Чому недитячі перекази казок Божени Нємцової викликали скандал:«Три горішка для Попелюшки» та ін

Три горішки для Попелюшки і Дванадцять місяців: як ми зберегли слов’янські казки завдяки Божене Нємцової.
Дивно, що слов’янські діти добре знають Шарля Перро та братів Грімм і погано — Божену Нємцову, легендарну чеську собирательницу казок. Самі чехи вважають її засновницею чеської літератури. Але, крім того, Нємцова варто більшої слави вже тому, що, на відміну від Перро і Грімм, не переробляла народні казки в повчальні історії з мораллю. Вона взагалі обробляла їх настільки мінімальний, що сюжети або окремі фразочки викликали скандал — адже справа відбувалося в манірному дев’ятнадцятому столітті.

Дванадцять місяців та їх невідома авторша

Найзнаменитіша в Росії із західнослов’янських казок, записаних Нємцової «Дванадцять місяців». Звичайно ж, діти її знають в адаптації Маршака, який зробив з неї п’єсу, прибравши всі недитячі моменти. Але дитинство минає, і дорослим варто було б мати уявлення про те, як виглядала ця казка, поки була фольклором, а не літературою. Втім, для цього Нємцову треба було б активніше видавати — але в фаворі раніше француз Перро і німці Грімм, а не головна слов’янська збирачка казок. Можна сказати спасибі, що хоча б одну казку і хоча б у переказі Маршака знають в Україні, Росії, Білорусі.

Інша знаменита казка, з якої зробили популярний фільм «Три горішки для Попелюшки». А ось фільм «Сім воронів», теж за записами Нємцової, у нас знають куди менше, хоча багато чехи на ньому виросли.

Три горішки для Попелюшки. Кадр з фільму.
Справжнє ім’я Божени Нємцової, правда, Барбора Панклова. Ім’я «Божена» вона взяла саме з протесту перед тим, в якому зневагу до її час знаходилося все слов’янське в Австро-Угорщині. Прізвище нову отримала по чоловікові — Йозефу Немецу. У сімнадцять років батьки буквально випхали Барбору заміж за тридцятидворічного Немеца, податкового інспектора — вигідна партія! Шлюб цей був нещасливим, так ще і клопіткою — Німець за службовим обов’язком постійно переїжджав з міста в місто.

Барбора не відразу прийшла до інтересу до рідного фольклору. Заміжня життя її постійно обтяжувала, і вона шукала для себе віддушину. Десь у двадцять три роки почала писати вірші, але зрозуміла, що поезія — не її стихія. Переключилася на нариси, тим більше, що раптом зацікавилася рідної слов’янської історією і культурою. Два її перших нарису — це поворотні моменти в історії збиральництва слов’янського фольклору, і в історії чеської літератури (Нємцова нарешті прийшла в прозу). «Картини домажлицких околиць» та «Народні казки та перекази» в семи частинах привернули до себе увагу слов’янофілів моментально.

Божена Нємцова, вона ж Барбора Панклова, вона ж Барбора Новотна.
Ці нариси Божена вперше написала по-чеськи, а не по-німецьки. Німецький, власне кажучи, був для Божени рідною мовою не тільки тому, що вона жила в Австро-Угорщину. Її вітчимом з півроку Божени був німець Йоганн Панкл, чиє прізвище вона носила до заміжжя. А перші півроку вона була Новотной, за прізвищем матері. Природно, всередині сім’ї спілкувалися не чеською — Йоганн його, скоріше всього, не знав. Хто ж був біологічним батьком Божени? Невідомо, та й неважливо. Він не справив на неї жодного впливу.

Тільки в двадцять три роки, познайомившись з легендарними тепер чеськими поетами Вацлавом Болемиром Небеским та Карелом Яромиром Эрбеном, Божена перейнялася ідеєю протистояння асиміляції чехів і словаків німцями. Вона почала писати по-чеськи — адже до того часу чеський був дуже умовно письмовою мовою. Коли хотіли записати щось велике, розумне, важкий, академичное — писали німецькою.

Як стають письменницями

Дуже довго Божена уникала літератури — досвід з поезією змусив її думати, що для літератури вона не створена взагалі. Публіцистика — це інше. Там достатньо рівного стилю і уваги до фактів. Але обидва поета переконали Божену хоча б спробувати. Чеській літературі поки що не потрібні генії. Чеській літературі вимагалося початок, їй потрібна живильне середовище, на якій виростуть генії, говорили вони. І Божена спробувала.

Штовхнула її в літературу, правду сказати, нужда. На руках у Немецов було вже четверо дітей, коли Йозеф постраждав від підозри у зв’язках з революціонерами. Йому при кожному новому перекладі знижували платню, а зрештою просто звільнили з «вовчим квитком». Без грошей було не просто важко: помер від неможливості заплатити лікарям, купити ліки син Гинек. У нього — як тоді було часто — розвинувся туберкульоз. Зупинити хворобу можна було, вчасно помітивши її, вивізши дитини клімат тепліше, підтримуючи ліками, але все це коштувало грошей, природно.

Божена Нємцова очима художника Федора Бруні.
Смерть дитини перетворила відносини сім’я Немецов з прохолодних в крижані. Йозеф навіть подумував про розлучення, але все ж не наважився ламати дітям життя — адже за уявленнями того часу їм довелося б залишитися не з матір’ю, а з батьком, і вони жорстоко страждали б від розлуки з коханою мамою.

До того часу Європа вже знала комерційно найуспішніших письменниць. Правда, в основному француженок. Мадам де Сталь, Жорж Санд, Даніель Стерн. У Британії успішно вийшла Мері Шеллі зі своїм чудовиськом Франкенштейна, Шарлотта Бронте вже відмовилася від чоловічого псевдоніма і випускали книги як жінка. Божена могла піти або працювати за копійки приходить вчителькою, або ризикнути і на багато днів сісти за письмовий стіл, не знаючи, чи окупляться ці дні, втрачені для спроб заробітку звичайним способом.

Стати матір’ю чеської літератури

Якщо цікаво познайомитися з класикою слов’янської прози, то варто пройтися по цьому списку. Перші три оповідання Божени називалися «Барушка», «Карла» і «Сестри». Потім вона написала реалістичну повість «Бабуся» — і нарешті дізналася, що таке популярність. Чеха-славянофила, який не читав би цієї повісті (а значить, не купив би її), не було, напевно, вже через рік.

Самої Божене більше подобалася її наступна повість — «Гірська село». Але перевели на двадцять мов саме «Бабусю», включили в шкільну програму саме «Бабусю», і досі найактивніше перевидають теж «Бабусю». Саме за цю повість Божену назвали матір’ю чеської літератури. Дивно — вона була готова стати не більше, ніж живильним грунтом для того, щоб якось виріс справжній геній рідної словесності… А виявилася цим генієм.

Головною героїнею повісті була, звичайно, справжня бабуся Божени, мати матері — Магдалена Новотна. Ще дівчинкою письменницю не раз відправляли до неї у село поправити здоров’я. Окремий дуже важливий персонаж — дівчина Викторка, яка зійшла з розуму після зґвалтування і, вагітна, пішла жити в ліс. Її сманил з дому солдатів. Тоді такі історії були не рідкістю.

Повість про бабусю увійшла в золотий фонд чеської літератури.
Пізніше Нємцова видавала не лише свої оповідання і повісті, але і новий зібраний фольклорний матеріал — словацькі казки. Вона не тільки зібрала їх, але і переклала на німецьку, щоб ввести в загальний культурний простір Австро-Угорщини.

На жаль, гонорари, незважаючи на популярність, Нємцова отримувала самі мізерні. Сім’я перебивалася з хліба на воду. Вона не раз натхненний похвалою слов’янофілів, зверталася до них за допомогою, — але отримувала жалюгідні копійки. Тим дивніше було бачити, які влаштували похорон сорокадвохрічною письменниці. На похорон грошей знайшлося дуже багато. Якщо б ці гроші знайшлися раніше, Нємцова не згоріла б від сухот — але кому вона була потрібна жива? Мертві письменники куди цікавіше. Мертвих люблять.

Найпопулярніші казкові старої різних країн та їх дивні звички теж варті того, щоб їх пам’ятали разом із казками, звідки вони родом.

Текст: Ліліт Мазикина.