У серпні 1937-го артисти драмгуртка Ленінградського товариства глухонімих готували до річниці Жовтневої революції виставу за мотивами п’єси Островського «Як гартувалася сталь». У розпал генеральної репетиції в зал увійшли сторонні люди, без пояснень затримавши режисера. Незабаром інвалідів звинуватили в участі у фашистській організації. По «справі глухонімих» проходили 54 людини. Після безжальних допитів з тортурами 35 інвалідів розстріляли. Цей факт став однією з абсурднейших сторінок епопеї «Великого терору».
Арешти еліти першого у Союзі театру глухонімих
Органи вчинили у театрі глухонімих обшуки./Фото: bessmertnybarak.ru
У 20-ті роки минулого століття Будинок освіти глухонімих на місці колишнього палацу князя Михайла Олександровича на ленінградській набережній в Ленінграді був центром культурно-громадському житті інвалідів. Тут діяли різноманітні гуртки, секції, кінотеатр, бібліотека та курси робочої молоді. Саме тут і з’явився перший в Союзі театр глухонімих, керований глухонімим режисером Михайлом Семеновичем Тагер-Карьелли.
Влітку 1937-го його прямо в театрі несподівано затримали невідомі чоловіки в цивільному. Схвильовані актори відразу зрозуміли, що сталося щось страшне. Через кілька днів у театрі почалися обшуки були вилучені навіть спортивні рапіри з числа театрального реквізиту як заборонене холодну зброю. Потім взялися за будинку артистів. В будівлі НКВС на Ливарному їх допитували через сурдоперекладачів, які зі страху мовчали, спостерігаючи розбіжність викладеного в протоколах зі сказаним заарештованими. Так в Ленінграді розкручувалося справа глухонімих терористів.
Торгівля листівками із зображенням Гітлера
Ерік Тотьмянин, за орієнтовний доносом якого сфабрикували «справу глухонімих». Розстріляний./Фото: i0.wp.com
За кілька місяців були заарештовані до півсотні людей. Всі вони стали жертвами доносу керівника відділу Всеросійського товариства глухонімих Еріка Тотьмяніна. Ерік Михайлович був відомою в місті людиною. До цих пір він дуже багато корисного зробив для інвалідів. Але після отриманої інформації про торгівлю підопічними листівками на вокзалі, він розцінив це як спекуляцію і одразу ж доніс. Такі були часи — в разі розглядів він встав до стінки першим.
Всіх заарештованих звинувачували у формуванні фашистської терористичної організації, пов’язаної з міським німецьким консульством і готує теракти проти партійних керівників.
Спекулятивна торгівля кустарної ілюстрованої продукцією на вокзалах і в поїздах стала зручним приводом для розкрутки масштабного справи. Краузе, начальник ОБХСС з міліцейського Управління, відразу зметикував, що з цього вдасться роздмухати гучну політичну справу, выслужившись перед начальством. На руку зіграли випадково виявлені в квартирі одного із затриманих карток з зображенням самого Гітлера. Причому потрапили вони до нього через німецького політемігранта Альберта Блюма, який жив по сусідству.
Це були лише стандартні вкладення в упаковки німецьких сигарет, які привіз Блюм. Його оголосили гестаповским резидентом, а всіх його знайомих – членами підпільної угруповання. У їх числі опинилися видатні діячі мистецтва, працівники освіти, передовики виробництв, переможці всеукраїнських спартакіад серед глухонімих.
Жорстокі допити і сльози сурдопереводчиц
Глухонімі актори./Фото: lev.mapofmemory.org
Підписувати зручні міліціонерам документи незговірливих глухонімих змушували шляхом тортур, при цьому свідчення в протоколах були абсолютно неправдоподібними. Приміром, кількість знайдених портретів Адольфа Гітлера в протоколах доросло до 1400 штук. А одного інваліда-фотографа Ниссенбаума змусили зізнатися у підготовці вбивства самого Йосипа Сталіна.
Слідчі поспішали швидше закрити справу. Сурдопереводчицы, обслуговуючі допити, по 10 годин ні на крок не покидали кабінетів, ледве витримуючи спостережувані знущання над інвалідами. Коли вони починали плакати, їх приводили до тями підвалами Великого будинку.
До речі, якби таке сталося двома роками потому, після підписання пакту Молотова — Ріббентропа і дружби на папері СРСР з фашистською Німеччиною, все склалося б інакше. Заарештовані, швидше за все, відбулися б мінімальними термінами, якщо не легким переляком. Але в 1937 році життя йшло за приписами наявної рознарядки щодо арештів і ліквідації «ворогів народу», що силовики і поквапилися успішно виконати.
35 розстрілів і покарання фабрикантів справи
Пам’ятник розстріляним глухонімим./Фото: gulagmuseum.org
За результатами «неупередженого розслідування» 34 людини засудили до смерті, а за іронією долі серед них виявився і донощик Ерік Тотьмянин. Хоча, за припущеннями історика А. Разумова, повідомлення керівника про спекуляції серед глухонімих могло бути сфабрикована слідчими. Решта 19 затриманих вирушили на десяток років по таборах Караганди і Мордовії.
Дав хід цій справі Краузе не сильно пережив розстріляних з його вини глухонімих, так і не дочекавшись бажаного підвищення по службі. У 1939-му, після зміни Миколи Єжова на посаді керівника НКВС Лаврентієм Берією, справу завели і за Краузе разом з його підлеглими. У 1940 році їх звинуватили у фальсифікації в ході оперативно-слідчої діяльності і невідповідності соціалістичної законності. У цьому ж році репресованих інвалідів повернули з таборів, а всіх страчених реабілітували в 1955-м.
У Левашовській пустки, на місці поховання вбитих, встановлені пам’ятні дошки, а в 2008-му там з’явився кенотаф у вигляді долонь з розчепіреними пальцями, що на мові жестів трактується як прохання про допомогу. Через роки один з повернулися з табору глухонімих Самуїл Абрамзон. А інший фігурант справи Георгій Гвоздьов розповідав, що підписав всі помилкові визнання після сильного удару рукояткою пістолета в потилицю.
Адже у світі є один американський острів. на якому мову жестів поширеніший англійської.
Thanks!
Our editors are notified.