В історії людства завжди були такі жінки, життєва дорога яких була всіяна жертвами їх чарівності. З-за таких закохані чоловіки сходили з розуму і зводили рахунки з життям, робили неймовірні вчинки… Навколо них самих відбувалися дивні, а іноді й страшні речі… Так, українську письменницю Марію Вилинскую-Маркович, яку світ знає під псевдонімом Марко Вовчок, сучасники нарекли «чорною вдовою» – бо “занадто багато життів погубили чари її величезних магнетичних очей…”
Життя таких жінок, як Марія Маркович, завжди сповнена несподіваних поворотів і доленосних зустрічей. Ті, хто добре знав письменницю, були єдині в своїй думці про неї: її неповторний шарм полягав в рідкісному поєднанні розуму, таланту, природної краси, аристократизму і поетичної натури. Українська письменниця без особливих зусиль могла закохати в себе будь-якого чоловіка. Однак щастя вона знайшла з ровесником свого сина, який відвіз її в глуху провінцію, подалі від спокус…
Марія Вілінська – Українська письменниця Марко Вовчок.
Трохи з біографії письменниці
Марія Вілінська (1833-1907) народилася в сім’ї збіднілих дворян в селі Катериненском Орловської губернії. Мати була з княжого роду Радзивілів, батько мав білоруське коріння. Дівчинка з раннього дитинства росла під впливом своєї матері – жінки високоосвіченої і музично обдарованою. Саме від неї Маша перейняла і любов до музики, і дар художнього слова. Лише одне, не узяла вона від своєї мами: вміння красиво і модно одягатися. Все своє життя вона воліла строгий стиль в одязі, і в зачісці, і замість легкого чтива вибирала пізнавальні книги з історії, природничих наук, вивчала іноземні мови, які давалися їй на подив легко. За своє життя Маша освоїла їх близько десятка.
Парасков’я Петрівна Вилинськая – мати письменниці
Коли дівчинці виповнилося сім, не стало її батька, а мати, залишившись з двома маленькими дітьми на руках, незабаром знову вийшла заміж. Вітчим виявився жорстоким тираном, який знущався не тільки над своїми кріпаками, але і над дружиною і прийомними дітьми. І мама, бажаючи вберегти своїх дітей від знущань, відправила їх до родичів. Так по чужих хатах і росла майбутня письменниця, як і раніше, займаючись музикою, багато читаючи. Дядьки та тітки на її утворення грошей не шкодували, наймаючи гувернанток і вчителів.
Пізніше 12-річну Марію визначили в Харківський пансіон шляхетних дівиць, закінчивши який Маша знову опиняється під опікою у своїх родичів, так як вітчим, до всього іншого, будучи картярським гравцем і п’яницею, вже пропив і програв не тільки свій власний маєток, але і стан дружини.
Марія Вілінська Марія Маркович – Марко Вовчок.
Дівчина знайшла притулок у будинку тітки – Катерини Мардовиной, яка всіма силами створювала всі умови, щоб Маша не відчувала себе бідною приживалкой і безприданниці. А, щоб як-небудь віддячити свою добродетельницу, Маша вчить її дітей усьому, що знає сама і продовжує займатися своєю самоосвітою. Саме в будинку тіточки майбутня письменниця познайомилася з цікавими творчими людьми.
Тітонька, керуючись благими намірами, вирішила знайти для Марії вигідного жениха. І таким виявився, на її думку, місцевий поміщик Ергольский, власник двох тисяч кріпосних душ. Однак племінниця до того часу твердо вирішила вийти заміж за Опанаса Марковича, з яких 16-річна Маша познайомилася на балу. 28-річний Афанасій був шляхтичем, випускником Київського університету, чудовим оповідачем і співаком. І вже ніщо не змогло змусити змінити її рішення – ні вмовляння, ні ультиматум тітки. Незабаром молоді люди повінчалися, і Марія покинула будинок Мардовиных. Пізніше вона зізналася, що вийшла заміж зовсім не з великої любові, а бажаючи лише незалежності.
Чоловіки та коханці знаменитої письменниці
Опанас Маркович. / Марія Вілінська. (Марко Вовчок).
Тепер вона, чоловікова дружина, супроводжувала свого обранця у фольклорних експедиціях, де вдосконалювала знання мови, на якому будуть написані багато її твори. А також, живучи з Марковичем, вона вперше пізнала справжню потребу – частенько їм з Опанасом доводилося перебиватися з хліба на квас. До всього Марія встигла завагітніти і народити маленьку доньку, яка померла в дитинстві, а пізніше – сина Богдана. Молода мама з великою турботою ростила свого малюка і одночасно пробувала себе в літературі.
Написані в ті роки оповідання молодої письменниці були настільки гарні, що чоловік вирішив відправити їх своєму другові Пантелеймона Куліша – власника друкарні в Петербурзі. Так десять творів і склали першу книгу «Народних оповідань», підписаних псевдонімом Марко Вовчок. За сімейними переказами Вилинских, псевдонім виник від імені засновника роду – козака Марка, прозваного Вовком. До слова сказати, в той час видавець навіть не здогадувався, що ці розповіді написані жінкою.
Куліш Пантелеймон Олександрович. / Марія Маркович.(Марко Вовчок).
Незабаром подружжя Марковичів переїхала в Петербург. І так сталося, що видавець Пантелеймон Куліш, дізнавшись правду про автора, запалившись пристрасною любов’ю до Марії і почав відверто за нею доглядати. Молода жінка хоча і відкинула його залицяння настирливого залицяльника, але його шлюб все ж розбила. Від нього, не витримавши постійного порівняння з суперницею, пішла дружина.
Живучи в столиці, молода письменниця починає обертатися в колі відомих на той час літераторів. Вона знайомиться з Тургенєвим, Шевченка, Некрасовим, Писемским. Красива і розумна жінка подобалася багатьом, а з Тарасом Шевченком у неї виникає і зовсім справжня міцна дружба. Золотий браслет, подарований Кобзарем, Марко Вовчок зберігала всю свою життя.
Навколо 26-річної Марії Вілінської буквально роями вилися найсвітліші голови Російської імперії. У ті роки нею серйозно захоплювалися Бородін, Боткін, Добролюбов, Костомаров, Менделєєв, Некрасов, Лев Толстой, Чернишевский. Для невиліковно хворого на туберкульоз професора історії Степана Єшевського Марко Вовчок стала останньою любов’ю. А Іван Тургенєв не тільки перекладав її розповіді на російську, але і залишався для неї на все життя «закоханим іншому».
Живучи в постійній світі спокус, Марія в один момент розриває відносини з чоловіком і їде разом з Іваном Тургенєвим за кордон. Опанас Маркович більше ніколи не побачить дружину і сина: через вісім років він помре від страждань і нестерпної туги, і всі ці роки буде писати листи Марії з благаннями про повернення, на які так і не отримає жодного рядка відповіді…
Іван Тургенєв. / Марія Маркович.(Марко Вовчок).
Іван Тургенєв в Парижі ввів Марію в салон Поліни Віардо, познайомив з Густавом Флобером, Проспером Меріме, а також з видавцем і письменником П’єром-Жулем Етцелем. Відносини, з яким починалися як романтичні, пізніше перейшли в ділове співробітництво на 40 років. Саме стільки Марія була співробітником журналу «Magasin d Education et de Recreation». А також сам Жуль Верн подарував Марко Вовчок ексклюзив на свої переклади на російську мову, і вона перевела 15 романів, знаменитого француза, підписуючи їх псевдонімом «Лобач», прізвищем останнього свого чоловіка.
Живучи в Парижі, Марко Вовчок багато пише: до того часу вона вже освоїла більше десяти мов. А її знаменита повість «Маруся» буде удостоєна нагороди Французької академії. У Парижі Марія заснує перший французький дитячий журнал, і буде писати перші оповідання дітям Франції.
Приватне життя Вілінської в ті роки була найбільш обговорюваною темою: “…чоловіки сходили з розуму по письменниці. Сам Герцен, ризикуючи бути схопленим і виданими поліції Росії як політемігрант, їде до Бельгії, щоб тільки побачитись з нею! Польський хімік Владислав Олевінський з-за неподілених почуттів до Вовчок пускає собі кулю в лоб”.
Марко Вовчок. / Олександр Пассек.
Фатальна жінка на той час залишає Івана Тургенєва, вибравши собі нову “жертву”. Вона всім серцем полюбила Олександра Пассека, історика, етнографа та літератора, який був молодшим письменниці на три роки. Але доля-лиходійка і тут внесла свої корективи: через шість років Пассек помирає на руках коханої… Доречно буде поставити питання – чи не було це відплатою за понад розбите серце Опанаса?
Втративши свою любов, Марія повертається в Росію і, щоб відволіктися від похмурих думок і туги вона знаходить собі нове захоплення в особі відомого критика та публіциста Дмитра Писарєва, який був молодший за неї на сім років. Однак і для нього любов до Марії також закінчилася фатально: він потонув у Балтійському морі, рятуючи її сина Богдана.
Дмитро Іванович Писарєв. / Марко Вовчок.
Тепер за письменницею міцно закріпилася репутація “чорної вдови”. І де б вона не з’являлася, за її спиною тут же починали говорити про те, що “всі, хто дозволяє себе любити цю жінку, відмічені фатальний печаткою смерті”. Чоловіки стали цуратися її суспільства. Та й вона сама з дня смерті Дмитра Писарєва, впавши в глибоку депресію, як ніби викреслила зі свого життя чоловіків. Подейкували, що в будинку Маркович навіть кота замінили на кішку. І працювала письменниця суто з жінками, видаючи журнал.
Марко Вовчок.
Але минув час, і знову знайшовся сміливець, який кинув виклик долі з готовністю пожертвувати життям заради прекрасних очей Марії! Вона знову улюблена і любить. Її обранцем став молодий гардемарин Михайло Лобач-Жученко – друг її сина Богдана, який був на 17 років її молодше. Однак минуло сім довгих років, перш ніж Марія дала згоду стати його дружиною. Саме з ним Марія Маркович знайшла нарешті спокій і сімейне щастя. Вони повінчалися, і довгі роки вона слідом за чоловіком переїжджала з одного місця служби на інше.
Як правило, це були маленькі провінційні невеликі містечка, де ніхто не знав про минуле Марії та неприємних скандали, що супроводжували її по життю. Вони з Михайлом жили звичайним сімейним життям, виховуючи сина Бориса, а вірніше онука, якого письменниця всиновила. Було час в її житті, коли вона майже нічого не писала і дуже рідко займалася перекладами. Її мучили постійні депресії, вона сильно розповніла.
Лише оселившись на Кавказі, в Нальчику, в маленькому будиночку з прекрасним садом, Вовчок знову береться за перо і видає повне зібрання своїх творів – а їх за роки накопичилося чимало!
Михайло Лобач. / Марко Вовчок.
Однак Марію починають мучити постійні головні болі, і незабаром лікарі поставлять діагноз – пухлина мозку. Померла велика українська письменниця на руках у свого чоловіка, з яким прожила майже 30 років свого життя.
Чоловік письменниці, Михайло, облаштував садибу в Нальчику під меморіальний будинок-музей на честь дружини. І на сьогоднішній день там зберігаються особисті речі знаменитої письменниці, книги, фотографії і документи, що розповідають не тільки про неї, але і про тих, хто любив її і писав їй все життя: Івана Тургенєві, Дмитра Писареве, Тараса Шевченка…
Син Богдан став перекладачем і журналістом, а Борис – інженером-механіком морського флоту, професором. Обидва написали мемуари-спогади про життя великої Марко Вовчок.
В продовження теми про особисте життя українських літераторів читайте:Музи Тараса Шевченка: жінки, які надихали великого Кобзаря.
Thanks!
Our editors are notified.