У будь-якому випадку, він не стане таким «як Путін» або «як Макрон», хоча і здобуває переконливу перемогу
Отже, вибори в Україні завершилися. З великою часткою ймовірності можна стверджувати, що перемога у другому турі президентських виборів на Україні дістається Володимиру Зеленському, незважаючи на те, що пізно ввечері в суботу його кандидатуру неадекватні українські адвокати намагалися зняти з передвиборчих перегонів, що вже просто віддавало українським маячнею.
Отже, за попередніми даними exit poll за шоумена Володимира Зеленського віддали свої голоси 72,7% виборців. Чинний президент Петро Порошенко набирає 27,3%. За іншими даними за Зеленського проголосували 73,2% виборців, за чинного президента — 25,3%. Викреслили обох або зіпсували бюлетень 1,05%.
На вибори прийшла, за останніми даними, понад 62% виборців «незалежної», що рекордно для України. Як розповіли нам жителі України, на цих виборах було дуже багато молоді, тих, хто найбільше боїться за своє майбутнє і розуміє, що режим Порошенко їм нічого не дасть. Отже, Зеленський лідирує. Причому у всіх регіонах країни.
Втім, у поразці Порошенко в Києві ніхто не сумнівався з самого початку, і навіть, сам екс-президент, який викинув білий прапор, заявивши напередодні, що «прийме будь-якого президента, що переміг». У Москві, судячи з реакції в соцмережах, теж «визначилися з вибором українського президента і симпатизують колишньому «кавээнщику». Втім, навіть при певних очікування від Зеленського, в Росії керуються лише фразою «гірше не буде» і збираються уважно поспостерігати за його першими кроками, але не більше того. У нинішній ситуації зі «зміною варти» на Україні важливіше те, чого чекають українці від свого нового президента. Вони вибирають, що їм і жити з цим.
Те, що Петро Порошенко за час свого сумбурного і непередбачуваного правління довів Україну до ручки, опустивши рівень життя на небувалу висоту», розваливши економіку, промисловість, сільське господарство — видно і очевидно, а самі українці відчули це на своєму гаманці.
Тим не менш, у Порошенка був основний «коник» — євроінтеграція, поворот обличчям до Заходу, про що він говорив невпинно і що ставить собі в заслугу досі. Пам’ятайте популярний слоган 2014 року: «Україна — це Європа»? Все інше виявилося вторинним, навіть скакалки на майдані під скандування: «Хто не скаче — той москаль!», були скоріше навіть не проти Росії, а за Європу. Люстрація, з садінням чиновників у сміттєві баки, боротьба з корупцією, війна на Донбасі і обіцянки «повернути Крим» були лише відволікаючими факторами. І кинувши в народ кісточку з європейським запахом, Порошенко вірно тоді зіграв на бажаннях людей що на заході, що на сході країни — електорату за нього в результаті проголосував. Хотіли Європу — ось вона вам, нехай і в дещо кастрованому вигляді.
На відміну від Порошенка, у Зеленського такого об’єднуючого, нехай навіть ефемерного, гасла немає, принаймні, поки що — не встигли ще придумати. Навряд чи можна вважати програмними слова віце-президента про те, що «починається нове життя, нормальна, без корупції, без хабарів». Самому напевно за лаштунками смішно стало від подібної жарти. Для передвиборних гасел ще зійде, але ніяк не для людини, який найближчі п’ять років буде очолювати і, ось яка халепа, ще й керувати Україною. Сам Зеленський сказав, що більше одного терміну він цей «незалежный вооз» тягнути не збирається і взагалі бачить Україну парламентською республікою, де роль президента знівельована і дозволяє займатися особистими хобі.
Без чіткої і продуманої програми розвитку країни новому президенту України доведеться спочатку використовувати напрацювання попередника. Похід на Європу не скасовується, членство в НАТО залишається в мріях (з обов’язковим проведенням референдуму), «своїми землями не розкидаємося» — це про «окупований» Донбас і компенсацію від Росії за «агресію», ну і інше бла-бла-бла з риторики Порошенко. Нічого нового, хоча б про зниження цін на сало пожартував.
Втім, ще в передвиборній програмі Зеленський розповів про Україну своєї мрії» — країні, де стріляють тільки салюти, де можна швидко відкрити бізнес, отримати закордонний паспорт, де всі отримують гідні зарплати і пенсії, а корупціонери сидять у в’язницях. Він пообіцяв зробити заможним кожного громадянина країни — це ж мрія кожного українця. Домогтися цього, на думку Зеленського, можна за рахунок введення «нульової декларації» для бізнесу, коли кожен зможе за 5% задекларувати і легалізувати свої доходи. Замінити податок на прибуток податком на виведений капітал, провести детінізацію економіки і свободу конкуренції. Розвивати внутрішнє виробництво, забезпечити довгострокове доступне кредитування, формувати прозорий ринок землі. Ну і взагалі бомба — перевести держава на власні енергоресурси. Зачаровані такими обіцянками українці проспівали: «Залишайся, хлопчик з нами — будеш нашим королем».
Як все це зробити, Зеленський поки і сам толком не представляє — він не те що не виріс з коротких штанців, він ці штанці навіть ще не приміряв. «Хвороба росту» на президентському посту йому гарантована, як втім, і будь-якого іншого лідера, який на такий високий пост злітає навіть несподівано для себе.
— Володимир Путін, викликаний з Петербурга і стрімко пройшов у Москві ступені директора ФСБ, секретаря Радбезу, глави уряду, коли був призначений «втомленим» Єльциним виконуючим обов’язки президента Росії, теж перебував у розгубленості, — розповідає політтехнолог Сергій Виноградов. — Перший час він ночами просиджував у кабінеті і не міг уявити, як йому розпорядитися навіть не отриманої посадою, а країною в цілому. «Що краще можна зробити для Росії?» — запитував він оточуючих, яких тоді ще не можна було назвати його командою, і щиро переживав від нерозуміння багатьох питань. Важко зараз уявити, але Володимир Володимирович, «великий Пу», був схожий на розгубленого першокласника, якого посадили за парту, але забули покликати вчителя. Це вже потім він перетягнув на свій бік армію, вимовив знамениту «будемо мочити в сортирі», повільно, але наполегливо збудував вертикаль влади по всій країні. Майже двадцять років йому знадобилося, щоб стати тим Путіним, якого ми зараз маємо.
Зеленський не стане «як Путін», принаймні, в найближчій перспективі. По-перше, тому, що у нього немає мотивації стати лідером нації. По-друге, він завжди буде озиратися на тих, хто його на президентство і просунув. По-третє, у нього немає своєї згуртованої команди однодумців, за винятком колег по шоу-бізнесу. По-четверте, немає ні політичного, ні економічного досвіду, без яких розчистити «авгієві стайні» України просто неможливо. По-п’яте, на його боці немає ні армії, ні інших силових структур, а «колишні» будуть всіляко намагатися вставити палиці в колеса недосвідченому політику. Навіть якщо уявити, що Зеленський зуміє в результаті гідно пройти всі ці випробування і дійсно зможе домогтися позитивної динаміки розвитку України, таких як Путін» він все одно не стане, бо не займається… самбо. Це вже жарт для репертуару самого Зеленського — дарую.
— Не судилося стати Зеленському і «як Макрон», — продовжує тему порівнянь доктор економічних наук, професор Микита Кричевський. — Президент Франції не вистрибнув на політичну арену як чорт з табакерки, він встиг побути в ранзі міністра економіки країни, має досвід банківської діяльності, очолював центристський рух «Вперед!» і претендував на роль «нового де Голля». Знову ж таки наївно порівнювати Францію, що займає 7-е місце серед країн з високорозвиненою економікою, і Україну, яка отримала «почесне» 6-е місце серед найгірших економік світу. І якщо Макрону нарікають на відставання у розвитку від Німеччини і урізання соціальних пільг всередині країни, то майбутній список невдач Зеленського виявиться набагато ширше.
У чому поки що процвітає Україна, так це в тому, що є найбільшим одержувачем переказів в регіоні, які в минулому році склали рекордну суму в 14 мільярдів доларів. Сталося це за рахунок зростання економічної активності у Польщі, Росії, Іспанії і США, тих країн, які є головним ом переказів коштів на Україну. Тобто громадяни України в цілому заробляють за її межами набагато більше, ніж усередині країни. Це дуже небезпечна ситуація для економіки самої України, де немає можливостей для внутрішнього розвитку. У частини людей, «утікачів», гроші в панчосі є, а у «пооставшихся» вони відсутні. Це потенційна частина протестного електорату, яка незабаром напевно запитає свого президента про подібної несправедливості і з готовністю одягне жилети якого-небудь кольору.
Президентські вибори на Україні (другий тур) стартували о 8.00 ранку 21 квітня — близько 30 тисяч виборчих дільниць працюватимуть до 20.00. Ще українці зможуть проголосувати на 101 ділянці, організованих в 72 країнах, крім Росії, де український ЦВК ще 31 грудня 2018 року, в день початку виборчої компанії, ліквідував усі п’ять дільниць для голосування, які раніше перебували в Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі і Новоросійську. Близько 3 мільйонів українців, які перебувають у РФ, були фактично позбавлені права вибори глави держави. Все логічно — велика їх частина проголосувала б зараз саме… проти Порошенка.
Згідно з соціологічними даними Київського міжнародного інституту соціології (9 — 14 квітня), за лідера партії «Слуга народу» Володимира Зеленського у другому турі готові проголосувати майже втричі більше виборців, ніж за президента Петра Порошенка. Серед тих, хто визначився з вибором, політика-початківця мають намір підтримати 72,2% опитаних, чинного главу держави — 25,4%. Розтин (урн), як кажуть, покаже — остаточний підрахунок голосів повинні озвучити до 1 травня.
Thanks!
Our editors are notified.