У 1930-ті роки радянським керівництвом культивувалася і заохочувалася практика доносів серед дітей. Символом героїзму того періоду став піонер Павлик Морозов, який, як стверджувалося, загинув від рук наділених їм рідних. Між тим ідейних піонерів, які віддали своїх близьких на розправу владі, вистачало і раніше. У кожному випуску «Дитячого комуністичного руху» того періоду друкувались історії про героїчні вчинки піонерів з їх повними іменами і великими портретами. Читачі могли ознайомитися з повними текстами доносів на батьків, учителів, сусідів, вожатих, друзів. Малолітні Павлики Морозови були зручні владі в непростих обставинах колективізації, але йшли на доноси діти залишалися беззахисними перед жорстоким самосудом, який їм погрожував.
Ідеологічні варіації на тему піонерського подвигу
Символічним героєм епохи піонерських доносів був Павлик Морозов./Фото: avatars.mds.yandex.net
Залучення дітей до доносительствам отримало в епоху сталінізму потужну підтримку. Виховання донощиків перетворилося у важливий напрямок ідеологічної роботи. Донос підносився як обов’язкова якість радянської людини – відкритого, чесного і йде до високої громадянської мети. Вдова Ілліча Надія Крупська зверталася до піонерів із закликом спостерігати за оточуючими, виявляючи і записуючи будь-які прояви власницьких пережитків. А якийсь журналіст Смирнов навіть випустив книгу «Юні дозорники», де докладно розповідав про те, як можна виявляти ворогів народу, куди і в якій формі писати доноси і як уникнути перехоплення кляузных листів.
Народний комісаріат освіти видав наказ, згідно з яким будь-яка дитина міг віддавати під суд навіть власних батьків, якщо ті здійснювали які-небудь протиправні дії. А. Гусєв, редактор газети «Піонерська правда», у своїй книзі «Деткоры в школі» закликав піонерів стежити за викладачами і якістю їх вчительства. З молодої піонерської організації, по суті, робили кузню інформаторів. Діти стежили за голодними односельцями, збирають у полях для своєї родини недоноски врожаю, викривали «куркулів», сусідів, батьків та інших «шкідників». Імена передових піонерів-героїв заносилися у всесоюзну «Червону книгу їм. XVII з’їзду Компартії». А влітку 1934-го дві сотні кращих піонерів-дозорников в якості заохочення за вірну службу Батьківщині вирушили в «Артек».
Українець Павлик Тесля, який здав чекістам батька
Тексти дитячих доносів регулярно друкувалися в газетах./Фото: ttolk.ru
Однією з перших задокументованих, стала розправа над хлопчиком по прізвища Тесля з села Сорочинці, що на Україні. Тесля був справжнім маленьким комуністом, склали чекістам на розправу власного батька. Звичаї в 1927-му були до крайнощів простими, тому жителі гоголівського села просто зібралися разом і вирішили зрадника. Районна влада, звичайно, зробили відповідні репресії на адресу вбивць, але дні стояли тривожні, проблем вистачало. Доля потерпілого за ідею хлопчика нікого всерйоз так і не зацікавила.
Вбивство Колі Мяготіна, доносившего на односельців
Члени піонерської організації вважали вистежування ворогів народу своїм найвищим обов’язком./Фото: myzeym86.ucoz.net
У самий розпал показового судового процесу щодо вбивства Павлика Морозова в курганському селі з рушниці був застрелений інший хлопчик — Коля Мяготін. За офіційними даними, відповідальний піонер писав в районну газету про злочинні підступи кулаків. Після чергового повідомлення про великій крадіжці класовими ворогами колгоспного хліба Колю наздогнала розправа. Місцевий кулак Сичов підмовив односельців вбити донощика.
Життя підлітка обірвав постріл в упор. Правда, деякі сучасні історики стверджують, що ні героєм, ні навіть піонером Мяготін не був, а історія ця сфабрикована чекістами 30-х. За наступні роки це справа переглядалася не один раз. В результаті, слідчі прийшли до того, що Коля крав зерно і сам, за чим його і застав охороняє колгоспне поле червоноармієць. Після сварки розлютившись чоловік вистрілив у дитину. Це справа використовували для «викриття» місцевих куркулів, а Колю заочно записали в піонери, надавши історії ідеологічне забарвлення.
Піонерка Баликіна, донесшая на батьків
Піонери об’єднувалися в дозори, що контролюють діяльність дорослих і їх вірність державної ідеї./Фото: avatars.mds.yandex.net
Навесні 1934-го донос на батька написала піонерка Оля Баликіна, видавши крім родича всіх його друзів, які крали і продавали колгоспне зерно. Така ідея прийшла в голову після зарахування в піонерську клітинку, де її вчили, яким повинен зростати справжній піонер. Батьки Олі і шістнадцять його спільників засудили на тривалі терміни таборів. Через деякий час на дівчинку напали невідомі, сильно побивши. Історики пов’язують цей епізод з її доносом.
Про відважну піонерці написали чи не всі газети країни. Про її вчинок розповідали учням шкіл, ставлячи Баликіну в приклад. Але через роки вона стала жертвою своїх же методів. У роки Великої Вітчизняної дівчина потрапила в полон до німців. Після закінчення війни сусіди донесли на неї з приводу співпраці з німцями. Ольгу засудили до 10 років ув’язнення. Пізніше її реабілітували, парою рядків згадавши про жінку в газетах.
Замах на донощика Ятыргина зі щасливим кінцем
Йдучи на поводу у ідеологів, діти ставали жертвами дорослих месників./Фото: avatars.mds.yandex.net
В ході кампанії з розкуркулення далекого чукотського краю з окружного центру в населений пункт Анадир завітали пара більшовиків. Уповноважені чужинці, які прибули боротися з місцевими експлуататорами і створювати колгосп, зруйнували плани місцевих. Вночі приїжджі були вбиті. Хлопчик по імені Ятыргин, якому з підслуханої розмови стали відомі особистості вбивць і місця їх укриття, прийняв рішення доповісти про це міським міліціонерам.
Винуватців схопили, після чого вночі сусіди підстерегли Ятыргина, завдали ударів важким предметом і скинули вмирати в глибоку яму. Якимось дивом дитині вдалося знайти в собі сили вибратися з рову. Як пізніше розповідала «Піонерська літопис», незабаром Ятыргина посвячували в піонери, а наставники вирішили дати йому нове ім’я на честь легендарного Павлика Морозова. Ці дані були записані в його паспорт. Після отримання освіти новоспечений Павлік Морозов вступив до лав компартії і працював учителем, щасливо і безбідно доживши до кінця 70-х років.
Найповніше перейнятися духом того часу можна на добірці агитплакатов.
Thanks!
Our editors are notified.