Чому радянська зірка кіно, портрет якого намалював Пікассо, опинилася в забутті: Тетяна Самойлова

Тетяна Самойлова – єдина з усіх російських актрис, чия долоню віддрукована на каннській набережній Круазетт. Саме в її честь названа в Парижі алея троянд, прекрасний портрет Тетяни намалював сам Пікассо. Тільки вона удостоїлася призу за кращу жіночу роль в Каннах. Зірка, що сяє на небосхилі світового кінематографа, народилася 4 травня 1934 і зайшла в свій же день народження через 80 років…

Воєнне дитинство
Тетяна народилася в Ленінграді, папа Євгеній Самойлов був знаменитим актором. Ще будучи школяркою маленька Таня, сидячи за лаштунками на репетиціях в театрі у батька, стежила за подіями як заворожена. З захопленням вона дивилася на нього і в кіно. 9 травня 1945 року, в довгоочікуваний День Перемоги, донька сказала татові про свою мрію знятися в кіно: «Хочу йти по вулиці і як ти з усіма вітатися». У той час Тані було всього 11 років. І мрії дівчинки судилося збутися.

Перша любов

Вступивши в Щукінське училище, вона познайомилася в його стінах зі своєю першою любов’ю, Василем Лановим. Вони були однолітками і однокурсниками. Її кінодебютом став фільм «Мексиканець». Зйомки проходили в Одесі, там же Лановий і Самойлова вирішили одружитися – без торжества зайшли в загс і розписалися.

Перша роль у кіно коштувала Тетяні навчання в театральному. Зніматися в кіно заборонялося, і ректор Щукінського училища відрахував Тетяну Самойлову. Зате екзотичну зовнішність Тані помітила асистентка Калатозова, яка показала її режисеру. Так Тетяну Самойлову затвердили на головну роль фільму, разом з яким вона стрімко увірвалася у світ кіно, назавжди залишивши в ньому своє ім’я та відбитки своїх долонь на набережній в Каннах.

«Летять журавлі»

Після того як на перегляді картини Хрущов Вероніку назвав повією, кіно могло лягти на полицю. Однак стрічка потрапила за кордон прямо на Каннський кінофестиваль. Фільм, який полюбив весь світ, в СРСР стали лаяти всі газети. Найбільше нарікання викликала головна героїня – відкрита і відверта. Самойлова ходила в кадрі босоніж, з розпущеним волоссям. Критиків обурювало те, що автори картини були на боці героїні, яка не дочекалася коханого з фронту, та ще й вийшла заміж, не люблячи. «Як можна її виправдовувати!» – обурювалися критикани. Однак простому глядачеві фільм дуже сподобався. Історія дівчини, що зробила помилку, але як і раніше продовжує любити, виявилася близька багатьом. Героїня жила за велінням серця, мало думаючи про те, що скажуть люди. Не такий була сама Тетяна Самойлова?

«У нас зірок немає!»

На прем’єрі в Каннах Тетяна з оператором Урусевским сиділи, утиснувшись в крісла: «Чому всі мовчать? Невже вони нас не зрозуміли?» Минуло майже півфільму, а в залі повна тиша. І Таня озирнулася. Вона побачила, як всі плачуть. Мовчали глядачі, тому що їх душили сльози. В кінці фільму плакали всі, відкинувши сором, а потім влаштували овацію.

Тетяну Самойлову належало змагатися з Софі Лорен, яка представляла кіно «Любов під в’язами». Марчелло Мастроянні згодом сказав чи то жартома, чи то всерйоз, про те, що Софі Лорен зробила багато операцій. Але одну з них, завдяки Тетяни Самойлової – для того, щоб мати такі ж очі. Премія журі «Сама скромна і чарівна акторка» XI Каннського фестивалю 1957 року дісталася Самойлової. В саду королівського палацу в її честь посадили апельсинові і мандаринові дерева.

У Франції запитали, як вона ставиться до того, що стала першою радянською зіркою. Тетяна відповіла: «Не знаю, у нас зірок немає. Є тільки хороші і погані актриси, яких люблять або не люблять». Її ж не просто любили, а обожнювали. Всі газети і журнали рясніли фотографіями Самойлової, заголовками про неї. В кінотеатрах стояли черги – всі хотіли побачити її.

Життя після тріумфу

Повернення в СРСР протверезило Тетяну. У Москві Держкіно стали долати режисери та продюсери з усіх куточків світу – всі хотіли бачити дівчину з розкосими очима в головних ролях. Чиновники слали за кордон відмови, один безглуздіше іншого. Вони відповідали, що Самойлова не має вищої освіти, що вона зайнята, або хворіє і не може приїхати «з причини важкого стану».

З Лановим вони віддалялися один від одного. І одного разу Тетяна сказала: «Давай розлучимося…» Навіть зйомки в спільному фільмі «Анна Кареніна», в якому Василь Лановий грав Вронського, а Самойлова – головну роль, не повернули теплі стосунки. Колишнє подружжя залишилися у статусі колег, і не більше.

Бідність, лікарні, самотність – так жила в останні роки актриса, чиє ім’я вписане в усі киноэнциклопедии світу. Колеги говорили про неї: «Не схожа ні на кого в цьому світі однакових людей».

Самойлову знову запрошували в Канни на кінофестиваль у 2008-му році. Тетяні Євгенівні надавали повне утримання, але проїзд туди і назад потрібно було оплачувати самостійно. Заповітний квиток до Парижа виявився не по кишені народній артистці. Вона не могла собі його купити, отримуючи мізерну пенсію. І ні один чоловік не допоміг Тетяни Самойлової потрапити ще раз на торжество кінематографа…