Письменник Олександр Дюма був дуже плідним і успішним автором. Його зачитувалися романами багато поколінь у всіх країнах світу. Де ж він брав сюжети для своїх творів? Власне кажучи, Дюма не вигадував головне – основу роману, яку зазвичай знаходив в історичних записках, архівах і мемуарах. А ось потім, приклавши свою неабияку фантазію, він перетворював звичайний сюжет в захоплююче оповідання.
Історія створення роману
Так було і з «Графом Монте-Крісто». Дюма знайшов у надрах поліцейських архівах одну кримінальну історію. І поклав її в основу нового роману. Ім’я Монте-Крісто – це назва одного острова в Середземному морі. Коли Дюма подорожував в тих краях, він почув місцеву легенду, згідно якої на острові зариті незліченні скарби. Так назва острова і легенда про скарби з’єдналися в одному сюжеті.
Острів Монте-Крісто в Середземному морі.
Треба зазначити, що саме цей роман виявився одним з найбільш успішних, а, може бути, і найуспішнішим серед усіх творів Дюма. Його багато разів екранізували, ставили театральні та телевізійні вистави, писали продовження і наслідування. Так що важко знайти серед читаючої публіки людини, який не знайомий з ім’ям графа Монте-Крісто.
Сюжет роману
Сюжет оповідання давно і добре відомий. Нагадаємо коротко: молодий моряк Дантес був за доносом ув’язнений у фортецю, довічно. Якщо б не його сусід по нещастю абат Фаріа, Дантес напевно зійшов би з розуму або помер. Але абат вселив у нього надію.
Моряк Едмон Дантес. Ілюстрація до книги Дюма.
Всього Дантес провів у фортеці 14 років, а потім зумів втекти. За цей час абат зумів поділитися з молодою людиною своїми обширними знаннями в багатьох галузях науки, історії і культури. Так що вийшов з фортеці не безграмотний моряк, а освічений, майже світська людина. Що й дало йому можливість видавати себе за графа.
Також абат, шляхом логічних умовиводів і докладних розпитувань, зумів докопатися до істини: хто зрадив Дантеса і навіщо. І перед смертю він передав підопічному координати захованих скарбів.
Скріншот з художнього фільму *В’язень замку Іф*
Так Дантес опинився на волі, багатий, незалежний, озброєний знаннями. І почав мстити своїм ворогам.
Справжня історія «графа»
Реальна історія прототипу не така барвиста і карколомна. Хоча Дюма трохи зблудив проти істини. Весь сюжет залишився практично таким же, як і в поліцейській історії. Додано тільки більш барвисті деталі і захоплюючі дух пригоди.
Ілюстрація до книги «Граф Монте-Крісто».
Франсуа Піко був небагатим шевцем. У нього була наречена, на якій він незабаром збирався одружитися. Бідоласі Піко не пощастило: його знайомий шинкар по імені Луппіан сам хотів одружитися на цій дівчині. Шинкар і троє його друзів написали донос, що Піко – шпигував проти Наполеона. Молодий чоловік потрапив у фортецю на 7 років. Там він сидів разом з прелатом, який заповідав йому схованку з грошима. Прелат помер, а Піко опинився на волі: Наполеона скинули і в’язня просто випустили.
Ілюстрація до книги «Граф Монте-Крісто».
На відміну від книжкового графа Піко не став блискучим і освіченою людиною, а перетворився на похмурого суб’єкта, одержимого тільки помстою. Істину про свій арешт йому належало дізнатися самому. Вступивши в права спадщини і отримавши заповідані гроші, Піко розшукав свого колишнього друга по імені Аллю. Пообіцявши за правду про арешт дорогий перстень, він прикинувся своїм сусідом по камері, повідомивши, що Франсуа помер в ув’язненні. Аллю не впізнав колишнього друга в цьому похмурому і постаревшем людину і розповів, хто і навіщо писав донос.
Піко відправився в дорогий ресторан, яким тепер володів Луппіан. Колишня наречена Піко, прочекавши нареченого 2 роки, вийшла за Луппиана заміж. Невдовзі одного з донощиків знайшли вбитим кинджалом другого отруїли. Ресторан згорів, дочка зрадника була збезчещена, а сина втягнули в злодійську зграю, за що він потрапив до в’язниці на багато років. Колишня наречена з горя померла, через деякий час і самого Луппиана зарізали.
Ілюстрація до книги «Граф Монте-Крісто».
Але на цьому історія не закінчилася. Аллю, як пізніше з’ясувалося, продав отриманий перстень, а потім убив покупця і втік разом з грошима і перснем. Заодно він здогадався, що Піко не помер, а підстроїв всі ці смерті і нещастя. Аллю почав стежити за колишнім другом і зумів заманити його в підвал, де намагався дізнатись у нього місцезнаходження його скарбів. Але в’язень нічого не сказав і був убитий. Вбивця втік до Англії. Там, перед смертю, він розповів всю цю неймовірну історію священика. Священик записав і послав у Францію. Історик Жак Пішо пізніше виявив цей документ в поліцейських архівах і опублікував. А вже Дюма, прочитавши розповідь, поклав його в основу свого роману.
Так був Франсуа Піко.
У Дюма менш винні герої все-таки отримали шанс на виправлення, хоча і були покарані. Повною мірою відплата торкнулося лише самих пропащих негідників, які загинули. Решта, включаючи дочку і сина головного донощика, залишилися живі і на волі, тут граф Монте-Крісто виявив милосердя до невинним. І колишня його наречена теж залишилася в живих. Сам же граф, переситившись помстою, отримав-таки шанс на щасливе особисте життя з дочкою янинского паші.
До речі, стовідсоткової впевненості в тому, що історія Франсуа Піко – справжня, у дослідників немає.
Спеціально для шанувальників вітчизняного кінематографа історія про те, що залишилося за кадром однією з кращих екранізацій роману Дюма – фільму «В’язня замку Іф».
Thanks!
Our editors are notified.