Пасажири «Мальборо»: Як виїжджали з Росії нащадки російських імператорів і чим заробляли собі на життя на чужині

Декому з представників дому Романових вдалося вціліти і врятуватися втечею на британському лінкорі «Мальборо». Їх життя в еміграції склалася по-різному, але кожному з них довелося випити чашу хворобливого розриву з батьківщиною і колишнім способом життя. Вони не залишали надію на повернення колишньої Росії і відродження монархії. Але буденність вимагала від них вирішення нагальних життєвих питань, і кожен з них робив це по-своєму.

Хто був в числі пасажирів британського лінкора «Мальборо», який відбув 11 квітня 1917 року з Криму до Великобританії

Крейсер «Мальборо». Листівка з автографами Романових./Фото: pbs.twimg.com

Над двоюрідним дядьком Миколи II Петром Миколайовичем потішалася вся рідня – спроектував (він захоплювався архітектурою) і побудував в Криму будинок, схожий на фортецю. Але саме завдяки тому, що Романових тримали під домашнім арештом на віллі Петра Миколайовича, вони залишилися живі. Від агресивних намірів ялтинських більшовиків їх захистили люди з Севастопольського ради. А потім була пропозиція виїхати в Німеччину від окупували Ялту німців, гнівно відкинуте Романовими, і пропозиція від командувача британським флотом, які прибули в Крим.

За розпорядженням англійського короля Георга V, племінника Марії Федорівни (матері Миколи II), адмірал Кэльторп надав членам імператорської родини корабель для відплиття до Англії. Марія Федорівна домоглася згоди англійців забрати одночасно всіх тих, хто побажав би з нею покинути Росію, кому загрожувала небезпека загинути від рук більшовиків. Крім імператриці, на борт «Мальборо» піднялися онуки Миколи I і двоюрідні дядька Миколи II: Микола Миколайович-молодший і Петро Миколайович зі своїми дружинами, великий князь Олександр Михайлович з Ксенією Олександрівною (рідна сестра імператора) і їх діти, в тому числі старша дочка Ірина з чоловіком і дитиною, батьки князя Фелікса Юсупова. Їх зустріли з належними почестями. Вони залишали свою Батьківщину назавжди, але їм здавалося, що це тимчасова міра, тому крім гіркоти розставання з минулим (своїм і своєї країни), відчували в душі надію на повернення.

Де обустроилась мати імператора Миколи II Марія Федорівна і його сестра Ксенія Олександрівна

Марія Федорівна, мати імператора Миколи II, в еміграції./Фото: img.rg.ru

Вдовуюча імператриця спочатку зупинилася у своєї сестри Олександри, вдови англійського короля Едуарда VII, але не затрималася там, так як вони не змогли порозумітися. Марія Федорівна переїхала в Копенгаген до царствующему племіннику Християну X. В силу властивої їй категоричності налагодити рівні та довгі стосунки з цим родичем теж не вийшло. До великої радості обох король Георг V виділив тітоньці щорічну виплату в десять тисяч фунтів стерлінгів, і вона переїхала у великий маєток у Видере, що належав їй і її двом сестрам.

Ксенія Олександрівна Романова в еміграції./Фото: vvesti.com

Разом з Марією Федорівною деякий час проживала її дочка Ксенія Олександрівна (поки не переїхала до Англії, коли отримала від англійського короля будинок на Хемптон-Корт). Марія Федорівна була популярна серед данців – вона народилася і виросла в одній з ними країні, була людиною суворого вдачі і широкої душі. Навіть у вигнанні, незважаючи на скромні фінансові можливості, вона намагалася допомогти всім просили у неї допомоги. В загибель свого сина Миколи II і його сім’ї не вірила, у політику намагалася не втручатися.

Як прославилася на весь світ єдина дочка Ксенії Олександрівни Ірина

Ірина та Фелікса Юсупова, засновники модного будинку Irfe./Фото: factor-e.ru

Подружжя Юсупови оселилися в Парижі. На батьківщині їм довелося залишити незліченні багатства, спадкоємцем яких після смерті старшого брата став князь Фелікс. Частину грошей і коштовностей їм вдалося взяти в дорогу, що досить тривалий час давало можливість жити безбідно. Але все ж подружжю довелося задуматися про джерело доходу. У них з’явилася ідея відкрити будинок модного одягу. Своє дітище вони назвали «Ирфе» (Ірина, Фелікс). Обидва володіли тонким смаком і чуттям до модним тенденціям, тому їх підприємство мало успіх. Ірина, струнка і висока, іноді навіть сама брала участь у показах одягу.

Потім Юсупови запустили лінію з виробництва парфумів. Юсупови були в 20-х роках законодавцями мод. Філії їх модного будинку були відкриті в Лондоні, Берліні та Туку (курортне місто в Нормандії). Але в роки Великої депресії бізнес став збитковим, подружжю не вистачало ділової хватки, щоб залишатися на плаву в таких умовах. Модний будинок у Парижі, як і його філіали в інших містах, були закриті.

У яких сферах знайшли себе сини Ксенії Олександрівни

Ксенія Олександрівна та її діти: Андрій, Іван, Микита, Дмитро, Ростислав, Ірина і Василь, які у 1919 році були на борту британського линкорна «Мальборо»./Фото: 3.bp.blogspot.com

Доля шістьох синів Олександра Михайловича і Ксенії Олександрівни склалася дуже по-різному. Андрій Олександрович, одружившись на Ользі Фабрициевне Сассо, спочатку оселився в Парижі, а пізніше разом з сім’єю переїхав в Англію в будинок Ксенії Олександрівни. Щоб утримувати сім’ю, князь Андрій писав картини і виставляв їх на продаж. Він і його брат князь Василь Олександрович стали покровителями Мальтійського ордену. Крім цього, був одним із тих, з чиєї ініціативи було засновано Об’єднання членів роду Романових.

Федір Олександрович у перші роки еміграції жив у будинку своєї сестри Ірини Юсупової і працював таксистом. Після розлучення зі своєю дружиною жив в будинку матері в Англії. Коли у нього виявили туберкульоз, переїхав на південь Франції, де знаходилася вілла його сестри Ірини.

Микита Олександрович теж скористався гостинністю Юсупових і жив в їх маєтку до одруження на Марії Воронцової-Дашкової. Працював службовцем у банку.

Дмитро Олександрович до 1930 року був біржовим маклером в Манхеттені. Потім, вже в Біарріце став керуючим магазину Коко Шанель. Був двічі одружений. У 1940 році він перебував на службі в добровольчому резерві ВМФ Англії. Після війни – він секретар клубу мандрівників у столиці Франції, а в 50-х – представник фірми, що займалася виробництвом віскі.

Ростислав Олександрович виїхав з Англії слідом за своєю коханою Олександрою Павлівною Голіциної в Чикаго, де вони разом влаштувалися простими продавцями в магазин. З часом дружина стала співвласницею магазину, а чоловік залишався простим клерком в ньому, і вони розлучилися. Після розлучення у князя Ростислава було ще два шлюбу, а сам він став висококваліфікованим бухгалтером.

Молодший з братів – князь Василь ріс при матері. Із-за постійної нестачі грошей в сім’ї влаштувався шофером. У 1928 році він поїхав в Нью-Йорк, де зустрів свою майбутню дружину Наталію Олександрівну Голіцину. По закінченні університету в Сакраменто, Василю Олександровичу довелося бути службовцям, потім біржовим маклером, а пізніше він навіть містив салон краси і працював на фірму Сікорського (виробництво вертольотів). Під час війни і після неї князь ще не раз змінив професію. Завдяки його старанням сім’я жила безбідно в самі важкі роки.

Як склалася доля онуків Миколи I (Миколу Миколайовича-молодшого і Петра Миколайовича) на чужині

Микола Миколайович-молодший — перший син великого князя Миколи Миколайовича (старшого) і великої княгині Олександри Петрівни, онук Миколи I, двоюрідний дядько Миколи II./Фото: gwar.mil.ru

Микола Миколайович-молодший – той самий, що був головнокомандуючим фронтів під час Першої світової війни, став неофіційним лідером російської еміграції. Його пам’ятало і поважало офіцерство, з 1924 року він очолив Російський Загальновоїнська Спілка. Деякий час він жив в Генуї у короля Віктора Еммануїла III, який доводився йому свояком. Пізніше оселився у Франції в Антібі. Деякий час з ним разом проживала сім’я брата Петра.

Між Миколою Миколайовичем та Кирилом Володимировичем було постійне протистояння на предмет того, хто з них може бути охоронцем престолу, а при сприятливих обставинах і новим російським імператором. Кирило Володимирович – другий син великого князя Володимира Олександровича, третього сина імператора Олександра II, і великої княгині Марії Павлівни. Миколі II він доводився двоюрідним братом. Кирило Володимирович був старшим у порядку первородства, а Микола Миколайович – за віком і авторитету. Коли Кирило Володимирович оголосив себе сам охоронцем престолу, а потім і майбутнім імператором, то прийняти цього Микола Миколайович категорично не міг, як і вдовуюча імператриця, мати Миколи II, Марія Федорівна і велика частина білої еміграції.

Петро Миколайович – другий син великого князя Миколи Миколайовича (старшого), онук Миколи I, двоюрідний дядько Миколи II./Фото: cdn.turkaramamotoru.com

Петро Миколайович був далекий від усього цього, але підтримував брата. Він захоплювався мистецтвом: пробував свої сили в напрямку живопису та архітектури, зокрема, цікавився церковним зодчеством, брав активну участь у різних виставках. У 1929 році в Антіб помер Микола Миколайович, а в 1931 там же помер його брат Петро.

А почалася династія Романових з патріарха Московського і всієї Русі Філарета, який посадив на престол свого сина.