Дев’ятого лютого 1904 року відбувся бій між кораблями російського і японського флоту. Звичайна, здавалося б, військове подія стала виключним з однієї причини: напад 14 японських суден відображало лише два російських – «Варяг» і «Кореєць». Незважаючи на свою явну перевагу, японці не змогли потопити російські кораблі, ні взяти у полон хоча б одного члена екіпажів. При цьому вони досі тримають у секреті число постраждалих матросів, які брали участь у цій нерівній битві.
З якою метою крейсер «Варяг» і канонерка «Кореєць» прибули в корейський порт Чемульпо?
Всеволод Руднєв – командир крейсера «Варяг»./Фото: cdnimg.rg.ru
Крейсер «Варяг» прибув разом з канонеркой «Кореєць» в порт р. Чемульпо, виконуючи традиційну для всіх держав дипмісію. Крім них, на причалі в цей час стояли крейсера з Італії, Франції, Великобританії, Японії, США та Кореї; був тут і російський пароплав «Сунгарі», а також кілька вантажних суден. Більша частина кораблів перебувала в порту для забезпечення захисту своїх диппредставництв в Сеулі – при виникненні загрози вони повинні були сприяти висадці десанту.
Присутність же крейсера «Чиода» обумовлювалось спостереженням за активністю росіян. У разі їх прибуття ескадри, японці планували висадитися на берег і з допомогою вогневої сили стримувати висадку військ ворога до прибуття підкріплення. Подібні плани були наслідком напружених відносин між країнами – 6 лютого 1904 року, після провальних переговорів про розмежування сфер впливу в Маньчжурії і Кореї японські влади розірвали дипломатичні відносини з Росією.
Чому японська ескадра атакувала російські кораблі?
«Варяг» і «Кореєць» виходять на бій./Фото: upload.wikimedia.org
Командування «Варяга», так само, як і російський представник в Кореї, не були в курсі загострилися розбіжності між державами: з 4 лютого японці, які контролювали корейські телеграфи, тримали росіян в інформаційній блокаді. Отримавши запізнілі дані про розрив дипвідносин, Всеволод Руднєв – командир «Варяга» – став готуватися до відплиття в Порт-Артур.
Восьмого лютого о пів на дев’яту вечора, командир Четвертого бойового загону Сотокити Уриу отримав дозвіл своїх влади на проведення бойових дій в акваторії корейської держави. Так як російські кораблі явно не були розташовані нападати першими, Уриу вирішив змусити їх на бій або в порту, або за його межами. Вранці 9 лютого Руднєв отримав ультиматум: здатися або до 12 годин дня покинути порт, щоб уникнути військового зіткнення в нейтральних водах.
На спішно створеній військовій раді, в якій брало участь і командування іноземних судів, Всеволод Федорович Руднєв оголосив про відмову здаватися. Іноземці ж підписали і передали японцям свій протест, однак реальної допомоги – командир «Варяга» просив їх про супровід до кордонів корейських територіальних вод – відмовили.
При виході з Чемульпо, екіпажі «Варяга» і «Корейця» проводжали англійські і французькі офіцери з моряками: під звуки гімну вони стояли на палубах в парадній формі і вітали російських матросів криками «Ура!». В 11 годин 45 хвилин почався нерівний бій: два суду російського флоту протистояли восьми миноносцам і шести крейсерів японської ескадри.
Які втрати понесли російська і японська сторони?
Вибух «Корейця»./Фото: pbs.twimg.com
Практично з перших хвилин «Варягу» вдалося відправити на дно один з міноносців противника, потім, протягом години нанести ушкодження трьом японських крейсерів. Однак і російський корабель отримав множинні пробоїни, в тому числі і підводні, що викликали втрату стійкості через крен на лівий борт. Вогонь переважали числом ворога розбив велику частину палубного знаряддя, вивів з ладу рульове управління і викликав відчутні людські втрати.
На початку бою загинули дальномерщик Горбунов Юхим і дальномерный офіцер – мічман граф Нірод, потім впали майже всі матроси-артилеристи, яких замінили моряки з машинного відділення. У вахтовому журналі були зафіксовані попадання, викликали пожежі порохових зарядів, вельбота, частини кают офіцерів і провизионного відсіку. Розлетілися осколки від снаряда вбили штаб-сурмача і барабанщика, поранили рульового і ординарця командира. Сам Руднєв отримав поранення голови, контузію, але знайшов сили, щоб вийти з рубки і продовжувати віддавати розпорядження воюючим матросам.
В результаті бою команда крейсера втратила одного офіцера і 22 матроса. Важкі поранення отримав один офіцер і 26 матросів; менш серйозно були поранені п’ятеро офіцерів (у тому числі командир корабля) і більше 150 нижніх чинів. Канонерського човні вдалося уникнути великих пошкоджень – вона отримала тільки одну осколкову пробоїну в таранном відсіку, в той час, як серед членів екіпажу не було ні одного потерпілого.
Японці з-за швидкого виходу з ладу дальномірною станції «Варяга» і руйнування системи управляє вогнем, не зазнали значних втрат, крім одного затонулого міноносця. Про кількість убитих і поранених самураїв, немає точної інформації – японський уряд досі не розсекретила архіви про бої, в якому їм так і не вдалося потопити два російських кораблі.
Як уцілілим російським морякам вдалося дістатися до Санкт-Петербурга і як їх зустрічали в Зимовому палаці?
Медаль За бій «Варяга» і «Корейця» 27 січня 1904 року при Чемульпо»./Фото: ic.pics.livejournal.com
Втративши можливість управляти крейсером, Руднєв вирішив повернутися в порт, щоб підірвати «Варяг», висадивши екіпаж на нейтральні судна. Йому вдалося виконати намічене, після чого японці припинили обстріл, побоюючись потрапити в кораблі, непричетні до конфлікту.
Матросів з «Варяга» і «Корейця» взяли на свій борт італійський, французький та британський крейсери – американці відмовилися від участі, посилаючись на відсутність дозволу з Вашингтона. Тяжкопоранених в кількості 24 осіб доставили на берег, передавши їх представникам Червоного Хреста.
Поховання нижніх чинів крейсера «Варяг» на Морському кладовищі Владивостока./Фото: upload.wikimedia.org
Після підриву канонерського човна і затоплення крейсера, члени команди вирушили на батьківщину – хто через Сайгон, хто через Гонконг. Очутившимся, зрештою, в Петербурзі матросам, влаштували урочисту зустріч з подальшим обідом в Зимовому палаці. Там, за спогадами одного з матросів «Варяга», їм прислужували самі царські дочки, підносячи героям «страви всякі ручками своїми ніжними».
Всі вижили учасники битви отримали нагороди: офіцерам вручили орден Святого Великомученика Георгія, нижнім чинам – спеціально заснована медаль «За бій «Варяга» і «Корейця», а також Знак Відзнаки Військового Ордена, перейменований пізніше Георгіївський хрест.
Багато хто й сьогодні сперечаються, чи було Цусімська битва фіаско або безприкладним подвигом матросів.
Thanks!
Our editors are notified.