30 січня 1945-го екіпаж радянського підводного човна С-13 здійснив успішне торпедування німецького теплохода «Вільгельм Густлофф». В силу своєї масштабності ця подія незабаром назвали «атакою століття». «Благословенний» самим Гітлером «Густлофф», свого роду «плавучий символ непереможності нацистської Німеччини, пішов на дно разом з тисячами пасажирів. Після цієї операції капітана Маринеско нарекли Підводником № 1. Ось тільки високого звання Героя СРСР за такий подвиг він був удостоєний вже посмертно – аж через 45 років. Є причини, за якими думки істориків на рахунок героїзму російського підводника розходяться.
Засудження подвигу командира Маринеско
Біженці навколо лайнера./Фото: willich-nach-1945-flucht-und-vertreibung.de
Перше, на що вказують військові дослідники, що піддають сумніву героїзм Маринеско, – це безвихідність її становища. Напередодні фатального походу на «Густлофф» командувачем Балтійським флотом Трибуцем було прийнято рішення передати командира Маринеско під військовий трибунал. У передноворічну ніч він на 2 дні самовільно залишив свій корабель, а позбавлений командування екіпаж відзначився у чварах з цивільним населенням. Суд на час відклали, даючи Марінеско можливість реабілітуватися бойовими заслугами. Таким чином, на момент виконання операції підводний човен С-13 була «штрафний», і відступати провинився військовому було не можна.
Марінеско неодноразово викривали у пияцтво, азартні ігри і приписуванні собі вигаданих потоплених суден. За всілякі відступи від дисципліни він навіть був виключений з претендентів у ВКП(б). Пізніше за відмінні походи в 1942-1943 рр. його все ж взяли в партію. Але найбільшою провиною Марінеско називають той факт, що на борту потопленого «Густлоффа» пливли не тільки гітлерівські підводники, а по більшій частині прусські біженці, рятуючись від наближалися радянських військ. З приблизно 10 тисяч людей, які стали жертвами «атаки століття», цивільних було, за різними оцінками, не менше 60 %.
Евакуація біженців на легендарному «Густлоффе»
Гордість Третього рейху. /Фото: namtaru.ru
У січні 1945-го радянська армія швидко просувалася на Захід до Кенигсбергу та Данцигу. Боячись відплати за вчинки нацистів десятки тисяч німців-біженців рухалися в порт в Гдині. У січні гросс-адмірал Деніц наказав рятувати від Рад на вцілілих німецьких кораблях все, що можна було врятувати. Офіцери зайнялися передислокацією курсантів-підводників разом з військовим майном, а на вільні місця було вирішено розміщувати біженців, насамперед жінок з дітьми. Операція під назвою «Ганнібал» стала найбільшою евакуацією століття в мореплаванні. Побудований ще в 1937-му «Вільгельм Густлофф», що отримав свою назву на честь вбитого на території Швейцарії сподвижника Адольфа Гітлера, вважався одним із самих висококласних лайнерів Німеччини.
Десятипалубное судно водотоннажністю понад 25 т бачилося німцям непотоплюваним. Розкішний круїзний теплохід з просторим плавальним басейном і кінотеатром був справжньою гордістю Третього рейху. На нього була покладена місія демонстрації всьому світу успіхів і досягнень нацистів. В спуску на воду судна у свій час брав участь сам Гітлер, а на борту «Густлоффа» у нього була особиста каюта. У мирний час лайнер використовувався в рамках дорогого туризму, а з початком Другої світової його перетворили на плавучу казарму для підготовки курсантів-підводників.
Останній рейс «Густлоффа»
Спуск «Густлоффа» на воду в присутності Гітлера./Фото: foreignpolicyi.org
30 січня 1945-го, близько полудня теплохід лівий берег у супроводі одного міноносця і торпедолова. Останній майже відразу повернувся в порт після зіткнення з рифом. Подвійне командування “Густлоффа” (безпосередньо теплохода і курсантів-підводників) ніяк не могло визначитися з фарватером, яким варто виходити в море. Всупереч розумному рішенню вибрати протичовновий зигзаг лайнер йшов прямо, побоюючись мінних полів. З настанням темного часу доби капітан наказав запалити ходові вогні, щоб уникнути зіткнення з тральщиками. Однак зустрічних кораблів так і не здалося, і світло вимкнули. Але Олександр Маринеско, командир червонопрапорної підводного човна, встиг виявити німецький теплохід, яскраво освітлений наперекір порядків військового часу. Залишалося лише вибрати вигідну позицію для закономірною атаки.
“Густлофф” був переповнений і пошкоджений, тому субмарина легко наздогнала лайнер. Приблизно в 9 вечора З-13 зайшла з берегової сторони (звідти її очікували найменше) і випустила 1-шу торпеду з написом: “За Батьківщину”. Слідом пішли ще дві. Влучним попаданням були вражені носова частина судна разом з машинним відділенням, в результаті чого зупинилися двигуни. Через годину «Густлофф» затонув, а з 10 тисяч пасажирів врятуватися змогли лише близько 1000. Для порівняння, на “Титаніку” загинули приблизно 1500. Одним з тих, що вижили на німецькому лайнері був помічник капітана Гейнц Шен, згодом написав книгу про ту катастрофу. Перекваліфікувавшись в історика він все життя займався дослідженням обставин загибелі судна і людей.
Заручники безжальної військової машини
Пам’ятник герою-підводникові. /Фото: cdn1.img.sputnik.md
Оцінки дій командира Маринеско і всього екіпажу підводного човна С-13 різняться від позитивних до вкрай засуджують. Свідок катастрофи Гейнц Шен неупереджено уклав, що судно однозначно являло собою військову мету, тому його потоплення військовим злочином назвати не можна. Командування «Густлоффа» не могло не знати, що призначене для перевезень біженців і поранених судно повинно позначитися відповідними определительными знаками (червоний хрест), не може носити камуфляжний забарвлення і не має права йти в конвойному супроводі з військовими судами. На борту теплохода не міг розташовуватися військовий вантаж, артилерійські і ППО-знаряддя.
«Вільгельм Густлофф» був кораблем ВМС, який підсадив на борт тисячі біженців. З тієї хвилини, як цивільні люди зайняли місця на лайнері, вся відповідальність за їх життя лягла на посадових осіб німецького військового флоту. Тому «Густлофф», що був плавучою базою підводного флоту нацистів, для радянських підводників справедливо став військовим супротивником, підлягає знищенню.
А радянської розвідниці в Польщі встановили пам’ятник.
Thanks!
Our editors are notified.