Московський метрополітен нам здається буденністю, для москвичів він вже давно став частиною життя, і навіть сама його історія, здавалося б, всім відома. Завдяки виставкам, телесюжетах, історичних фільмів ми знаємо, якими були перші станції, перші потяги. Проте були під час будівництва метрополітену цікаві факти, які не так широко відомі. Вони змушують і дивуватися і посміхатися.
Метро могло з’явитися набагато раніше
Ще в 1900 році російський інженер Петро Балинський спільно зі своїм колегою Євгеном Кнорре підготував проект московського метро. Згідно з їх задумом, лінії метрополітену утворювали єдину мережу з трамвайними шляхами. Трохи менше третини шляху повинно було пролягатиме під землею, інша ж частина – йти зверху, зокрема, на естакадах.
Будівництво станції «Охотний ряд». /Фото:yandex.net
За кілька років до цього він розробив проект підземки і для Санкт-Петербурга. Незважаючи на те, що Балинскому вдалося відшукати інвесторів для втілення в життя своїх ідей, в реалізації обох проектів влади йому відмовили.
Будівельні роботи посеред вулиці. /Фото:омј.ги
Ще один проект метро з’явився вже більше 20 років потому, розробила його фірма Siemens і він включав понад 80 станцій. Однак і його здійснити влади (тепер вже радянські) не зважилися.
Метро і на початку століття було порятунком від пробок
У 1930-х роках, як і зараз, приступити до будівництва метрополітену змусив транспортне питання. До цього часу в Москві (тоді ще зовсім маленької) гостро постала проблема перенаселення: число жителів столиці молодого радянського держави стало зростати в рази.
Так будували першу чергу метро. /Фото:омј.ги
Жителям Москви початку минулого століття добре запам’ятався день 6 січня 1931 року, коли гігантська пробка фактично паралізувала місто: весь міський транспорт встав.
Спочатку будівництво метро глибокого закладення не передбачалося (хотіли просто в центрі міста робити траншеї). Проте в 1932 році інженер Веніамін Маковський запропонував ідею, не дуже охоче підтриману його колегами: рити глибокі тунелі. Несподівано цю ідею підтримав Коганович, а пізніше і Сталін. Ну а ті траншеї, які вже були вириті, поспіхом закопали.
Глибину ґрунту довелося переглянути
Першими рити тунелі були запрошені шахтарі з Донбасу, адже тільки вони на той момент могли впоратися з подібною роботою. Спочатку передбачалося, що на глибині 30 метрів під Москвою грунт стійкий, але в процесі роботи з’ясувалося, що там в основному пливуни.
Першими метробудівцями були донецькі шахтарі. /Фото:гиѕѕоѕ.ги
Наприклад, тунель під Луб’янкою під час прокладання обвалився (пішла вода), і довелося докласти чимало зусиль по заморожуванню грунту, щоб продовжити роботу. До речі, в подальшому метод штучної заморозки застосовували не раз. Наприклад, так був побудований перегін «Чисті ставки» — «Червоні Ворота».
Якщо спочатку передбачалося, що всі тунелі будуть розташовані на глибині 30 метрів, то після такого невдалого досвіду було вирішено в найбільш проблемних місцях рівень піднімати.
Москвичі спочатку були проти
Жителі будинків, біля яких будівництво йшло не під землею, а на поверхні, обурювалися, скаржачись на пил, бруд, шум техніки. Іноді на цьому ґрунті навіть траплялися бійки між москвичами і метробудівцями. Городяни не розуміли, навіщо витрачати стільки народних грошей на сумнівну, на їх погляд, ідею. А міліціонери періодично штрафували робітників за велику кількість сміття (закон є закон).
Сусідство з такою будовою жителям центру Москви, звичайно, не дуже сподобалося. /Фото:омј.ги
Поступово з допомогою агітації владі вдалося змінити таке ставлення. Чого тільки коштували гуляння на станції «Комсомольська», коли місцевим жителям дозволили пройтися по котловану!
Метро мимоволі стало музеєм
Кажуть, настільки шикарними стіни станцій метрополітену вийшли не згідно з початковим планом, а за збігом обставин. Їх повинні були покривати звичайною плиткою, однак плиткові заводи виявилися завантажені замовленнями. Привезти до столиці мармур з далеких кар’єрів (каменю було достатньо) виявилося простіше.
Будівельні роботи більш пізнього періоду. /Фото:омј.ги
У молодої пролетарської країні, в якій ще недавно скандували «Зруйнуємо палаци!», зведення метрополітену з красивими і урочистими мармуровими станціями громадяни сприйняли як справжнісіньке диво.
Вестибюль станції «Палац Рад» (нині «Кропоткинская»), 1935 рік. /Фото:visualhistory.livejournal.com
Спочатку в метро спускалися як в музей – подивитися. У перший рік лише кілька відсотків москвичів користувалися підземкою як транспортом. У поїздах каталися по більшій частині для розваги. Знадобилися місяці на те, щоб для москвичів цей «палац» став не тільки музеєм.
В продовження теми: Московський метрополітен у роки війни
Thanks!
Our editors are notified.