Звідки в Росії взятися патріотизму?

Затримання топ-менеджера «Ростеха» показує неминучість вибору: або в патріоти або в Гуантанамо

3 вересня 2019 року в аеропорту міста Неаполь місцевою поліцією був затриманий топ-менеджер АТ “Об’єднана двигунобудівного корпорація” (ОДК – входить в корпорацію «Ростех») Олександр Коршунов. Італійські правоохоронці керувалися міжнародним ордером на арешт, виданим США.

Вашингтон звинувачує Коршунова в економічному шпигунстві в період 2009-2017 років, інкримінуючи йому розкрадання інтелектуальної власності і секретних документів компанії General Electric, які нібито потім, імовірно, могли використовуватися в російській програмі ПД-14.

Сама по собі історія майже банальна. По-перше, ще з лютого 2014 року діє великий, постійно доповнюється, перелік різноманітних антиросійських санкцій. До речі, нещодавно США його знову дописали. По-друге, серед усього іншого там постійно згадуються і персональні заборони проти конкретних державних посадових, а також цілком собі приватних осіб з великого бізнесу.

Для довідки. АТ “Об’єднана двигунобудівного корпорація” (ОДК) – найбільший російський двигунобудівний холдинг, що входить в Держкорпорацію “Ростех”. Спеціалізується на розробці, серійному виготовленні і сервісному обслуговуванні двигунів для військової та цивільної авіації, космічних програм та військово-морського флоту, а також нафтогазової промисловості (перекачувальні агрегати) та енергетики (турбіни).

Так що, якщо тут чого дивуватися, так це фактом відвертої махінації американців проти не стільки топ-менеджера “Ростеха”, скільки проти самої держкорпорації, за офіційним американським заяв, занадто дрібною, щоб хоч як би те ні було Америці заважати або тим більше загрожувати.

Але судячи з подальшого, двигун ПД-14 у росіян явно вийшов успішним, що, в поєднанні з усім іншим, дозволяє припустити та дуже сильні ринкові перспективи розробленого в РФ пасажирського літака МС-21. А значить, конкурента слід валити на самих дальніх підступах. Що зараз США і реалізовують на практиці.

У разі передачі Коршунова Вашингтону далі можна чекати оголошення законно некошерним як сам російський авіадвигун, так і будь-які самолетыи, його використовують. На цій підставі блокується міжнародна сертифікація МС-21. Далі профіт. А хто із зарубіжних покупців надумає не послухатися, до нього вже прийдуть похмурі хлопці з великими бейсбольними бітами.

Загалом, саме банальне подія області великого корпоративного та міждержавного бізнесу. Якби не один важливий нюанс. Юристи і безпечники організацій рівня “Ростеха” свій хліб їдять теж не дарма. Положення з позовами і оголошеннями до затримання вони ретельно відстежують. Стало бути, на момент планування і підготовки поїздки загрози арешту не існувало.

Значить, США підметушилися буквально в останній момент. Тим самим показавши, наскільки глибоко їм плювати на будь-які писані й неписані правила і джентльменські традиції. При порятунку власної шкури у них всі засоби хороші. І якщо вони десь щось поки не порушили, то лише по причині відсутності очевидної миттєвої користі від такого кроку. Як тільки їм здасться, що ситуація змінилася, вони негайно згадають, що можуть, саме тому, що справді можуть.

Рівне з цього моменту починається дійсно важлива сторона події. Ще в січні 2018 року в США був опублікований список 200 російських прізвищ, так чи інакше знаходяться або потенційно здатних потрапити під прямі або непрямі американські санкції. Втім, ще з початку другого десятиліття нинішнього століття преса, в першу чергу опозиційна, активно мусолила тему дітей і родичів “великих дядьків і тіток Росії”, учнів або навіть працюють і постійно живуть за кордоном, насамперед у Європі та США.

З тих пір багато чого змінилося, і багато хто повернувся в Росію, але факт залишається фактом. Неабияка частка російської еліти досі залишається вразливою для зовнішнього тиску через які перебувають на Заході дітей, батьків, інших родичів різного ступеня близькості. Що проти них може бути організована цілеспрямована спецоперація, напевно, нікому пояснювати не треба.

Це погано, але ж це і добре. Тому що більш ніж наочно відповідає на найпопулярніше питання – звідки у еліти може взятися патріотизм.

Наївність очікування успішного вбудовування своїх бізнесів в західну політико-економічну систему вже остаточно доведена. Ні на рівні Росії, як держави, ні навіть як просто ділових інтересів приватних осіб, що нам там місця немає. Ми все, що простий народ, що еліта, – не більш ніж тільки їжа, сировинний ресурс для продовження існування тільки американського матеріального благополуччя.

Таким чином наші іноземні партнери», не залишають сумнівів у тому, що наше виживання найтіснішим чином пов’язане з благополуччям і успіхами держави Російського. У всіх сенсах, включаючи прямий. Хто сумнівається, може подивитися на приклад України, буквально кинутої в топку заокеанськими авторами ідеї Майдану 2.0. Спеціально підкреслюю, не залишає сумнівів не в абстрактному академічному розумінні, а буквально цинічно на практиці.

Довгий час у цій системі існувало серйозне слабка ланка. Особисто для себе, для свого бізнесу, окремі особи могли сповідувати патріотизм або хоча б під нього маскуватися. Тоді як в практичній особистому житті вони себе з країною не асоціювали. Бо навіщо? Діти, члени сім’ї, рідня – в більшості своїй прагнули влаштуватися за кордоном з двох причин.

По-перше, тому що нормальне життя тільки там, в Росії вона неможлива. По-друге, кожен з них не вважає себе особисто пов’язаним якими б те ні було зобов’язань або ризиками. Це там у тата з мамою щось таке перед урядом, президентом або силовиками, а особисто вони, типу, люди вільні, жити як їм заманеться і де захочеться – є їх повне законне право. Яке вони мають намір реалізовувати, і пішли всі інші лісом!

Інцидент з Коршуновым показує – ця халява закінчилася теж. Будь-який з них у будь-який момент може в два рахунки виявитися заарештований з серйозними неприємними перспективами не за те, що щось незаконне зробив особисто він, а з причини того “хто в тебе тато або мама”.

І це найкращий у світі стимул нашої політичної і ділової еліти задуматися про деяких елементарних речах. Навіть самі дуже високо стоять тата з мамами нічого не значать, коли воювати один з одним починають величезні державні брили.

Забезпечити безпеку і недоторканність дочок і синів, також як тат і мам здатне лише досить сильну державу. І тільки у випадку, якщо воно саме вважає тебе своїм. Тому держава має повну підставу з таких людей і запитати – а що ти зробив корисного для Батьківщини, що ми повинні за твоїх вписуватися більше, ніж за потрапили в таку ж ситуацію пересічних?

Ось саме так, абсолютно цинічно за формою, але цілком справедливо за змістом патріотизм і формується. У тому числі, серед правлячої «еліти». Придумано все це не сьогодні і навіть не вчора. Законами формування суспільства стільки ж тисячоліть, скільки існує саме поняття суспільства, як такого. Чи патріотизм і «За Батьківщину!», або «в США в Гуантанамо. Без варіантів.