Держсекретар США Майк Помпео на початку найближчого тижня планує здійснити перший візит в Росію. Як повідомили в МЗС РФ, робоча поїздка голови держдепартаменту в нашу країну організована на прохання американської сторони з метою «продовження серії контактів високого рівня між Росією і США».
У програмі Помпео — переговори в Сочі з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, в ході яких передбачається обговорити політичні кризи у Венесуелі, Сирії, на Україні. Можливо — і ситуацію на Корейському півострові. Не виключено також, що главу зовнішньополітичного відомства США прийме президент Росії Володимир Путін. У всякому разі, це дав зрозуміти прес-секретар глави російської держави Дмитро Пєсков, не конкретизувавши, однак, порядку денного.
Останній раз глави дипломатії двох країн контактували зовсім недавно, 6 травня, «на полях» Арктичного форуму у фінському місті Рованиели, де Помпео виступив зі скандальною промовою, звинувативши Росію і Китай в агресивній поведінці в регіоні. Тим не менш, поспілкувавшись з Лавровим протягом години, він пізніше назвав розмову «хорошим». І в кулуарах форуму навіть висловив надію домогтися певного прогресу у відносинах з Росією, незважаючи на те, що «у нас абсолютно різні інтереси».
Наш міністр, у свою чергу, оцінив розмову з американським колегою майже тими ж словами, позначивши її як «хорошу і конструктивну».
Між тим, в наступні за цією зустріччю дні конструктиву в діях Вашингтона явно поменшало. Помпео раптово скасував запланований на 7 травня візит до канцлеру Німеччини Ангелі Меркель. І відправився прямо в Багдад, де провів переговори з прем’єр-міністром Іраку Аделем Абд аль-Махді. З метою, як повідомляють і RT Arabic, «обговорити виключення з Іраку співпраці з Іраном, який перебуває під санкціями США».
Буквально за пару днів до незапланованого візиту держсекретаря в Ірак інша відповідальна особа американської адміністрації — радник президента Трампа з національної безпеки Джон Болтон робить заяву, що США готові направити до берегів Ірану ударну групу своїх ВМС на чолі з авіаносцем «Авраам Лінкольн» і стратегічні бомбардувальники B-52. Він назвав це «сигналом» Тегерану на випадок, якщо той наважиться атакувати американські сили на Близькому Сході — нібито інформацію про підготовку такої атаки отримало американське командування.
А напередодні стало відомо, що під приводом все тієї ж нібито іранської агресивності, Штати мають намір розмістити в регіоні додаткову кількість зенітних ракетних комплексів Patriot. Правда, це буде залежати від того, «чи побачить Вашингтон, заходи, що вживаються Іраном, для деескалації загрози».
Одночасно Білий дім продовжує активізувати санкційне тиск на Тегеран. У середу, зокрема, Трамп підписав указ про подальші обмежувальних заходах, спрямованих проти сталевого, алюмінієвого, мідного і залізного секторів ісламської республіки.
Цілком очевидно, що конфронтація між США та Іраном наростає. І Вашингтон явно зацікавлений в розгойдуванні ситуації. Можливо, в якості «реваншу» за Сирію, де ініціативу перехопила Росії, не дозволивши змістити уряд Башара Асада і домогтися істотних успіхів у боротьбі з бойовиками ИГИЛ *.
Питання: у що все це може вилитися? У тому числі — і для самих американців і їх союзників по коаліції?
— Дійсно, і Помпео, і Болтон, і сам Трамп дуже багато зараз роблять для ослаблення Ірану, — коментує ситуацію керівник Санкт-Петербурзького центру вивчення сучасного Близького Сходу Гумер Ісаєв. — Іран у відповідь намагається частково вийти з ядерної угоди, від якої рік тому відмовився Трамп.
Що стосується майбутнього візиту Помпео в Сочі, то американці, я думаю, також прекрасно бачать, що в Сирії і між Іраном і Росією відносини дуже непрості. По-перше, це пов’язано з тим, що ключові противники сирійського керівництва переможені — я маю на увазі ИГИЛ. Поки ИГИЛ погрожував Асаду, у Росії та Ірану були спільні цілі. Але зараз, чим ближче до розв’язки (хоча досі значна частина Сирії під контролем різних угруповань — курдських та ін.), мені здається, американці готові і з Росією обговорити умови подальших дій у Сирії.
А Штати, безумовно, зацікавлені, щоб в Сирії не було іранців. Їм потрібно максимально послабити Іран і на цьому напрямку. Останній позаплановий візит Помпео в Ірак як раз в цьому контакті — натиснути на Багдад, щоб він не був союзником Тегерана. Тому, я думаю, американці будуть пропонувати Росії якусь угоду.
«СП»: — Напевно, це не дуже добре, коли дипломатія перетворюється на торги?
— Взагалі сирійська кампанія давно перетворилася в історію з угодами. За переможною ходою сирійської армії теж стоять угоди на вищому рівні. Між Туреччиною і Росією, між Росією і США. І Ізраїль у цей бере участь.
І зараз, я думаю, американці так само пропонують операцію. Тому що фактично це як шахова гра, в ході якої рішення приймаються в Москві або Анкарі.
«СП»: — А яку операцію США можуть запропонувати, щоб вона нас влаштувала в цій ситуації?
Можливо, це висновок або максимальне ослаблення іранців в Сирії в обмін на те, що Росія там буде діяти більш вільно.
«СП»: — І як ми можемо вплинути на Іран?
— Припустимо, коли Ізраїль завдає ударів по іранських підрозділам в Сирії, російські комплекси С-300 і С-400 і далі мовчати. Той же Ізраїль давно просить Росію допомогти відсунути іранські війська і проиранских збройні групи від Голанських висот.
Так чи інакше, має місце і боротьба за Асада. Тому що вважається, що Асад досить проіранська фігура. І чутки, що мали місце сутички між проросійськими і проіранськими частинами в Сирії — це показник.
Зараз в Сирії гостру енергетичну кризу. Фактично палива немає — на заправках багатокілометрові черги. Це сигнал, що іранські танкери перестали проходити через Суецький канал, перестали постачати паливо Дамаску. І тут Росія отримує порт Тартус в оренду на 49 років. І вирішується питання альтернативних поставок палива замість іранських.
Тобто, очевидно, йде якась конкурентна боротьба між Росією і Іраном: хто пожне плоди перемоги у війні в Сирії? І, забігаючи вперед: хто буде Сирію відновлювати? На які гроші? А це якщо не сотні, десятки мільярдів доларів. Звідки взяти ці кошти?
Зрозуміло, що Росія зацікавлена, щоб хороші підряди в Сирії опинилися у російських компаній. Допускаю, що може мати місце угода між американцями, саудити і Москвою в цьому плані.
«СП»: — А що ви думаєте про заяву головкому ВМС Ірану Хосейна Ханзади про те, що в найближчі місяці в південні іранські порти прибудуть російські кораблі для участі у спільних ірано-російських навчаннях? Він, правда, не повідомив дати та місця їх проведення. Але агентство IRNA припустило, що спільні навчання можуть пройти в районі Ормузської протоки, що розділяє Перську і Оманську затоку. Деякі експерти не виключають навіть, що Іран може піти на блокаду протоки, що неминуче вдарить по всій світовій економіці, оскільки через нього транспортується близько 30% нафти з регіону і весь СПГ Катару. По-вашому, таке можливо?
— Подібні заяви — про перекриття Ормузської протоки — звучать з вуст іранських військових (і не тільки військових) не в перший раз. Але я боюся, що це буде крок до прямої конфронтації, в якій у Ірану все-таки мало шансів.
Тобто, якщо США, саудити та ін. завдадуть удару по Ірану (в чому я теж, звичайно, сумніваюся), це буде вже вихід, знаєте, за рамки. Тому що перекриття ключовий артерії передбачатиме вже силова дія.
Мені здається, що, безумовно, тиск на Іран буде надаватися. Але буде надаватися, так би мовити, через вторинні фронти.
І в самому Ірані є люди, які закликають владу відмовитися від такої агресивної зовнішньої політики, тому що економічна ситуація в країні дуже погана.
«СП»: — Складно їй бути хорошою, якщо США продовжують тиснути країну своїми «паралізують санкціями», незважаючи на те, що іранці до останнього часу продовжували дотримуватися умов угоди щодо ядерної програми…
— З точки зору ядерних технологій, дотримувався — так. Але Іран був дуже активний на всіх інших фронтах — в Іраку, Сирії, Ємені.
Трамп критикував Обаму за його спроби послабити тиск на Іран. Саме в цьому контексті: мовляв, Обама повірив іранцям. Вони, начебто, припинили розробку ядерних технологій. Але, разом з тим, продовжили свою активну зовнішню політику.
Зрозуміло, що зараз мало хто в регіоні зацікавлений у посиленні Ірану. А Іран десь з 2004 року насправді дуже успішно скористався і американським вторгненням в Ірак, і сирійської ситуацією, і єменської громадянською війною. І мені здається інші зацікавлені країни зібралися Іран трохи, умовно кажучи, «опустити». Питання, наскільки далеко Штати зі своїми союзниками можуть піти — чи будуть там військовий дії…
Риторика, у всякому разі, досить агресивна і з боку саудитів, і з боку американців. На високі пости в адміністрації Трампа призначені люди, які закликають до військових дій проти Ірану.
Ірану важко. Але і в самому Ірані немає єдиної думки. Наприклад, колишній президент Ахмадінежад критикує іранське керівництво. Каже, що «у деяких регіонах не вистачає продовольства, а ми надаємо таку серйозну підтримку іншим режимам за кордоном». А «Варти», навпаки, лякають, що якщо, мовляв, ми зараз підемо звідти, то нас просто розчавлять. Тобто, ситуація навіть в Тегерані неоднозначна. І все ж, незважаючи ні на що, я сподіваюся, що до війни не дійде.
* «Ісламська держава» (ИГИЛ, ІГ) рішенням Верховного суду РФ від 29 грудня 2014 року було визнано терористичною організацією, його діяльність на території Росії заборонено.
Thanks!
Our editors are notified.