Майбутній двічі Герой Радянського Союзу нічим не відрізнявся від однолітків, поки не виконав мрію – літати на літаку. Сівши за штурвал, Степан Супрун вже через кілька років здобув популярність у країні, завдяки професіоналізму в улюбленій справі. Він без підготовки відчував вітчизняну і зарубіжну техніку, робив фігури вищого пілотажу на будь-якому типі крилатих машин і брав участь у бойових вильотах ще до початку Великої Вітчизняної Війни.
Як син селянина став зіркою радянської авіації
Льотчик-випробувач НДІ ВПС Степан Павлович Супрун (сидить в льотному шоломі в центрі) серед товаришів./Фото: warspot-asset.s3.amazonaws.com
Степан Павлович Супрун народився 2 серпня (20 липня) 1907 року в с. Річки Сумського повіту Харківської губернії. Його батьки – Павло Михайлович і Парасковія Йосипівна – були простими селянами, які в 1913 році переїхали в Канаду в пошуках кращого життя. З 8 до 17 років Степан відвідував школи у містах Вінніпег та Говардвилль, в цей же час його батько, став у 1917 році комуністом, брав активну участь у створенні російського відділення Комуністичної партії у канадському Вінніпезі. По рекомендації батьків, у 15-річному віці Степана прийняли в Лігу молодих комуністів, куди одночасно з ним вступили і два його брати – Григорій та Федір.
На батьківщину Супрунів повернулися в 1924 році: спочатку вони проживали на Алтаї, трохи пізніше переїхали в Алма-Ату, потім в киргизька Пишпек (Бішкек). Восени 1925 р. сім’я повернулася на Україну, де Степан почав працювати підмайстром у кустарній майстерні міста Білопілля. Після обрання Павла Михайловича Супруна на посаду секретаря Сумського облвиконкому, юнак влаштувався робітником на машинобудівний завод р. Суми. Але, як і багато молодих людей того часу, син колишнього селянина мріяв про польоти: тому, коли настав час служити в Червоній Армії, він попросив у призовної комісії зарахувати його в авіацію.
Успішно закінчивши в 1930 році курси за спеціальністю «авіаційний технік», Степан вступив у школу підготовки військових льотчиків. Вже в процесі річного навчання юнак проявив талант, який був засвідчений у його характеристиці інструктором Кушаковым. За словами останнього, курсант Супрун проявив себе не лише як здібний льотчик винищувача, але й як вдумливий дослідник і експериментатор льотної справи. Як показало швидке майбутнє, інструктор не помилився в оцінці – незабаром про досягнення Степана Супруна заговорила вся країна.
Які рекорди ставив Степан Супрун і яких був удостоєний нагород
Льотчик-випробувач С. П. Супрун ділитися враженнями від польоту./Фото: pda.litres.ru
Після закінчення школи новоспечений офіцер пішов служити в стройові частини Брянська та Бобруйська. Звідти з відмінною атестацією льотчика, прекрасно розбирається в техніці, в 1933 році він вступив в розпорядження Науково-випробувального інституту ВПС Червоної Армії.
Ставши льотчиком-випробувачем, завдяки своїй сміливості і працездатності, Степан швидко заробив славу кращого авіатора. Пілот брав участь у тестуванні декількох новітніх зразків літаків і був практично знайомий з управлінням 140 видів авіатехніки. За фігури вищого пілотажу, показані навесні 1935 року в ланці з 5 літаків, Супрун отримав золоті іменні годинники: їх йому вручив Климент Ворошилов, колишній на Червоній площі в числі спостерігачів повітряно-акробатичного майстерності «п’ятірки».
Не раз при випробуванні машин, Степан опинявся в небезпечній ситуації, але миттєва реакція і правильність вибраного рішення рятували його літак від аварій і поломок. За успішність тестування та майстерність володіння новою технікою пілота в травні 1936 року нагородили орденом Леніна, а в серпні презентували новим автомобілем марки М-1.
Свій перший бойовий досвід Степан Павлович придбав у Китаї: авіаційна група Супруна обороняла від японців місто Чунцин провінції Юннань. Після декількох успішних операцій, в січні 1940 року льотчика, який носив до цього часу звання майора, відкликали до Москви, щоб у березні відправити в Німеччину – знайомитися з німецької сучасної авіатехнікою. По поверненню в Росію в травні 1940 р. Супрун отримав звання Героя Радянського Союзу і «Золоту Зірку» з порядковим номером 461.
Як Степан Супрун став улюбленцем Сталіна і увійшов до складу «Червоної п’ятірки»
До грудня 1938 року незамінний льотчик Супрун уже мав понад 1200 годин нальоту./Фото: topwar.ru
У 30-ті роки досягнення авіації повинні були демонструвати не тільки військову міць молодої країни, але і символізувати успіх індустріалізації і соціалістичного шляху розвитку. Для цих цілей при особистому схвалення Сталіна в кінці 1934 року була сформована парадна пілотажна група. Складалася вона з п’яти пофарбованих у червоний колір літаків «І-16», які керувалися такими пілотами-асами, як В. Коккінакі, Ст. Євсєєв, С. Супрун, Е. Преман, Ст. Шевченка.
Кілька місяців льотчики відпрацьовували злагодженість польоту при виконанні складних фігур, і 1 травня 1935 року показали свою майстерність численним глядачам на Червоній площі. Ефектно пролетівши на низькій висоті, «п’ятірка» синхронно продемонструвала сповільнену висхідну бочку – один з елементів вищого пілотажу, ускладненого бреющим польотом. Це викликало непідробний захват спостерігачів, серед яких знаходився і Йосип Сталін.
Після приземлення льотчикам присвоїли чергові військові звання, преміювали кожного 5 000 рублями і запросили в Кремль, де на урочистому банкеті сам вождь проголосив за них тост.
Здався в полон або героїчно загинув у бою – версії загибелі Степана Супруна
Супрун сам водив пілотів у бій, брав участь у розвідувальних польотах і польотах супроводу для прикриття важких машин./Фото: fb.ru
З початку Великої Вітчизняної війни підполковник Супрун встиг зробити всього 4 бойових вильотів, під час яких було знищено 12 ворожих літаків – 4 з них Степан Павлович збив особисто. У фатальний день 4 липня 1941 року льотчик піднімався в небо 4 рази: два рази для супроводу бомбардувальника, один раз для розвідки і останній – знову для прикриття «бомбовоза».
Повертаючись з операції, Супрун зіткнувся з шісткою німецьких «Мессерів» і прийняв бій, в якому отримав поранення в груди, встигнувши збити один з винищувачів противника. Під час чергової атаки німців літак радянського пілота загорівся, але йому все-таки вдалося посадити машину на землю. Вже після приземлення вибухнули паливні баки і полум’я охопило літак, відсікло всі шляхи виходу з кабіни.
22 липня 1941 року посмертно С. П. Супрун був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка», ставши двічі Героєм Радянського Союзу. У рідному місті Суми йому споруджено пам’ятник, одна з вулиць названа його іменем./Фото: insergposad.ru
Наступного дня гітлерівці поширили інформацію, що зниклий без вести льотчик знаходиться у них, так як він добровільно здався в полон. Проте виявлені в лісі напівспалені документи, медаль «Золота Зірка», зброю і значок депутата говорили про те, що Степан Супрун загинув. Пізніше були знайдені уламки літака і останки пілота, які місцеві жителі поховали біля села Монастирі.
Після перепоховання в 1960 році прах легендарного льотчика похований у Москві на Новодівичому кладовищі. Посмертно С. Супруну присвоєно друге звання Героя Радянського Союзу.
А по фатальній помилці в 1944 році росіяни і американці зіткнулися в повітряному бою.
Thanks!
Our editors are notified.