Про роль Льва Толстого в історії літератури зайвий раз говорити не варто – його твори досі не втрачають актуальності у всьому світі. Куди менше шанувальникам його творчості відомо про долю його спадкоємців, а ім’я його молодшої дочки і зовсім на довгі роки було забуте на батьківщині. Олександра Львівна Товста увійшла в історію не тільки як дочку великого письменника, але і як творець Толстовського фонду та зберігач музею-садиби батька. За що її засудили до 3-х років ув’язнення, і чому в СРСР її ім’я забороняли згадувати навіть під час музейних екскурсій – далі в огляді.
Н. Ге. Портрет Софії Андріївни Толстой з донькою Олександрою. Фрагмент. 1886 | Фото: svoboda.org
Олександра Львівна була 12-ю дитиною Льва Толстого. Вже своєю появою на світ вона змінила життя сім’ї: 18 червня 1884 р. письменник збирався назавжди покинути Ясну Поляну, але його зупинили почалися пологи у дружини. На обдарованість дівчинки першою звернула увагу її хрещена, двоюрідна тітка письменника Олександра Андріївна, на честь якої й назвали молодшу дочку. Коли тій було 3 роки, хрещена писала Товстим: «Мені все здається, що ви не звертаєте на неї належної уваги, а вона незвичайний дитина. У неї в голові й очах сидить цілий батько Лев Миколайович».
Олександра Товста зі старшою сестрою Тетяною, 1888 | Фото: myslo.ru
Мати Олександри, Софія Андріївна, не балувала дівчинку увагою і ласкою. Після її появи на світ вона зізнавалася: «В сім годин ранку народилася чудова дівчинка з темним довгим волоссям і великими синіми очима. Переживши стільки важкого хвилювання в цю ніч і заручившись і фізично пологами, я вже нічого не могла відчувати до дитини. Твердо вирішивши неможливість годувати самій, я веліла її унести в дитячу, з очей геть, щоб не краяти своє серце видом такої раніше бажаною і тепер відкинутої дівчинки». Відсутність батьківської ніжності і турботи компенсувалося підвищеною увагою до її освіти – для Олександри наймали кращих гувернанток і вчителів. Вона знала англійську, німецьку та французьку мови, вчилася малюванню, музиці і танцям, їздила верхи і каталася на ковзанах.
Родина Толстих, ок. 1900 | Фото: svoboda.org
У дитинстві Олександра не отримувала уваги і від батька. Її зближення з ним почалося з 15 років, коли Олександра стала переписувати його рукописи і допомагала вести листування з кореспондентами. Пізніше вона розповідала: «Вперше я підійшла до батька, коли мені було 15 років. Це час я вважаю початком моєї близькості з ним. З роками вона все збільшувалася». У 16 років вона фактично стала особистим секретарем письменника, а в останнє десятиліття його життя була особливо близька з ним, ставши не тільки повіреної у його справах, але і вірною помічницею і единомышленницей. Вона створила в Ясній Поляні амбулаторію, де лікувала селян, а також викладала у місцевій школі. Лев Толстой не приховував, що молодша дочка була його улюбленицею, і в одному з листів зазначав: «І радий, що люблю її, і браню себе за те, що занадто виключно». Згідно з заповітом письменника, Олександра стала розпорядницею його літературної спадщини.
Лев Толстой з дочкою Олександрою | Фото: svoboda.org
Коли Лев Толстой прийняв рішення піти з Ясної Поляни, Олександра була єдиним членом сім’ї, присвяченим в його плани, і цілком підтримувала батька. У ніч з 27 на 28 жовтня 1910 р. вона проводила його, а вже через 10 днів приєдналася до нього і залишалася з ним до останніх днів. З його відходом завершився самий щасливий і безтурботний період її життя. Олександра писала: «При ньому – у мене не було свого життя, інтересів. Все серйозне, даний було пов’язано з ним. І коли він пішов, залишилася зяюча порожнеча…». Після смерті письменника вона підготувала тритомне видання «Посмертних художніх творів Л. Н. Толстого».
Лев Толстой диктує дочці Олександрі свій твір. Ясна Поляна, 1909 | Фото: shkolazhizni.ru
З початком Першої світової війни Олександра Товста закінчила короткі курси сестер милосердя і відправився добровольцем на фронт. Своє рішення вона пояснювала так: «Я не могла сидіти вдома, я повинна була брати участь в загальній біді». У 1915 р. Олександра у складі загону Червоного Хреста боролася з епідемією тифу в російській армії, створила пересувний госпіталь, організувала школи-їдальні для дітей біженців. Наприкінці 1916 р. Товста потрапила в госпіталь після отруєння під час німецької газової атаки. Через рік вона повернулася в Москву в званні полковника, з двома Георгіївськими медалями.
Письменник у колі рідних | Фото: telegrafua.com
У перший раз Олександру Товсту заарештували влітку 1919 р. – причиною стало те, що її адресу знайшли в записах у кого-то з контрреволюціонерів. Тоді її звільнили вже через день після арешту і принесли вибачення. Навесні 1920 р. дочка письменника знову заарештували, звинувативши у контрреволюційній діяльності. І хоча ніяких доказів її провини не було, її засудили до 3-х років ув’язнення в таборі Новоспасского монастиря.
Лев Толстой з дочкою Олександрою | Фото: telegrafua.com
Зневірившись, Товста звідти писала самому Леніну: «Мій батько, поглядів якого я дотримуюся, відкрито викривав царський уряд і все ж таки навіть тоді залишився вільним. Я не приховую, що я не прихильниця більшовизму, я висловила свій погляд відкрито і прямо на суді, але я ніколи не виступала і не виступлю проти Радянського уряду, ніколи не займалася політикою і ні в яких партіях не складалася… Володимир Ілліч! Якщо я шкідлива Росії – вишліть мене за кордон. Якщо я шкідлива і там – то, визнаючи право однієї людини позбавляти життя іншого, – розстріляйте мене, як шкідливого члена Радянської республіки. Але не змушуйте мене думати про хліб життя паразита, замкненого в чотирьох стінах з повіями, злодійками, бандитками…». Через 8 місяців Товсту звільнили за амністією.
Медсестра Олександра Товста на фронті | Фото: myslo.ru
Після націоналізації Ясної Поляни Товсту призначили хранителем музею-садиби. Крім того, вона продовжувала працювати над публікацією творчої спадщини батька. Олександра Львівна відкрила в Ясній Поляні школу, але викладати в ній толстовської програмі не мала можливості через посилення антирелігійної пропаганди. А в радянських газетах тим часом публікували статті про графиню, яка «окопалася» в Ясній Поляні. В одному з листів вона зізнавалася: «Найбільше хочу свободи. Нехай жебрацтво, торбинки, але тільки свобода».
Олександра Товста серед службовців польового госпіталю, 1915 | Фото: myslo.ru
Так і не знайшовши свого місця в радянській державі, Олександра Товста прийняла рішення про еміграцію. У 1929 р. вона поїхала до Японії, потім – у США, і більше ніколи не поверталася на батьківщину. Протягом 48 років, проведених в Америці, дочка письменника не припиняла пропагувати його ідеї, читала лекції і писала статті про Толстого, видала кілька книг: «Трагедія Толстого», «Моє життя з батьком», «Моє життя в країні Рад», «Батько. Життя Льва Толстого». Ця діяльність не приносила прибутків, і графиня оселилася на фермі, де розводила курей, доїла корів і навіть навчилася водити трактор.
Молодша дочка Льва Толстого, автор спогадів про батька, громадський діяч А. Товста | Фото: tolstoy.ru
Її емігрантські будні були дуже важкими, про що вона писала сестрі: «Я працюю з 6 ранку і до 10 вечора щодня страшним, нелюдським працею, намагаючись не тільки проіснувати, за і допомагати іншим. Живу досі без ванни, в бараці, в одну дошку, і зиму, і літо, не можу купити собі панчіх і зміну білизни. Ніколи нікого не прошу про допомогу. Займаю гроші в банку і віддаю в термін, ніяких «багатих» американців не знаю, і знати не хочу». Особисте життя Толстой не склалася. Вона так і не вийшла заміж і не народила дітей. За її словами, «суспільне життя займала дуже багато часу».
Молодша дочка Льва Толстого, автор спогадів про батька, громадський діяч А. Товста | Фото: telegrafua.com
У 1939 р. Олександра Львівна заснувала благодійну організацію – Толстовський фонд, щоб допомагати у важких ситуаціях емігрантів з Росії. Під її керівництвом були побудовані дитячий будинок, лікарня, будинок престарілих, церква, бібліотека. Тим часом на батьківщині її ім’я виявилося під забороною – там донька письменника звинувачували у зв’язках з ЦРУ, шпигунстві і в зраді Батьківщині. Толстовський фонд називали «розбійницьким гніздом». Її фотографії прибрали з усіх музейних експозицій, про неї не згадувалося в публікаціях про Толстого.
Олександра Товста з онукою брата Михайла Танею (ліворуч). США, 1949 | Фото: myslo.ru
Ситуація змінилася лише наприкінці 1970-х рр. – тоді Олександру Львівну вперше запросили до Москви на святкування 150-річчя з дня народження письменника. Але Товста вже була прикута до ліжка після інфаркту і не змогла приїхати. А через рік, у вересні 1979 р. її не стало. Одного разу вона вимовила слова, які стали її життєвим кредо: «З часом я зрозуміла, що життя – тільки в любові до людей і служіння їм, як казав батько». На жаль, оцінити її внесок в розвиток російської культури співвітчизники змогли тільки після її смерті…
Будинок-музей Льва Толстого в Ясній Поляні | Фото: telegrafua.com
З усіх дітей письменника до дорослого віку дожили лише 8: Як склалися долі спадкоємців Льва Толстого.
Thanks!
Our editors are notified.