Серед безлічі різдвяних традицій є одна, не користується популярністю в Росії, зате добре відома за океаном. Маленькі американці, прокинувшись в різдвяний ранок, біжать до ялинки, але не для того, щоб розпакувати подарунки, ні – спочатку в зелених гілках цього святкового дерева потрібно знайти… огірок.
Старовинна німецька традиція – чи все-таки ні?
Огірок на ялинці – то не німецька, не то американська ідея
У США цей звичай вважається прийшли з Німеччини, але німці, якщо і знають про різдвяному огірку, то швидше з розповідей про американських святкових традиціях. Мова, звичайно, йде не про сьогодення овоче: на ялинці ховають прикраса у вигляді огірка. А продавці таких ялинкових іграшок часто постачають їх упаковками з розповіддю про старовинному німецькому звичаї. Нібито колись давно в Німеччині було прийнято розвішувати на різдвяному дереві яблука – як символу достатку. Але в один з неврожайних років яблук не знайшлося, і тоді винахідливі німці прикрасили ялинку солоними огірками.
Яблука на ялинці – природне і красиве видовище, якщо ця ялинка – різдвяна
Варто зазначити, що звичай наряджати ялинку взагалі прийшов саме з Німеччини. Правда і в тому, що яблука, а потім і інші їстівні прикраси, були неодмінною складовою ялинкового різдвяного вбрання. Можливо, саме огірки йшли в хід, якщо дерево наряджали в небагатій родині. Щодо перших скляних іграшок на ялинку теж ходить легенда – ними нібито замінили одного разу справжні яблука – теж у неврожайний рік.
Та й огірки можуть чудово прикрасити різдвяне дерево!
Але ось що стосується огірка і старовинного звичаю – чим більше намагаєшся дізнатися про них, тим більш заплутаною виглядає вся ця історія. По-перше, ні про яке прикрасі ялинки огірком, ні свіжим, ні солоним, в німецькому фольклорі не згадується. Брати Грімм обходять мовчанням таку традицію, а вже вони б навряд чи втратили можливість включити її в одну із записаних в народі казок.
Прикраси на ялинку у вигляді огірків продаються в комплекті зі старовинною легендою
Старожили у Німеччині теж не пам’ятають цієї традиції, так і новим поколінням німців вона відома лише як святковий «мода», що прийшла з-за океану. Книги, написані в XIX столітті і раніше, якщо і містять щось про іграшки на ялинку, то точно без згадки про огірки і їх пошуках. На гілках розвішували, крім яблук, горіхи і хлібці, ягоди і фрукти, випічку, спочатку все це було справжнім, їстівним, потім поступово замінювалося штучними прикрасами – з пап’є-маше, скла. З’являлися «гриби», «птахи», робили прикраси з порожньою яєчної шкаралупи.
Перші «огірки» на ялинки з’явилися в Німеччині у двадцятих роках минулого століття – можливо, саме завдяки тому, що їх активно виробляли для американських покупців.
Можливо, історія про різдвяне огірку виникла завдяки розвитку виробництва ялинкових іграшок
Кілька легенд про історію різдвяного огірка
За однією з версій, початок звичаю ховати на ялинці огірок поклав в деякій мірі сам Санта Клаус. Нібито саме святий Миколай колись визволив з бочки з солоними огірками двох хлопчаків, замкнених всередині лиходієм-шинкарем. Звучить неправдоподібно? А ось ще легенда: по ній солдат родом з Баварії на ім’я Ганс Лауер опинився в полоні під час Громадянської війни в США, і ось, вмираючи від голоду, попросив у тюремника про який-небудь їжі. Той зглянувся і дав заарештованому огірок. Потім, після звільнення і повернення до звичайного життя, Лауер кожен рік віддавав такий борг честі цього овочу – розміщуючи його на різдвяному дереві.
Різдвяний огірок
Але ці історії, найімовірніше, не мають відношення до дійсності, ні до німецької або навіть американського фольклору. Все ж найімовірніше, огіркова різдвяна традиція виникла як вдалий маркетинговий хід, спрямований на те, щоб продавати як можна більше ялинкових іграшок. В кінці позаминулого століття експорт різдвяних прикрас з Європи почав набирати обертів, а серед виробників був німецький місто Лауша, той, у чиїх майстерень коли вперше з’явилися скляні ялинкові іграшки.
Склодуви міста Лауша в Німеччині прославилися на весь світ
США і зараз вважаються основним покупцем прикрас для різдвяних ялинок, і зрозуміло, що будь-яка продаж йде успішніше, якщо за товаром тягнеться шлейф старовинної, та ще й європейської, легенди. «Огірків» на різдвяних базарах можна знайти багато, на будь-який смак, і зовсім зелені, і декоровані під солоні.
Огірки на різдвяних базарах користуються попитом
В СРСР, незважаючи на те, що традиція така була невідома, «овочеві» іграшки водилося – не тільки огірки, але і помідори, перець, цибуля. Правда, у випадку з Радянським Союзом, можливо, ідея, надихала виробників, була трохи іншою. На новорічній ялинці, в розпал зими, під час морозів і снігопаду знайти огірок – так і будь-який інший овоч або фрукт – таке відразу нагадувало про літо, а про літо згадати в північних широтах завжди приємно. Радянські «ялинкові» огірки і тепер прикрашають будинки колекціонерів ретро-речей або просто тих, хто дбайливо зберігав сімейні новорічні коробки і тепер має можливість зануритися в минуле.
Радянські ялинкові іграшки
Різдвяний огірок зараз
Що ж стосується того самого, різдвяного, огірка, то ось як виглядає сама традиція: батьки і взагалі представники старшого, «дорослого», покоління, ховають на ялинці один огірок – ялинкову іграшку або навіть справжній. І діти, прокинувшись в різдвяний ранок, приймаються за пошуки – ще до того, як почнуть відкривати подарунки. Знайшов огірок або отримує право першим відкрити свої подарунки, стає володарем додаткового презенту, або ж просто оголошується щасливчиком, якому весь рік буде супроводжувати удача.
Знайшов огірок отримує додатковий подарунок
Як у Діда Мороза з’явилася не так давно власна офіційна резиденція – Великий Устюг, так і різдвяний огірок в результаті обзавівся «батьківщиною». Столицею різдвяного огірка, що б це не значило, оголосив себе містечко Берриэн-Спрінгс в штаті Мічиган – до речі, це край, де збирають урожай огірків дуже значний. Чому б і ні, саме це дає можливість привернути увагу туристів до міста, а самим мешканцям, яких трохи менше двох тисяч, відчути себе частиною свята і різдвяної традиції, яка хоч і не претендує в реальності на звання старовинної, а все ж налічує вже більше ста років.
Виходить, що деякі різдвяні легенди – зовсім молоді
Читайте також: про найромантичнішої різдвяної історії любові – “Дари волхвів”.
Thanks!
Our editors are notified.