Її не впізнавали на вулицях після виходу на екрани казки «Дванадцять місяців», дуже вже не схожа була юна завзята брюнетка на свою екранну героїню. Лише після ролі Каті Лузіної у фільмі «Лікаря викликали?» Наталія Попова стала знаменитістю. Головним для неї завжди залишався театр, але пізніше актриса рішуче змінила своє життя і отримала нову професію. Чому в 1990-е Наталія Попова виїхала з країни, і чому практично перестала зніматися в кіно?
З барака – на театральну сцену
Наталія Попова. / Фото: www.kino-teatr.ru
Вона народилася і виросла в Ленінграді, в самій звичайній сім’ї, де ніхто не мав ніякого відношення до мистецтва. Вони жили на Баскому острові, і дівчинка довгий час навіть не знала, наскільки красивий і величний її рідне місто. Лише одного разу, подолавши страх, дві дошкільниця відправилися в неймовірну подорож на автобусі № 22, який йшов майже через усе місто. Тоді Наташа побачила дивні мости, чудові палаци і парки. Це була справжня казка оживає.
Маленька Наташа навіть не здогадувалася, який великий і красивий місто на Неві. / Фото: www.pinimg.com
Наталія Попова у школі із задоволенням брала участь у самодіяльності, однак про професію актриси не думала. Але коли її подруга поїхала поступати в театральний інститут, пішла разом з нею за компанію. За іронією долі, Наталю прийняли, а от подруга конкурс не пройшла.
Дівчина вчилася на курсі Зиновія Яковича Корогодського, в студентські роки успішно дебютувала на сцені Ленінградського Тюгу, а після закінчення була зарахована в трупу цього ж театру. Незабаром її запросили на проби в казку «Дванадцять місяців».
Казка, що стала долею
Кадр з фільму «Дванадцять місяців». / Фото: www.fenixclub.com
Наталя бачила, скільки дуже красивих актрис претендує на роль і навіть не хвилювалася перед пробами, будучи повністю впевненим, що затвердять когось іншого. Проте режисер Анатолій Граник побачив героїню казки саме в ній.
Працювати з колегами, навіть досить відомими, було легко, а тому молода актриса зовсім не зажималась перед камерою. Минуло кілька місяців з початку зйомок, і на майданчику ось-ось повинні були з’явитися актори, що грали братів-місяців.
Андрій Босов в ролі місяця Квітня. / Фото: www.kino-teatr.ru
Незадовго до цього Анатолій Граник показав актрисі дві фотографії і запитав, хто їй здається більше підходить на роль Квітня. Тоді вона вибрала симпатичного блондина, але актор розчаровано махнув рукою і сказав, що грати буде як раз другий, зовнішність якого здалася Наталії занадто простий.
На першій спільній репетиції виконавиця ролі падчерки уважно спостерігала за Андрієм Босовим, якому належало стати місяцем Квітнем. І раптом, несподівано для себе самої зрозуміла: це хлопець з рум’янцем у всі щоки, їй симпатичний.
Наталія Попова. / Фото: www.cinemapress.org
Втім, артист балету з Кіровського театру теж звернув увагу на Наталю. Вона боялася, що зовсім йому не сподобається, якщо постане без гриму і білявого перуки. Але в останній знімальний день вона увійшла в артистичний автобус вже в своєму натуральному вигляді, і побачила, як спалахнули очі Андрія.
На банкеті з нагоди прем’єри Андрій Босов не зводив з неї очей, пізніше став приходити в ТЮГ. Почуття розгорялися все яскравіше, однак з весіллям вони не поспішали. Два роки зустрічалися, пізнавали один одного, знайомилися з рідними і близькими кожному людьми.
Щастя у всіх його проявах
Наталія Попова та Андрій Босов у фільмі «Дванадцять місяців». / Фото: www.7days.ru
У 1974 році Андрій Босов і Наталя Попова стали чоловіком і дружиною, через три роки з’явився на світ їхній син Ілля. Актриса в декреті не сиділа, майже відразу знову стала виходити на сцену. На щастя, молодим і вічно зайнятим батькам із задоволенням допомагали бабусі.
У рік їх одруження вийшов фільм «Лікаря викликали?», в якій Наталя Попова зіграла головну роль. Молода актриса працювала на майданчику разом з Леонідом Броньовим, Олег Басилашвілі і Майєю Булгакової, з подивом спостерігаючи, як відомі актори легко входять в образ. Фільм відразу ж полюбили глядачі, а у Наталії Попової з’явилися свої шанувальники і шанувальниці.
Наталія Попова, кадр з фільму «Лікаря викликали?» / Фото: www.kino-core.ru
У 1975 актриса перейшла з Тюгу в Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу. Перехід був зумовлений пристрасним бажанням зіграти Ніну Зарічну в «Чайці». Мрія її здійснилася далеко не відразу, йому передувала довга і кропітка робота над іншими ролями. І все ж актриса була абсолютно щаслива: у неї була улюблена робота, а поряд самі близькі й дорогі люди.
Шлях до себе
Наталія Попова. / Фото: www.7days.ru
Син актриси Ілля у 1990 році отримав атестат про середню освіту і вступив до Фармингтонский університет у США. Чоловік покинув Кіровський театр і вийшов на пенсію, коли йому не було ще й 40 років. Андрія Босова запросили очолити Центр мистецтв в Ватервилле. Чоловік і син жили в штаті Мен, а Наталя Попова ще кілька років жила на дві країни, ніяк не наважуючись залишити Санкт-Петербург.
Наталія Попова з чоловіком і сином. / Фото: www.7days.ru
У 1997 році вона остаточно перебралася в США, але продовжувала відчайдушно нудьгувати по рідному місту. І через три роки повернулася в Пітер, знову стала виходить на сцену театру «Балтійський дім». Тепер уже Андрій Босов жив на дві країни, але в 2014 році повернувся в Росію, тепер він займається викладанням в Санкт-Петербурзької консерваторії і педінституті. Син залишився жити і працювати в США.
Сама Наталія Іванівна відразу після повернення вступила на заочне відділення інституту культури і мистецтв, отримала професію перекладача. Вона, як і раніше, виходить на театральну сцену, а ще викладає акторську майстерність в СПбГИК, веде свій курс, займається перекладами і пише п’єси. У кіно Наталія Попова знімається досить рідко, погоджуючись на роботу у фільмі тільки в тому випадку, якщо сценарій їй подобається.
Актриса досі вдячна тій самій казці, з якої почалася не тільки її кар’єра в кіно, але і щасливе сімейне життя.
«Дванадцять місяців» Самуїла Маршака – одна із самих чарівних новорічних казок, яку всі пам’ятають з дитинства. Багато хто навіть не підозрюють про те, що вона з’явилася в розпал Великої Вітчизняної війни, коли Маршак вже не писав для дітей і публікував військові нариси й антифашистські епіграми. Але одного разу він отримав лист, яке змусило його змінити думку про те, що дійсно важливо і потрібно читачам у воєнний час.
Thanks!
Our editors are notified.