20 років тому знаменитий актор Олег Янковський вирішив спробувати свої сили в новій якості – режисера, і зняв свій перший і єдиний фільм – комедійну мелодраму «Приходь на мене подивитися». Події за сюжетом відбуваються в новорічну ніч, і цю добру і світлу казку з тих пір часто показують під час зимових свят. Правда, щоб здійснити свою ідею, Янковському навіть довелося просити благословення у священика. Що підштовхнуло його до цього кроку і інші цікаві факти про зйомки – далі в огляді.
Олег Янковський у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: sb.by
Сценарій фільму був створений за мотивами п’єси Надії Птушкіної «Поки вона вмирала». За сюжетом, самотня жінка під 60 живе з хворою матір’ю, яка відчуває свою провину в тому, що особисте щастя дочки не склалося. За тиждень до Нового року вона заявляє про те, що передчуває швидку смерть і хоче перед відходом переконатися в тому, що дочка зможе налагодити своє життя. Раптом на порозі їхньої квартири виявляється чоловік з букетом троянд – як виявилося, він йшов на побачення і помилився будинком. Дочка вирішує скористатися випадком і вмовляє його представитися матері її нареченим. Випадкова авантюра завершується несподіваним фіналом – між героями виникають романтичні почуття і в новорічну ніч чоловік робить пропозицію нової знайомої.
Оператор і режисер Михайло Агранович | Фото: ruspekh.ru
Режисерами-постановниками фільму стали Михайло Агранович і Олег Янковський. Задум спільно зняти фільм з’явився у них ще в 1987 р. під час роботи над «Крейцеровою сонатою», де Агранович був оператором, а Янковський зіграв головну роль. Правда, тоді все обмежилося розмовою про те, що хочеться «зняти кіно з душевною історією». Тільки через 12 років вони знову повернулися до цієї ідеї. Агранович згадував: «Після того як я подивився у Мхаті виставу «Різдвяні марення», подумав: чому б не зняти фільм за цією п’єсою. Тим більше персонажі п’єси потрапляли в переддень свята в комічні ситуації, як і герої «Іронії долі». І відразу виникла думка зняти своє новорічне кіно, а то в нашій країні тільки одна «Іронія долі» по телевізору йде в переддень Нового року. Тут же згадався наш з Олегом розмова, і я йому зателефонував. Він подивився спектакль і сказав: «Давай спробуємо».
Кадр з фільму *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Олег Янковський у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: afisha.ru
Свій задум актор, вирішив спробувати себе в режисурі, пояснював так: «Це була «проба пера». У потоці жахливо чорного кіно захотілося раптом зняти якусь добру, світлу історію, захотілося якоїсь казки і доброти. Хоча я сповідую і люблю інше кіно». Олег Янковський говорив, що йому так сподобалася п’єса Птушкіної, що це надихнуло його зняти фільм.
Кадр з фільму *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Крім ідеї, закладеної в досить простому мелодраматичному сюжеті, цей фільм представлявся Янковському можливістю транслювати куди більш глибокі й важливі ідеї: «Якби я був Дідусем Морозом або Мюнхгаузеном, я б давно помирив всіх – всі партії, які сваряться, всіх ділових людей, політиків. Я впевнений, що коли багато людей бажають зла, то всім доводиться погано, наприклад трапляється землетрус. А якщо б всі хотіли добра, то почалося б процвітання, благо. Я б всіх помирив, і, може бути, в результаті і сталося б щось, що змінило на краще життя кожного. Як це сталося в нашому фільмі». По своїй атмосфері картина справді була дуже доброю і світлою – можливо, це вийшло багато в чому завдяки вдало підібраному акторського складу і особливій атмосфері, що панувала на зйомках.
Кадр з фільму *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Режисер і оператор Михайло Агранович згадував: «На картині «Приходь на мене подивитися» ми працювали весело, дружно. Незабутній фільм по атмосфері зйомок! До того ж там Олегу представилася можливість грати так, як він вважав за потрібне. Я ж, якщо і втручався, то мінімально, а він завжди був вдячний за пораду з боку. Все як-то чудово виходило, мабуть, тому, що я його дуже любив… люблю – це дієслово у відношенні до нього часу не поміняв. Взагалі ж Олег до всякої роботи ставився дуже серйозно. Звичайно, знав собі ціну, але в той же час у нього було чудове почуття самоіронії, яке не дозволяло йому вести себе зверхньо. У сенсі такту, відносин з людьми він був бездоганним. В усіх знімальних групах його обожнювали».
Олег Янковський у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Спочатку планувалося, що головну роль зіграє сам Янковський. А от з вибором актрис на головні жіночі ролі виникли проблеми. На роль Софії (матері) проби проходили Інна Чурікова і Ганна Каменкова. Але коли Янковський і Агранович згадали про Катерини Васильєвої, зрозуміли, що вона ідеально підходить для цієї ролі. Правда, заручитися згодою актриси було дуже непросто. По-перше, Васильєва думала, що їй запропонують роль дочки, а не матері-баби, – все-таки вона була всього на 3 роки старше своєї екранної дочки Ірини Купченко. А по-друге, на той момент вона вже майже не знімалася в кіно – у зрілому віці актриса кардинально переглянула свої погляди на життя і прийшла до Бога. У якийсь момент вона навіть серйозно замислювалася про те, щоб назавжди відмовитися від мирського життя і піти в монастир.
Катерина Васильєва у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: aif.ru
Періодично Васильєва продовжувала зніматися в кіно, але тільки в тих випадках, коли була впевнена в тому, що фільм несе світлі ідеї і не заподіє моральної шкоди глядачам. Перед зйомками вона обов’язково радилася зі своїм духівником. Щоб переконати актрису, режисери самі вирішили до нього відправитися. «Вона спочатку відмовлялася від нашої пропозиції. Але потім сказала, що зніметься, якщо ми отримаємо благословення її духовного батька. Ми з Олегом пішли до нього, і, слава Богу, він відпустив її на зйомки», – розповідав Агранович. Васильєва зізнавалася, що їй доводилося іноді погоджуватися на ролі, щоб утримувати сім’ю, але фільм Янковського став рідкісним виключенням з правил, коли вона працювала «для душі».
Катерина Васильєва у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: afisha.ru
Кадр з фільму *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Безумовною режисерською знахідкою стало і участь у фільмі Ірини Купченко. Вона зіграла роль Тані – доньки Софії. Хоча і її героїня, і герой Янковського були років на 10 молодше своїх літературних прототипів, актори дуже органічно виглядали в цих образах і склали блискучий тандем. Прес-секретар компанії, що випустила цей фільм, Тетяна Сарана розповідала: «На знімальному майданчику була унікальна атмосфера. Це єдиний фільм на моїй пам’яті, після зйомок якої актори – Ірина Купченко, Катерина Васильєва, Олег Янковський – буквально плакали. Так їм не хотілося розлучатися».
Ірина Купченко у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: afisha.ru
Під час зйомок відбувалося чимало кумедних ситуацій. В одній зі сцен героїні Купченко потрібно було відкрити пляшку шампанського і злегка облити героя Янковського. Тетяна Сарана згадувала: «Сцену знімали з декількох дублів, і, зрозуміло, галантні режисери не могли дозволити дамі відкривати пляшку самої. Це за кадром робив Михайло Агранович. Все йшло чудово, поки прямо в кадрі не сталося те, без чого не обходиться жодне новорічне застілля. Пробка вистрілила голосніше кіношної хлопавки, і шампанське в руках режисера забило фонтаном. Дорогий костюм героя був безнадійно зіпсований, а Олег Янковський, незважаючи на весь акторський досвід, не зміг втриматися від реготу. Кілька хвилин до сліз сміялась уся знімальна площадка, в тому числі і Ірина Купченко, яка в цей час була в кадрі. Михайло Агранович розпорядився не переривати зйомку. Так оператору вдалося зняти не гру акторів, а їх щирі, безпосередні емоції. Саме цей дубль вирішили залишити у фільмі».
Ірина Купченко у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: afisha.ru
Олег Янковський у фільмі *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: vokrug.tv
Незважаючи на те, що фільм «Приходь на мене подивитися» користувався великим успіхом і у глядачів, і у критиків, отримавши кілька призів на кінофестивалях, він так і залишився єдиною режисерською роботою Олега Янковського. За словами його колег, «він хотів творити, а не займатися пошуком грошей на плівку і виробництвом на потребу публіки». В нових умовах кіноіндустрії початку 2000-х рр. доводилося оббивати пороги Мінкульту, добуваючи гроші на зйомки, а для Янковського це було принизливим. До того ж стан його здоров’я різко погіршився – у актора діагностували рак підшлункової залози, і багато працювати він вже не міг. 17 травня 2009 р. Олег Янковський пішов з життя у віці 65 років. Хто знає, скільки б ще він міг встигнути зробити, якщо б не ця біда. Але навіть єдина його режисерська робота досі гріє серця глядачів в новорічні свята і дарує надію на те, що дива трапляються!
Кадр з фільму *Приходь на мене подивитися*, 2000 | Фото: kino-teatr.ru
Для багатьох він так і залишився загадкою: Невідомий Олег Янковський.
Thanks!
Our editors are notified.