблеми. Ми завжди були об’єктом. Під час підписання Будапештського меморандуму ми що, суб’єктами виступали? Я маю на увазі де-факто? Де-факто і під час підписання Будапештського меморандуму, і в багатьох інших випадках Україна була об’єктом. І не тільки ми. І Білорусь, і Казахстан, і багато інші країни у випадках, коли це не стосувалося ядерної зброї. Так що тут нічого не змінилося. Ми як були об’єктом міжнародного тиску в таких питаннях, так і будемо.
Але що дуже важливо, тоді по Україні була узгоджена позиція ядерних держав – США, Росії. До речі, і Китай не заперечував. І ми з цією узгодженою позицією змушені рахуватися. Вирішать консенсусом великі держави щось робити, і ми – подобається нам чи ні – це скушаем. Але коли узгодженої позиції немає – наприклад, між США і Китаєм або США і Росією, у нас є можливість вибору, простір для маневру, я б сказав.
Ось що дійсно погано, так це те, що при світовому безладді ймовірність порушення правил великими гравцями різко зростає. Тому нам потрібно спиратися на підтримку партнерів. І тут для нас найбільш оптимальними є позиції Європейського Союзу. Тому що вони більш компромісні, не такі конфліктні і агресивні, як у інших трьох авторів сценарію. Я маю на увазі США, Росію і Китай.
І ось тепер нам потрібно дуже уважно слідкувати, як буде розвиватися ситуація. Я не виключаю, що можуть виникнути сценарії, коли нам скажуть – нехай неофіційно, але скажуть: хлопці, і не сподівайтеся на членство в Євросоюзі в НАТО. Партнерство з Заходом – так. Але без вступу. В такому разі ми повинні наполягати на гарантіях безпеки в цій новій архітектурі міжнародної безпеки. На те, щоб нам були дані формальні гарантії.
Ось з чим я погоджуся – ми повинні брати участь у спробах вибудувати нову архітектуру світової безпеки. Нехай навіть ми будемо об’єктом, але ми будемо активним об’єктом. Плисти за течією, очікуючи, що там хтось вирішить за нас, не можна ні в якому разі”.
Тим часом у США продовжуються протести і погроми, що почалися після вбивства білими поліцейськими афроамериканця Джорджа Флойда. За тиждень в результаті масових заворушень загинули більше десятка осіб. Подробиці – в сюжеті “Сьогодні”:
Підпишись на наш telegram
Тільки найважливіше та цікаве
Підписатися
Thanks!
Our editors are notified.