Історія Великої Вітчизняної все ще сповнена загадок і маловідомих фактів. Довгий час не виносився на обговорення подвиг армії генерала Єфремова, не побоявся взяти в 1942-му останній нерівний бій. Прикриваючи операції основних сил, загинув практично весь особовий склад і штаб армії. Всупереч особистим розпорядженням Сталіна про евакуацію, відмовився рятуватися і тяжко поранений командир. Вражені мужністю і відданістю радянського генерала німці поховали його з усіма військовими почестями.
Війни Єфремова
Перший заступник Наркома Оборони Маршал Радянського Союзу С. М. Будьонний і командувач Орловським військовим округом генерал – майор М. Р. Єфремов на навчаннях. 1938 р./Фото: smolensk-museum.ru
Майбутній військовий командир Михайло Єфремов починав свій бойовий шлях на Південно-Західному фронті, де відзначився у Брусилівському прориві. В Червону армію вступив у 1918-му, а популярність і успіх йому принесла забезпечення встановлення влади Рад в Азербайджані в 1920 році. Ланцюг бронепоїздів, якими командував Єфремов, з боєм увірвалася в палаючий Баку.
Ця блискуча операція не допустила підпалу нафтопромислів і дозволила утримати місто до підходу основних сил. Михайло Єфремов отримав орден Червоного Прапора та елітного скакуна від самого Клима Ворошилова. У 1935-му Єфремову присвоїли звання комдива, а в 37-му він став комкором, очоливши війська кількох військових округів. Чистка кінця тридцятих не обійшла стороною заслуженого командира. Єфремов був терміново викликаний до Москви і взято під домашній арешт. Допити тривали не один місяць, звинувачення традиційно стосувалися зв’язків з ворогами народу та зради батьківщини.
Але полководець не здавався і заперечував наклеп навіть під тортурами, звернувшись у листі за допомогою до Ворошилову.
Нарком оборони визнав доречним залучити до справи самого Сталіна, який побажав особисто розібратися в подіях і бути присутнім на черговому допиті Єфремова. У підсумку за особистим розпорядженням вождя справу було закрито, з обвинуваченого зняли всі підозри і відновили у званні. Велику Вітчизняну Михайло Єфремов зустрів на посаді 1-го заступника генерал-інспектора піхоти РСЧА, проводячи успішні операції в Смоленськом битві, битві за Москву, звільнення Наро-Фомінська.
Провал В’яземській операції
Син генерала капітан Єфремов (ліворуч) на могилі батька разу після звільнення району Вязьми. Осінь 1943 р./Фото: smolbattle.ru
Успішний контрнаступ червоноармійців у 1942-му під Москвою, отбросившее німців від столиці на сотні кілометрів, обіцяв перерости у звільнення всіх окупованих територій СРСР. Тому Ставка Верховного Головнокомандування підготувала великі фронтові операції для остаточного розгрому Гітлера. Однією з таких повинна була стати Ржевсько-Вяземська, спрямована на оточення і розгром цілої групи німецьких армій на Вяземском виступі.
Незважаючи на переважаючі в танках і артилерії сили противника, радянське командування робило ставку на ослаблення ворога контрнаступом і сувору російську зиму. Через десятиліття маршал Жуков напише, що оцінка сил виявилася помилковою, а вермахт проявив себе міцним горішком.
На перших порах 33-я армія Єфремова просувалася успішно, наступаючи на Вязьму і готуючись об’єднатися для оточення ворога з силами ще кількох армій, заздалегідь викинутих в німецьких тилах. Однак підійшли сили гітлерівців переламали ситуацію, відрізавши успішними контратаками ефремовцев від головних сил. Всі спроби союзників прорвати щільне кільце виявлялися провальними, а Єфремов вміло і відчайдушно тримав кругову оборону. Але час йшло, виснажливі бої позначалися на дієздатності солдатів, боєприпаси закінчувалися, а команда Генштабу на прорив не надходила. Становище 33 армії оцінювалося як катастрофічне.
Літак від Сталіна і відмову евакуюватися
Родина генерала Єфремова./Фото: strannik-sergey.ru
Дізнавшись про безвихідному становищі Єфремова, Сталін особисто наказав направити до оточеним легкий літак. Але командир заявив, що буде виконувати наказ до кінця і залишиться з довіреними йому солдатами. Назад літак відправився з цінними бойовими прапорами і тяжелоранеными солдатами, яких Єфремов врятував замість себе. Тоді Ставка Верховного Головнокомандування ухвалила прорив єфремівського групи, але час було згаяно. У лісосмузі червоноармійців блокували, знищивши практично весь особовий склад. І тоді неодноразово поранений командир щоб уникнути полону прийняв фатальне рішення, вистріливши собі в скроню. Аналогічно загинула і його дружина, яка була при ньому санінструктором.
Разом з ними на полі бою залишилися командувач артилерією генерал-майор Афанасьєв і офіцери штабу. Однак деяким групам все ж вдалося прорватися до своїх.
Таких довгих і наполегливих боїв у повному оточенні історія знає небагато. Без достатнього обсягу артилерійських снарядів, корму для коней, палива для транспорту і продуктів харчування знесилені частини два місяці сковували величезні сили німців. Можливості врятувати свої життя поверталися неодноразово, але ефремовцы виконували наказ, не здаючись. Солдати були впевнені, що борючись до останнього під Вязьмою, вони рятують країну, даючи Червоної Армії вести бої за іншими напрямами. Ряд військових істориків впевнені, що вихід армії Єфремова з оточення зірвався з-за зради. Наводяться дані з німецьких архівів, які свідчать про високу інформованість вермахту щодо переміщень радянських солдатів. Нібито з усіх який пробивався з оточення загонів лише за ефремовцами точно слідували ворожі спецчастини.
Ворожі почесті і роки забуття
Могила Єфремова, оформлена німцями./Фото: tracesofwar.com
Тіло відважного генерала виявили німці, з глибокої поваги до мужності російського воїна поховали його в с. Слобідка з усіма належними почестями. Звертаючись до солдатів, гітлерівський командир сказав, що сподівається на їх відданість Німеччині за прикладом Єфремова, стояв за Росію смерть.
За наказом одного з німецьких командирів на могилу встановили пам’ятну табличку з російської і німецької написом. При ексгумації в 1943-му на одязі Єфремова знайдена золота запонка, не зачеплена німцями. Незважаючи на те, що заслуги Єфремова були високо оцінені Сталіним, тривалий час ім’я генерала залишалася в забутті. Звання Героя Росії йому присвоєно лише в 1996 році. Чому подвиг Єфремова замовчувалася? На думку військових літописців, відповідь проста. Військовий шлях заслуженого генерала закінчився прорахунком Генштабу і вяземський трагедією 1942-го.
Пам’ятник відважному генералу Єфремову на головній площі Вязьми./Фото: fotokto.ru
Опознавал Єфремова його син, який брав участь у визволенні Вязьми. Останки генерала перепоховали на вяземском кладовищі, а після війни, в листопаді 1946 року, на міській площі встановили пам’ятник.
На жаль, такою самовідданістю відрізнялися не всі. Існувало явище колабораціонізму під час ВВВ, і в деяких регіонах СРСР він був особливо масовим.
Thanks!
Our editors are notified.