Чому Росія взяла на себе зобов’язання виплачувати борги СРСР: Альтруїзм чи холодний розрахунок

Росія, ставши офіційною спадкоємицею СРСР, звалила на себе всі фінансові зобов’язання неіснуючий вже країни, звільнивши колишні союзні держави від їх частки оплати за рахунками. Натомість Москва отримала активи і майно Радянського Союзу на суму близько 150 млрд. доларів. Однак, на перший погляд, вигода, виявилася помилковою: більше половини цієї суми припадало на кредити, які було неможливо повернути.

Скільки мільярдів доларів становив зовнішній борг СРСР

Більша частина кредитів була накопичена вже в останні роки існування Союзу./Фото: vintagepress.su

Тісний економічний зв’язок, що склалася між державами світу, призвела до неминучих борговими зобов’язаннями, які в даний час вважаються звичайним явищем. Так, наприклад, найбільші фінансові зобов’язання мають: США, чия сума заборгованості в 2019 році перевищила $ 23 трильйони, і Європейський союз – його борг іншими країнами дорівнює майже $ 14,5 трильйонів.

Зовнішній борг Радянського Союзу до 1983 року становив трохи більше $ 5 мільярдів. Країна задовольняла потреби внутрішнього ринку за рахунок власного виробництва, і практично не мала потреби в іноземних кредитах для закупівель товарів і продуктів за кордоном. Ситуація почала змінюватися з 1984 року, коли заборгованість СРСР почала швидко зростати: у 1985 році вона збільшилася до $ 15 мільярдів, у 1986 році до $ 30 млрд., у 1989 році до $ 50 мільярдів. До кінця існування, радянську державу мало кредитів зарубіжних банків, на суму, що перевищує $ 100 мільярдів.

Як Росія попрощалася з роллю держави-боржника і достроково погасила борг СРСР перед Паризьким клубом

Михайло Горбачов і Маргарет Тетчер./Фото: img.gazeta.ru

Більша частина заборгованості СРСР перед Паризьким клубом, утворилася в період «перебудови», коли Захід щедро давав позику на ліберальні реформи, не забуваючи нараховувати на видані кредити до $ 2 мільярдів відсотків щорічно. Виплатити одразу, що утворилася перед «Клубом» заборгованість, не представлялося економічно можливим, тому в 1996 році її довелося реструктуризувати. Платежі намічалося робити в більшому розмірі з 2002 по 2020 рік, після чого сума внесків виплачувалася б до 2115 року по убуваючой графіком.

У 2005 році, завдяки прибутку від експортних поставок збільшилася в ціні нафти, Росія достроково погасила трохи менше половини боргу. У 2006 році вона виплатила залишок в сумі $ 21,3 млрд., віддавши за передчасне погашення $ 1 млрд. у вигляді компенсації за «недоотримані» відсотки. «Премію» розділили між собою країни-учасниці Паризького клубу: більша частина ($ 700 млн.) дісталася Німеччині, решта – Великобританії, Франції та Нідерландам. З деякими державами Росія розплатилася товарними поставками.

Як Москва погашала парадоксальний борг СРСР перед країнами соцтабору

Президент Югославії Йосип Броз Тіто і генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв (зліва направо)./Фото: flb.ru

Після взяття на себе боргових зобов’язань СРСР, Росія, крім Паризького клубу, виявилася повинна ряду країн соціалістичної співдружності – НДР, Польщі, Болгарії, Югославії, Чехословаччини та ін Правда, цю заборгованість можна назвати фіктивної: з політичних міркувань, поставки в країни Східного блоку здійснювалися за заниженою вартістю, тоді як в Радянський Союз, товари з соціалістичних країн йшли за завищеною ціною.
В результаті такого нерівноцінного бартеру і з’явився борг у 14,3 млрд. доларів, який після розвалу країни Рад, Росія зобов’язалася виплачувати. Перші $ 9 млрд. були списані в 1993-94 рр. після підрахунку взаємної заборгованості з Болгарією і Польщею. Пізніше Росія віддала: $ 352,5 млн. – Чехії, $ 38,5 млн. – Болгарії, $ 129,2 млн. – Словенії.

У 2013 році Чехія і Чорногорія отримали від Росії майже $ 3 млрд. доларів, а в 2015 році Російська Федерація виплатила Китаю понад 400 мільйонів швейцарських франків. Не вся заборгованість віддавалася валютою, так, наприклад, той же Китай списав з Росії радянський борг на суму понад 50 млн. доларів замість поставок промислової продукції і послуг в області медичних науково-дослідних розробок.

У лютому 2017 році Македонія отримала $ 60,6 млн. доларів, і в цьому ж році, в серпні, Росія перерахувала $ 125,2 Боснії і Герцеговині – країнам, що входять раніше до складу неіснуючої нині Югославії. Це були останні кредитори колишнього СРСР, очікуючи повернення боргу. З цього року у Росії не існує ніяких боргових зобов’язань перед країнами, що колись называвшимися соціалістичними.

Всім все прощається: або чому Росія звільняла своїх боржників від відповідальності і кому посміхнулася удача

Списання Росією боргів інших країн (у $)./Фото: d.radikal.ru

Незважаючи на важкий тягар у вигляді солідного зовнішнього боргу, Росія, ставши правонаступницею СРСР, активно прощала кредити країнам, з якими Радянський Союз надавав фінансову підтримку. Втім, списувалася заборгованість не з-за доброти, а через безперспективність очікування, коли позичальник поверне гроші.

Так, наприклад, перебуваючи сама в боржниках у Паризького клубу, Росія пробачила в 1992 р. Нікарагуа з 2,5 3,1 млрд. доларів. У 1996 р. «забула» про $ 3,5-мільярдному кредиті, отриманому Анголою від СРСР. А в 1999 р., всього через рік після руйнівної для економіки дефолту, $ 14 мільярдів були списані з таких африканських країн, як Малі, Танзанія, Бенін, Чад, Мозамбік, Мадагаскар і т. д.

Далі статистика кредитної амністії виглядала наступним чином: 2000 р. – 9,5 з 11 млрд. доларів прощено В’єтнаму, 2001 р. – $ 3,8 млрд. Ефіопія, 2003 р. – $ 11 млрд. Монголія, 2004 р. – від $ 9,5 млрд. звільнений Ірак, 2005 р. – $ 1 млрд. Ефіопія.

У 2014 році був списаний найбільший борг перед СРСР: після відвідин латиноамериканських країн, російський президент підписав закон, який звільняє Кубу від $ 32-мільярдного боргу, що становило 90% від суми загальної заборгованості. Решта 10% боргу (близько $ 3,5 млрд.) Острів свободи зобов’язався погашати платежами два рази в рік протягом 10 років.

За словами міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, до 2019 року, Росією було списано за останні 15 років близько 140 млрд. боргів, – 20 млрд. з цих коштів припадали на африканські країни, кредити яким були видані ще у радянські часи.

А ці 5 шедеврів не можна пропускати в Луврі.