Операція «наступник»: Росіяни не вірять у майбутнє «путінської» Росії

В суспільстві все активніше формується запит на молодого енергійного президента-реформатора

Результати одного з останніх соціологічних опитувань Фонду громадської думки (ФГД) свідчать — дві третини росіян вважає, що зараз в країні ситуація не дуже сприятлива для планування майбутнього. Кожен п’ятий заявив, що не впевнений у завтрашньому дні, а ще 12% пояснили свою позицію низьким рівнем життя, маленькими зарплатами і пенсіями. Росіяни також не готові зараз планувати майбутнє через зростання цін (10%), безробіття (6%), невдоволення роботою влади (5%), а також економічних і соціальних проблем (по 4% відповідно).

Опитування також продемонстрував, що поліпшення поточної економічної ситуації чекає тільки чверть росіян, та й то через 20 років. Ще 30% вважає, що через 2 десятиліття стан справ у країні залишиться таким же, а 22% прогнозують до того часу погіршення.

— Кожен п’ятий не впевнений у завтрашньому дні, насправді, не дуже велика цифра, — прокоментував ці розклади директор Інституту політичних досліджень, політолог Сергій Марков. — У Росії зараз досить висока стабільність. Звичайно, це величезне протиріччя з дев’яностими роками, коли була дійсно важка ситуація і по-справжньому невизначене майбутнє.

— А зараз майбутнє, виходить, визначено? І ніяких проблем немає?

— Зараз майбутнє досить визначено. На мій погляд, навіть занадто визначено, і в цьому якраз і полягає проблема. Людям хотілося б більше змін. Не зростання невизначеності, а, абсолютно очевидних змін в рамках стабільності — підняття якості життя.

— Якщо є такий суспільний запит, то чому багато росіян вважають, що покращення в країні настануть тільки років через 20? Звідки взявся такий довгий термін?

— Тому що вони вважають, що розвиток Росії стримує гібридна війна, яку ведуть проти Росії ведуть західні країни. І вони вважають, що цей процес затягнеться надовго. Відповідно, потрібен час, щоб вийти і з цього протистояння, і з ситуації околонулевого економічного зростання.

Втім, політолог Костянтин Калачов схильний дещо інакше оцінювати результати опитування Хома.

— Падіння соціального оптимізму спостерігається вже досить давно, — констатував він. — Проте другий-третій квартали цього року стають прямо-таки новою точкою відліку, переходом кількості в якість. Зараз більше половини населення Росії не впевнені, що у нас в країні складаються сприятливі умови для планування. Більшість людей перестала вірити у краще майбутнє, домінантою стає короткострокове планування, а середньо – і вже тим більше довгострокове планування відсутня навіть у бізнесі.

— Чому так відбувається? Економіка винна?

— Думаю, в числі інших причин тут не тільки економічна стагнація. Точкою відліку стала остання президентська кампанія. З нею були пов’язані підвищені очікування, бо людям обіцяли якийсь «російський прорив». Але цього не сталося, зате трапилася пенсійна реформа. А потім пішов протест росіян з різних приводів, від звалища в Шиесе до скверу в Єкатеринбурзі і московських протестів перед прийдешніми виборами. Все це — тривожна похідна від того, що жителі країни не розуміють, яким буде її майбутнє, покладена на низькі доходи на тлі зростання цін і невдоволення роботою нашого уряду.

— А ось деякі інші політологи стверджують, що розклади соцопитування від ФОМа як раз свідчать про прояв запиту на стабільність…

— Я думаю, що є запит на порядок внутрішнього розвитку. Тому що та інформаційна кампанія, яку проводять наші центральні телеканали, оптимізму не сприяє. Не можна нескінченно говорити виключно про проблеми суміжних країн і геополітиці, людям не вистачає інформації про проблеми всередині країни. Крім того, люди не розуміють, як буде здійснюватися транзит влади, хто стане горезвісним «наступником».

Якщо люди вважають, що і за найближчі 20 років стан справ не зміниться, це означає, що існуюча влада фактично вичерпала себе. І те, що покращення у фінансовій та соціальній сферах люди не чекають, а число тих, хто смакує погіршення ситуації, зростає, є дуже тривожним сигналом для влади. Хто б як не інтерпретував результати цього опитування, я думаю, їх можна опосередковано пов’язувати з очікуванням на конкретні зміни не тільки в економіці, але і в політиці та соціальній сфері.

— Ну так судячи з декларативним заявам чиновників, уряд тільки й робить, що невтомно докладає зусиль для покращення життя росіян…

— Зараз ми вступаємо в смугу якоїсь турбулентності, незрозумілості. При тому, що абсолютно очевидно ранній Володимир Путін був драйвером розвитку, постає питання — а чи може команда президента, Дмитро Медведєв та інші міністри уряду зараз сприйматися як драйвери економічного зростання?

Боюся, що всі ці розмови про диверсифікацію економіки, про «російською прорив», про нові технології, що з’явилися під час останньої виборчої кампанії, розбилися об реальність. Плюс пенсійна реформа, а крім цього — відсутність привабливих робочих місць, особливо в провінціях. Зростання тарифів, зростання цін, одержавлення всього і вся, серйозні проблеми бізнесу.

Плюс невдоволення молоді, яка вважає, що наша країна занурюється в архаїку, і мріє виїхати з країни. Все це змінює атмосферу в країні не в кращу сторону. Віра в те, що влада робить все для покращення умов життя населення, розбивається об вузькокорисливі групові та кланові інтереси. І тут треба б продемонструвати, що у влади є певний план дій.

— Але на нещодавній прес-конференції з Саулом Ниинисте у Фінляндії Володимир Путін на питання про те, що він буде робити після 2024 року, відповів, що зараз тільки 2019 рік та прогнози робити ще рано. Чому президент вперто не бажає говорити на цю тему, навіть жодних натяків не подає?

— Поява фігури нового енергійного наступника, представника нового покоління, могло б багато що змінити. Але говорити про це поки передчасно, а очікування може затягнутися. Якщо президент зараз заговорить про наступника, то стане «кульгавою качкою». Навіщо зараз піднімати питання, які можуть змусити еліти втратити свої орієнтири?

— А може бути інше пояснення цього? Наприклад, у травні 2024 року Володимир Путін скаже — дорогі росіяни, я не втомився, я не йду, для завершення всіх починань потрібна тверда рука, а гідних наступників не спостерігається. І при чергових доробках Конституції залишиться у влади?

— Почнемо з того, що очікування людей, пов’язані з попередніми президентськими виборами, були такими — з Володимиром Путіним ми зайшли в кризу, він же нас звідти і витягне, закінчиться історія з захопленням зовнішньою політикою, і почнуться вирішувати внутрішні проблеми.

Другий раз говорити про це було б дивно, тим більше що електоральний рейтинг Путіна, якими він ділився з партією влади і урядом, йде вниз і зараз складає менше 30%. На чому його можна наростити до 2024 року? Адже одна справа, коли тебе, обожнюючи і сподіваючись, підтримує дві третини населення, і зовсім інша справа, коли рейтинг тримається виключно на безальтернативності.

Логічно припустити, що цього все ж не станеться, тому що йти треба вчасно. Спортсмен, як відомо, повинен йти на піку форми або відразу після того, як цей пік завершився, а президент у нас, як відомо, спортсмен.

Вважаю, якщо Путін в 2024 році вирішить залишитися біля керма, то навіть ті, хто його зараз підтримує, скажуть йому — все, ми втомилися, ми не хочемо, нам набридло.

— Тобто спадкоємцю все ж бути?

— Так, я не сумніваюся. Але виникає питання — яку політику буде проводити наступник. Адже позначити конкретної людини — це тільки півсправи. Адже в суспільстві є нерідко суперечать один одному запити і на розвиток, і на стабільність. Насправді, збалансований вибір між стабільністю та розвитком потрібно робити на користь розвитку. З тим, щоб все-таки забезпечити економічне зростання і зростання доходів. Потрібна політика відкритості реформ.

Але в оточенні президента є як прогресивно налаштовані люди, так і консерватори. умовно кажучи, реакціонери. І що буде, якщо гору візьмуть останні? Адже, подивіться, наскільки зараз посилюється вплив силових структур. Багато хто вже всерйоз говорять про настання реакції. Якщо припускати, що все залишиться, як є, це буде означати, що нічого кардинально не зміниться, ми потрапимо в якесь лихоліття.

Звичайно, не все так погано. Але, подивіться, зовсім недавно в думських виборах брали участь ПАРНАС і «Яблуко». А зараз ситуація така, що той, хто виявляє бажання балотуватися проти узгодженого кандидата, легко може бути зарахований до несистемної опозиції. І, найголовніше, слова розходяться з ділом.

— Що ви маєте на увазі?

— Населенню розповідають про те, як розвивається наша країна, але досі невідомо, яким чином виходити на темпи розвитку економіки вище світових. Насправді є відчуття, що раніше ми помірно розвивалися, то тепер ми починаємо відставати. І відповіді на питання, яким чином здійснювати ривок або прорив, залишається відкритим. Адже особливість нашої політики полягає в тому, що для віри в прорив потрібно бачити людину, який це прорив і уособлює.

Для нашого майбутнього велике значення має те, що відбуватиметься між 2019 і 2024 роками. Навіть оптимісти кажуть, що через рік-півтора нас може накрити найсильніший криза. А фінансова криза спричинить за собою соціальний, а той, у свою чергу — політичний.