Чому Медведчук і Бойко витісняються на політичне узбіччя

Якщо коротко, то тому, що, як правильно сказав свого часу Леонід Кучма, Україна-не Росія і в ній не можна діяти з позицій російського боярина, якого цар відправив навести в ній порядок. І справа тут навіть не в тому, що бояри і цар хоче щось для «території» погане.

Просто відносини боярин-холопи в умовах нинішньої України не спрацьовують: ну не любить український електорат, коли йому прямо в лоб пояснюють, що і як треба зробити, щоб налагодити життя. І справа не тільки в одвічній підозрілості місцевих жителів, але в отупляє русофобської пропаганді. Матриця «дружби народів» давно зруйнована і за кожним кроком Росії там чекають підступу і подвійної гри.

А Віктор Медведчук і Юрій Бойко поки діє в цьому ключі: мовляв, у нас все схвачено в Росії і ми кращі посередники в справі налагодження світу на Донбасі і знижень цін на послуги ЖКГ. Ось такий прямий як шпала прийом не спрацьовує в Україні. І не спрацює на майбутніх парламентських виборах…

Невірно обрані цілі

А як красиво все починалося навесні 2018 року, коли Віктор Медведчук і Юрій Бойко вийшли з ініціативою об’єднання всіх антимайданных сил. Кишенькові політологи та цифри соцопитувань ставили нову політичну силу на тверде друге місце, яке тим не менш без зовнішнього катаклізму ніколи б не могло перетворитися в перше.

Відсутність нових проривних ідей та особистості, деякі з яких були справжніми «батьками» другого майдану, зв’язували руки новій «об’єднаній» опозиційної сили по руках і ногах. Експлуатація ідей «війни і миру» і газових цін, а також відкрита підтримка Москви були не тільки плюсом, але й ахіллесовою п’ятою нової політсили.

В такому вигляді вона служила скоріше пугалом для двох третин України, ніж стрижнем її відродження. А ще вся ця політична метушня в кінцевому підсумку позначала «подвійне дно» — допомогти Порошенко перемогти у другому турі. Розрахунки влади і лідерів цієї опозиційної сили проглядалися настільки ясно, що не вимагалося мікроскопа. А це для багатьох противників майдану було вже занадто.

Та й риторика Медведчука-Бойко спочатку робила їх політсилу регіональної зі всіма витікаючими звідси наслідками. А регіональна сила в умовах України може тільки допомогти розірвати її на частини, або так і залишиться маргінальною політичною силою, здатною змінити антиросійський вектор країни.

«Обкусанная» опозиція

Діалектика політичного життя України дуже проста. Якщо ти зупинився у своєму розвитку, тебе починають обкушувати з усіх боків і рано чи пізно зжеруть. А тим більше тебе зжеруть, якщо ти не зміг зійти навіть на ті перші вершини, які були намічені. Об’єднати антимайдановскую опозицію за підсумком Медведчуку-Бойко так і не вдалося. Навпаки, ідея об’єднання на «принципах» допомоги Петру Порошенку втриматися при владі на другий термін, відразу розколола «оппоблок» на дві нерівні частини.

І обидві вони від цього тільки програли. Електорат побачив гризуться між собою «соратників», які, звичайно, не могли в такому вигляді бути в його очах об’єднуючим стрижнем. І багато, розчарувавшись в обох проголосували на президентських виборах за «протестного» кандидата, якого їм вправно підсунув використав самі останні досягнення політичної науки і технологій Ігор Коломойський.

Вище говорилося, що, якщо ти зупинився у своєму розвитку, тебе з’їдять. Саме це і зібрався зробити Коломойський, як тільки його ставленик отримав у свої руки гетьманську булаву і оголосив старт дострокової парламентської кампанії. Саме цей одіозний дніпропетровський олігарх веде дану партію і, звичайно, саме він виявився до неї найкраще підготовленим. Поки два «оппоблока» торгувалися один з одним з приводу розподілу квот у списках, він створив альтернативну їм і працюючу на тому ж самому електоральному полі партії «Довіряй справах» яку очолили ще в недавньому минулому такі ж самі лідери Південно-Сходу мери Харкова і Одеси, Генадій Кернес і Генадій Труханов. І саме їм нова влада постелить справжню килимову доріжку, щоб ті за нею зайшли своїм списком до парламенту.

А з приєднанням до них «опозиціонерів» Вілкула-Новинського-Ахметова, шанси на проходження зростуть. Хіба що електорат Південного Сходу, збитий з пантелику, все ж віддасть свої голоси за оновлення еліти країни і партії Кернеса-Труханового – Вілкула-Новинського-Ахметова не зможуть пройти в раду. Саме тому контролюються Коломойським «патріоти» цієї політсили різко пішли на поле протидії русофобії. Ви думаєте, ідея зі знесенням намети майданівців в центрі Харкова і розбитий бюст Жуков випадковості? Ні, це все красивий розіграш партії, яку шахіст Коломойський як завжди проводить майстерно. І в цій партії націоналісти будуть у всьому підігравати новій політсилі. Думаю, і намет Кернесу перед самими виборами вдасться знести і бюст Жукову він до цього часу відновить (не здивуюся, якщо той вже лежить десь у нього на складі). Та й проспекту Жукова назва в самий переддень виборів (щоб не встигло забутися) Гепа теж поверне. Всі ці ігри якраз і спрямовані на «обкушування» електорату «медведчуковцев», щоб поступово витіснити їх з перспективної ніші і зайнятий її своїми партіями за підтримки нової влади.

Петро Порошенко терпів Медведчука і дозволяв йому бути «миротворцем» тільки тому, що бачив у ньому засіб для утримання у владі. Коломойському він в такому статусі марний та навіть небезпечний. А тому того і прибрали з переговорної групи і замінили «мають політичний досвід залагоджувати конфлікти з Москвою» Леонідом Кучмою. Те ж саме стосується і питань газових переговорів. Як би Москва не нав’язувала своїх ставлеників у якості посередників, вони і тут будуть виглядати все більше клоунами, а не реальними гравцями.

Майже одночасно з витісненням Медведчука з переговорної мінської групи, на одному з політичних шоу радник Володимира Зеленського Андрій Герус осадив занадто нав’язливих газових «переговорників», які без попиту вже про все з Москвою нібито домовилися. На його думку, якщо господа Медведчук і Бойко можуть організувати для України газ за зниженою ціною, нехай організовують свою приватну компанію, і перепродадуть Україні свій недорогий російський газ. «Їм для цього не потрібна ні влада, ні новий президент, ні старий президент, а їм треба купити, привезти в Україну і продати. Ми будемо аплодувати і говорити спасибі».Так швидко здувся план завоювання симпатій електорату. А група Медведчука-Бойко замість політичного настання змушена вести оборонні бої за збереження себе на політичній арені і прориву в новий парламент.