Іноді доводиться диву даватися, наскільки долі деяких людей перегукуються з долями інших. Розкриваючи цю животрепетну тему, хотілося б розповісти про найдивнішу історії кохання знаменитого російського художника Валентина Сєрова та Ольги Трубнікової, яка згодом стала його дружиною, вірним другом, незмінною музою, матір’ю шістьох дітей.
Чому вибір Валентина Сєрова упав на круглу сироту Олю Трубнікову, скромну дівчину, з обличчям ангела, стане зрозумілим, коли зазирнути в біографію художника, який більшу частину свого дитинства провів у чужих будинках. Саме тому, вибираючи супутницю свого життя, він прагнув знайти ту, яка дасть йому тепло домашнього вогнища, створить затишок, оточить любов’ю і турботою. І він знайшов таку в особі Олі.
Він
Валентин Сєров 8-річному віці і в юності.¦ Фото: tg-m.ru/catalog.
Батьком Валентина був знаменитий композитор і музичний критик. Його не стало, коли хлопчикові виповнилося 6 років, тому він погано пам’ятав. Мати була молодша за батька на двадцять п’ять років. Ще зовсім юною дівчиною вона брала в нього уроки музики. А незабаром, закохавшись у свого викладача, виходить за нього заміж, залишає навчання і народжує сина.
Овдовівши через деякий час, Валентина Семенівна вирішила писати музику сама, але для цього треба було вчитися композиції та теорії музики. Син їй заважав, і вона відправила його до подруги, княжні Друцкой. З тих часів маленька Валя запам’ятав одну історію: якось за дитячу витівку княжна Друцкая розірвала на частини малюнок майбутнього художника, а він потайки порізав її улюблену сукню.
Мати Валентина Семенівна і батько художника – композитор М.А.Сєров.
Пізніше вони з матір’ю жили в Німеччині і у Франції, де вона також прилаштовувала сина на виховання в чужі сім’ї. А сама при цьому уривками вчилася композиторського справі за європейським консерваторіям. По поверненню в Росію вона знайомиться зі студентом-нігілістом Василем Немчиновым, до якого незабаром і відправиться жити на Україну з Валентином. Цивільний чоловік одразу порозумівся з сином своєї обраниці. І можливо було б все нічого, якби не одна обставина. Почалася в той час епідемія холери, змусила тікати Валентину Семенівну з сином назад у Москву. Немчинов залишився на батьківщині, він деякий час лікував селян, і заразившись холерою, помер.
Мати була змушена знову зайнятися композиторською діяльністю. До слова сказати – вона була першим композитором-жінкою в Росії. А сина вона визначила в учні до свого знайомого художника Іллі Рєпіну. При тому вчитися маленька Валя зовсім не любив, і коли його віддали в гімназію, це зіпсувало життя і йому, і вчителям — найгіршого учня в класі не було. Зате всі захоплювалися його малюнками.
Пізніше, згадуючи свою горе-науку, Сєров ніколи не пошкодує про те, що був відрахований з гімназії після третього року навчання. Ні підлітком, ні вже сформованим художником, він абсолютно не розумів для чого йому були потрібні ці довгі, нудні й непотрібні заняття. Валентин прекрасно обходиться без знання інтегралів, французької та латині. З вищесказаного стає цілком зрозуміло, що якби був живий батько хлопчика, його життя склалося б інакше.
Ілля Юхимович Рєпін Етюд до картини Велика княгиня Софія в Новодівичому монастирі (Валентина Сєрова в образі царівни Софії) 1878 рік.
Згодом наставник Сєрова, Ілля Рєпін, порекомендував талановитого юнака професор Чистякову, викладав в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Але Валентин Олександрович не закінчив і це навчальний заклад: взяв там усе, що міг, і пустився у вільне плавання, заробляючи на життя живописом. Мати прийшла в лють, перебравшись до Петербурга, вона мріяла, що син буде навчатися, а вона буде вести господарство — чим не ідилія? На старості років у неї нарешті виявилася материнська любов до своєму нащадкові. Однак Валентину вже абсолютно ця любов була ні до чого.
Рєпіна Віра Олексіївна./ Єлизавета Григорівна Мамонтова (Сапожнікова).
Почуття сина він мав до інших жінок, що замінив йому в дитячі роки мати. Це була перша дружина Рєпіна – Віра Олексіївна та Єлизавета Григорівна – жінка Сави Мамонтова. Саме вони оточували його теплом і турботою, уособлюючи собою хранительниц сімейного вогнища.
Але саме вражаюче те, що Сєров завжди намагаючись стати не таким, як його мати, в результаті перетворився на подобу: у нього сформувався занадто жорсткий характер, поруч з ним було багатьом незатишно… Багатьом, але не його Оле Трубнікової, яку зустрів художник в будинку родичів та, до якої проніс найбільш ніжні і трепетні почуття через усе своє життя. Свідченням того є його численні листи, якими він буквально засипав улюблену під час розлуки, коли вони були молодими і через роки, коли Ольга стала матір’ю його дітей.
Валентин Сєров.
Потрібно також відзначити, що до Сєрову досить рано прийшла популярність. До кінця свого життєвого шляху він стане самим іменитим і дуже дорогим портретистом в Росії.
Вона
Оля Трубнікова.
«Ольга Федорівна була і за зовнішністю, і за внутрішнім змістом саме така, яка потрібна була Сєрову, відразу вона не справляла враження своєю зовнішністю, і, лише придивившись до неї, кожному було ясно, що це дуже гарненька жінка, – писала про неї у своїх спогадах найкраща подруга її молодості Марія Яківна Львова, в дівоцтві Симонович. – Мініатюрна, з дрібними рисами обличчя, великими сірими очима близько маленького гостренького носика була схожа на голландку. Не маючи ніяких запитів до свого власного життя, вона служила Сєрову, як відгук всіх його художніх бажань і обставила його життя в смаку, який йому підходив».
Оля Трубнікова. Портрет дружини художника. Автор: Ст. Сєров
Прийомна донька подружжя Ольга Симонович Трубнікова виховувалася разом з їх дітьми з 10-річного віку. Вона була тринадцятою дитиною своїх батьків, коли-то дуже багатих поміщиків Тамбовської губернії. Батько дівчинки помер, прогулявши всі майно, слідом за ним від туберкульозу померла і мати. Оля залишилася сиротою, і її мали помістити в сирітський притулок. За браком місць Симонович на час прихистив Оленьку у себе в будинку. У них з дружиною вже було своїх п’ятеро дітей. А коли нарешті місце в притулку звільнилося, дівчинку ніхто не хотів відпускати, настільки до неї звикли.
Доленосна зустріч
Валентин Сєров.
Валентин Сєров, приїхавши в Петербург в 1880 році, щоб вступати в Академію мистецтв. Оселившись у своєї тітоньки Аделаїди Семенівни Симонович, відразу ж потрапив в оточення чарівних кузін та вихованки Олі Трубнікової. Майбутній художник із захопленням малював портрети всіх своїх кузин, а от з Ольги якось не вийшло. Хоча невисокого зросту, тиха, акуратна дівчина з блідим обличчям приворожила його з першого погляду.
З того самого першого миті, як тільки їх погляди зустрілися, з перших же фраз, сказаних ними, несподівано проскочила іскра, яка запалила полум’яні почуття. Обидва відчули, що одне без одного жити вони не зможуть, і це — назавжди. Пройде небагато часу, і він буде писати їй такі зворушливі листи, сповнені ніжності і любові, так і портретів Оленьки напише чимало.
М. А. Врубель, В. Д. Дервиз, В. А. Серов1883-1884 роки.
Ставши студентом Академії, Сєров перебрався на знімну квартиру, але як і раніше частенько бував у Симоновичей. Незабаром він привів туди друзів — Володимира фон Дервіза, Михайла Врубеля. Фон Дервиз закохався в кузину Сєрова Надію, а Врубель залицяється Плекай Трубнікової. Однак Ольга в бік Врубеля навіть не дивилася. А той довго страждати не став і залицяється кузиною Валентина Машею, а … Дервиз привів у дім Максимовичей свого молодшого брата, якому сподобалася кузіна Аделаїда.
Трубнікова Ольга.
Незабаром зіграли два весілля: фон Дервизы повінчалися з сестрами Симонович. Сім’я фон Дервиз була заможною, проблем з коштами не було, тому і могли дозволити собі брати все, що завгодно. А Сєров був “гол як сокіл”, в його кишені не було ні гроша, і їм з Льолею довелося чекати свого весілля 9 років. І вони витримали це випробування: виросла біля чужого сімейного вогнища Оленька мріяла про своєму власному, у Валентина ж ця тяга була ще більше.
Ольга Сєрова.
Через майже дев’ять років, цей день настав, завдяки меценату і колекціонеру Павлу Третьякову, який купив у Валентина Олександровича полотно «Дівчина, освітлена сонцем». І той, нарешті, зміг на виручені гроші зіграти дуже скромне весілля. Зимовим днем 1889 року молоді вінчалися у Санкт-Петербурзі, свідками на їх одруження був сам Ілля Рєпін, Михайло Врубель.
Детальніше про картину: Історія одного портрета пензля Сєрова: як склалася доля «дівчата, освітленої сонцем»
Спільна життя, сповнене розлук
Вся подружнє життя Серовых пройшла в суцільних розставання, художнику довелося багато роз’їжджати по країні, виконуючи замовлення на портрети. У черзі на них деяким доводилося стояти роками. Художник був дуже затребуваний і при імператорському дворі Миколи II. Однак після одного випадку він пішов звідти голосно грюкнувши дверима, при цьому сказавши: “У цьому будинку я більше не працюю!…”
Детальніше про цю історію: Бунтарський дух Валентина Сєрова: Художник, наважився запропонувати імператриці підправити портрет Миколи II.
Трубнікова Ольга Федорівна-Сєрова.
Коли Сєров у 46-річному віці раптово помер від нападу стенокардії, Ольга Федорівна важко пережила втрату. І на тлі всіх переживань і страждань жінка захворіла важкою формою базедової хвороби. Їй дивом вдалося вибратися з лап смерті, і вона прожила ще 16 років. І всі ці роки тендітна жінка присвятила творчості свого чоловіка, його дітям і онукам.
В продовження теми про шлюби художників щасливих і не дуже, читайте: Чому не склалося особисте життя богемного художника, який був улюбленцем жінок: Костянтин Коровін.
Thanks!
Our editors are notified.