«Остаточно прощавай» підкрався непомітно, хоч видно було здалеку

Буквально за останні кілька днів вийшло кілька новин, які прозоро натякають нам на долю української газотранспортної системи (ГТС). Натякають кожна окремо і цілком однозначно вказують в сукупності.

По-перше, ще 5 березня проектна компанія, яка реалізує проект розвитку газотранспортної системи Сербії, отримала дозвільне рішення сербського регулятора, після чого відразу ж уклала договір з підрядником на будівництво газопроводу. А на початку квітня оператор вже газотранспортної системи Болгарії «Булгартрансгаз» повідомив, що вибрав підрядника проектування і будівництва газопроводу, який прийме газ «Турецького потоку».

По-друге, Угорщина і Словаччина заявили, що готуються до припинення транзиту газу через Україну.

Так, міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сійярто заявив: «На даний момент між Україною і Росією не існує угоди про транзит газу на період, що починається з 1 січня 2020 року, і, відповідно, може легко скластися ситуація, коли постачання природного газу з Росії не будуть надходити в Угорщину чи Словаччину, і це те, до чого ми повинні готуватися».

Відповідно, він провів переговори з міністром економіки Словаччини Петером Жигой, в результаті яких було досягнуто угоду про спільні заходи на випадок реалізації цього сценарію. Зокрема, планується розширення Турецького потоку» на території Сербії та Болгарії.

По-третє, буквально на наступний день після заяви Сійярто була новина про те, що Румунія з 2 травня починає будувати газопровід Унгени ― Кишинів, щоб убезпечити Молдову від можливого припинення транзиту газу через Україну.

«Ми робимо ще один крок назустріч енергетичної безпеки Молдови. Це означає, що наша країна зможе самостійно приймати рішення на благо громадян, без ризику, тому що у нас буде альтернативний природного газу», ― заявив виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Молдови Павло Філіп.

До речі, запланований термін закінчення будівництва, згідно з укладеним контрактом, – не пізніше 20 лютого наступного, 2020 року.

Газпромівський контракт на постачання газу в Молдову старим шляхом діє до 1 січня 2020 року. І його також поки ніхто не подовжує, що вже красномовно.

По-четверте, найсвіжіша новина – «Газпром» заявив, що «Турецький потік» гарантовано запустять до кінця поточного року.

Морська частина завершена, зараз добудовують прибережний приймальний термінал і вже приступили до прокладання сухопутної частини труби.

Тобто все і у всіх країнах не тільки підтверджують підготовку до відмови від транзиту газу через Україну, але і сходяться на приблизної дати, коли це станеться, – 1 січня 2020 року.

Фактично, дивлячись на такі термінові і ретельні приготування, можна стверджувати, що припинення транзиту газу через українську ГТС – це вже вирішене питання (інакше всі країни-учасники не витрачали б сотні мільйонів доларів на будівництво обхідних шляхів).

І тут питання вже не просто у фінансах. Україна не тільки втрачає близько 3 мільярдів доларів щорічних надходжень за транзит, але і виникає питання про постачання України газом в цілому.

Тому що досі хоча формально Київ заявляв про припинення закупівель російського газу, але насправді «реверс» з Європи був виключно віртуальним. Тобто реально газ відбирався з ГТС ще на етапі транзиту, а ніякого фізичного реверсу з Євросоюзу не було. Просто платили за газ з переплатою фіктивним європейським фірмам-посередникам.

З 1 січня наступного року цей номер більше не пройде. Брати російський газ з транзитних потужностей буде більше не можна через відсутність цього самого транзиту.

Доведеться здійснювати реальний реверс газу з Європи. А з цим виникають суто технічні проблеми.

По-перше, сама ГТС заточена під транспортування газу в певному напрямку (на захід), ніякого дуплексного режиму там не передбачено. Тобто потрібно ще вкласти кошти в модифікацію газопроводу під нові потреби і завдання. А ви бачите таку підготовку? І я не бачу. Ніхто до цього моменту навіть не заявляв про відповідні плани, не кажучи вже про практичну реалізацію.

По-друге, щоб здійснювати реверс газу з ЄС, потрібно фізична наявність надлишків газу в Німеччині та Словаччині. А звідки їм взятися, якщо дві нитки «Північного потоку» ледь перекриють потреби північних країн Євросоюзу? Ще й на забезпечення України потужності даного газопроводу не розраховані.

Тут добре б послухати думку вузького фахівця, але мої попередні розрахунки свідчать, що готівкового газу в австрійсько-німецькому хабі вистачить тільки для власних потреб.

І навіть якщо перераховані вище проблеми вдасться вирішити (я собі слабо уявляю, як це можна зробити), то виникне ще й питання ціни: газ реально з Європи буде для «Нафтогазу» істотно дорожче, ніж сьогодні «російський реверсний».

Додайте до цього нещодавнє припинення поставок вугілля, нафти і нафтопродуктів з Росії на Україну, а також заборону для Білорусії на реекспорт російських нафтопродуктів на Україну – і ми побачимо тотальну блокаду поставок вуглеводнів.

Причому, як звичайно, українські «патріоти» не розуміють серйозності ситуації. І мало того, що нічого не роблять для диверсифікації постачань, але і ще, судячи з публікацій в «Обозревателе» та інших українських т. н. ЗМІ, збираються «заробляти на постачання нафти в Білорусь, якщо Лукашенко посвариться з Москвою».

Вони просто казкові! «Дурень думкою багатіє» – це стовідсотково про них. Замість того щоб думати про те, де взяти ПММ для сільського господарства, вони мріють нажитися на постачання неіснуючої в природі нафти.

У мене іноді таке враження, що вони самі почманіли від того факту, що київським режиму вдалося проіснувати цілих п’ять років. І вони від цього втратили залишки здорового глузду, упевнившись, що так буде завжди.

Але казок в реальності не буває. Бувають тільки казкові…

Олександр Роджерс