Як кажуть в одній дуже смішний телепрограмі, це був важкий день. Тому що розпочався він важко: в Україні відразу в двох місцях – в СБУ і в Солом’янському суді Києва – вирішили захистити чинного президента Петра Порошенка. Така собі спроба реанімації на шляху до політичного цвинтаря.
Солом’янський суд Києва вирішував дуже складну проблему: визначав міру запобіжного заходу для екс-нардепа Дмитра Крючкова. Прокурор, як завжди, просив «закрити», адвокати наполягали на домашній арешт. І всім все зрозуміло в цій перепалці. Крючков – це той бізнесмен, який на зорі грабунку України від імені майдану володів своєю компанією «Енергомережі». Як сам Гачків розповів адвокатам перед втечею в Німеччину, тоді вже оформилися подільники Петро Порошенко (через дружбана і зараз нардепа України Ігоря Кононенка, замовника, як кажуть, всіх «мокрих» справ на славу гаранта) і Рінат Ахметов запропонували йому взяти участь у задумывавшейся схемою «Роттердам+» і спочатку поділитися бізнесом в пропорції 50 на 50. В обмін на безперебійні поставки вугілля. Коли «Роттердам+» запрацював на повну потужність, збагачуючи спільників, апетит у них і прийшов під час їжі. І вони тупо віджали у Крючкова весь бізнес. Сам він змушений був рятуватися в Німеччині. Але перед цим дав згадане вище інтерв’ю адвокатам, яке і стало надбанням гласності – я його підраховував, це не можна робити без сміху крізь сльози і жаху.
Порохоботы при владі і в Генпрокуратурі, ясна річ, зажадали в Німеччині екстрадицію втікача. І спадкоємці фюрера німецького народу», якому духовні попередники нинішньої української влади з ОУН-УПА служили ще під час Другої світової війни, стріляючи в спину Червоної армії, не підвели своїх «партнерів» по Бабиному Яру, Хатині, Лідіце, Орадуру. Ще б! Партнери виявилися ж гідними своїх дідів і прадідів і 2 травня 2014 року в ознаменування свого приходу до влади запросто спалили в Будинку профспілок в Одесі кілька десятків людей. З тих, хто їх не прийняв. За мірками Гітлера і сучасної збоченій демократії, європейської толерантності і подвійних стандартів це було круто. І сучасна Німеччина Ангели Меркель віддала Крючкова.
Але Крючков, якого порохоботы сподівалися тихо «прибрати» у в’язниці, раптом став дуже цінним кадром у внутрішньополітичній боротьбі в Україні. Він міг і може ТАКЕ розповісти про світле, але наскрізь пронизаному корупцією лику Порошенко, що живі позаздрять мертвим. І його несподівано для гаранта шумерської нації взяли під свій захист САП і НАБУ – антикорупційні органи, створені на американські гроші і покликані, по ідеї, тримати у вузді і самого Порошенка. І сталося найдивніше: Гачків погодився «втопити» своїх колишніх спільників, з якими азартно грабував енергетику країни. Ну, буває таке – помста солодка. І 8 березня 2019 року Гачків раптом різко відмовився від німецького статусу політбіженця і написав заяву в Федеральне відомство юстиції Німеччини країни про згоду на видачу українській стороні. З тих пір він більше місяця чекав екстрадиції. Але тепер бачити його в Україні перехотіли порохоботы. «Німці в шоці від того, що відбувається – Крючкова ніхто не забирає. Тільки після того, як українські журналісти почали телефонувати в Генпрокуратуру і цікавитися, чому гальмується екстрадиція Крючкова, процес зрушився з мертвої точки. За законодавством, у правоохоронців є 40 днів на екстрадицію. Але, як вдалося дізнатися з своїх ів, в Генпрокуратурі справа Крючкова «стояло на контролі» до 26 квітня. Тобто, його не хотіли пускати в Україну до закінчення виборів», – розповідала «Стране.иа» хтось Світлана Кузьмінська, помічниця Крючкова.
І ось він в Україні і в суді. Звідси і крутий заміс на можливу крові: антикорупціонери і противники Порошенка хочуть послухати Крючкова. Прокурори ж, з останніх сил виконуючи замовлення гаранта, хоча заткнути рот, щоб «не базікав зайвого». І цілком можуть заткнути.
Але я не про це зараз. Очевидці розповідають, що під будівлю суду прийшли активісти-порохоботы з уже підготовленими плакатами, на яких вони вимагають відправити Крючкова на нари. Типу народ – за Порошенка і проти наклепників на нього. І особливо виділявся один «активіст», який намагався спровокувати бійку. Заворушення і створити атмосферу тотального трешу і хаосу прямо в суді і під ним.
І схожа ситуація склалася в СБУ, перетвореної при Порошенко в суто політичну охранку і механізм для зачищення всіх неугодних. Там теж засвітився міру активний порохобот, якийсь «активіст» Вадим Гладчук, який подав у СБУ заяву про те, що держзраду скоїв… Володимир Зеленський. Кандидат у президенти України, які найімовірніше уделать Порошенко 21 квітня, як Бог черепаху.
Зміст звинувачень не відомий. Але він і не важливий в принципі. На підставі ч. 1 ст. 214 Кримінально-процесуального кодексу України цей самий Гладчук зажадав від СБУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про зазначене кримінальне правопорушення, визначити підслідність та почати досудове розслідування цього правопорушення. І, ви не повірите, СБУ зареєструвала цей ініціативний маячня!
Хто такий цей Гладчук, точно знали б (може, й знають, але не кажуть) психіатри, які мали обстежити клієнта-пацієнта. Він – навіть не міський божевільний, якому подобаються галасливі зборища, і який відвідує мітинги будь-яких політсил і на будь-яку тему. Іноді разживаясь на цьому ще й копієчкою, якщо мітингувальникам платять. Таких людей багато у будь-який політично-нестабільній країні. На пострадянському просторі вони виросли з численних «бійців фуршетного фронту». Пам’ятаєте ті солодкі часи ранньої демократії, коли організатори просування будь-яких ідей, заманюючи журналістів, влаштовували після заходу безкоштовні фуршети? Ось звідси і ноги ростуть. Тому що з часом на всіх таких заходах почали масово з’являтися люди, які не мали ніякого відношення до ЗМІ, але іноді проявляли активність. Іноді сиділи мовчки. Вони чекали фуршету і там вже відтягувалися – жерли та пили у три горла. А деякі навіть намагалися навіть затаритися в заздалегідь підготовлені сумки. Про запас.
Ось і Гладчук – з таких. Він типу повідомив Зеленського про своє звернення в СБУ та запросив його на дебати» до слідчих. Щоб, мовляв, пояснив «собака кремлівська і коломойська» всі народжені в голові божевільного (іл у штабах Порошенко) обставини, які можуть свідчити про вчинення ним кримінального злочину. Але суть його акції набагато серйозніше типового весняного загострення у нестійкого мозком нещасного. Він нікого не представляє і, швидше за все, навіть без проплати (а можливо, і завдання штабів гаранта нації) намагається прислужитися Порошенко. СБУ, повторюю, зареєструвала його заяву і здуру ще може зняти з перегонів Зеленського. Це малоймовірно, звичайно, але сенс акції саме така: зняти кандидата ближче до дати голосування, щоб у нього не було часу оскаржити це рішення в суді.
Все, швидше за все, обійдеться. Другий тур 21 квітня відбудеться, і Порошенко, не виключено (в це вірять мільйони й мільйони українців і навіть вже стародавніх шумерів), щільно і безпосередньо, але цілком заслужено ознайомиться з умовами життя на політичному звалищі та історичної смітнику. Тому що відбуваються зазначені вище події під судом і в СБУ на цьому тлі – майже тотального і з кожним днем посилюється втечі так званих порохоботов – людей, які ще зовсім недавно зі страшною силою топили за Порошенка. Вони цькували словами, заливали зеленкою і екскрементами, кидали в сміттєві баки, били і калічили і навіть убивали опонентів свого «шефа і кумира». А тепер ось типу «прозріли». І почали працювати по знайомій і століттями апробованої схемою «вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити».
Побігли всі: «кити» життя і «дрібнота» підзаборна, працівники Адміністрації президента і силовики, губернатори і генерали, міністри і чиновники, судді і прокурори, політологи та журналісти. Навіть прем’єр-міністр України Вова Гройсман, осягає ази ринкової економки та кредитування на вінницькому колгоспному ринку (звідки його підняв і відмив, зробивши «людиною», саме Порошенко), і той підленько так робить вигляд, що не знає цього нервового, змарнілого і роздутого толстого людини з нездоровим блиском в поросячих оченятах. І намагається всіляко дистанціюватися від напрацювань і планів гаранта, які вже нічого нікому не гарантує. І, як співала ювілярка Алла Пугачова, чи то ще буде, ой-ой-ой.
І ось я про що: саме в цій тривожній ситуації як-то стало зрозуміло, що порохоботы не монолітні, а діляться на дві нерівнозначні підгрупи. На, власне, порохоботов і на «петелюбов», тобто люблячих Петю. Або «петрофилов» – любителів Петра, якщо бути точніше. Вони – порохоботы і петелюбы-петрофіли – однакові по суті своїй. За проплату малу вони служать кумиру і заради нього під час служіння готові на все. На обман, підлість, цинізм, на будь-яку жорстокість і на будь-зрада. І ви це самі могли бачити на протязі всієї цієї другої за рахунком «п’ятирічки божевілля» з майдану. Це були танці на кістках країни і народу у виконанні всієї цієї шушера і під наглядом Порошенко, який в цій брудній і кривавої метушні ловив свої золоті рибки. Тільки за минулий рік, нагадую, його особистий статок збільшився в 95 разів. Поки порохоботы і петелюбы-петрофіли роз’єднували народ, ділили його на правильних і неправильних, всіляко принижуючи і знищуючи останніх.
Але і різниця між ними є. Вона – різною мірою меркантилізму і прагматизму, фанатизму при служінні і готовності сдрыснуть при першій помилку кумира, розуму і тупості, конченой упоротости й елементарного вміння хоч трохи аналізувати і щось передбачити. Порохоботы – це сама підла і найцинічніша частина нинішніх прихильників Порошенко. Це ті, хто вже боягузливо, але завбачливо побігли. У них, крім хватального, розвинений і інстинкт самозбереження. З накрадених і заслуженим за часи ретельного лизання «шефа». Вони служать виключно за гроші. І тому готові в будь-який момент поміняти господаря. Нинішні порохоботы по суті та етимології своїй – це колишні янукоиды, ющенкоиды-оранжоїди і навіть кучманоиды, служили і лизавшие по черзі, але однаково солодко і Віктора Януковича, і Віктора Ющенка, і Леоніда Кучму. Ці президенти по пам’яті і по м’якій шорсткості мов можуть точно сказати, хто є ху із нинішніх порохоботов. І можливий президент Зеленський скоро теж дізнається, як вони послужливі і мовно-шершавы. Порохоботы біжать до нього. Тому що вважають, що вони розумніші, завбачливі і оборотистее. І в цьому їх скотському флюгерство справді щось є – вони, як відома всім субстанція, у воді не тонуть. У будь. У політичній теж.
Петелюбы-петрофіли — це сама тупа, тому що в значній мірі фанатична частина любителів Петі-Петра Порошенка. В основі їх любові, повторюю, теж лежить прагматизм. Це і бюджетники, які пригрілися при режимі «кондитера» разом з сім’ями. Це і його товариші, яким є що втрачати, а саме — разом з шефом накрадене. Це і всіляка мешпуха і шелупонь з журналістсько-політологічної і науково-культурного середовища, яка змушена до кінця служити Порошенко. І бути фанатичним або зображати фанатичну любов із-за суцільної безнадії. Тому що петелюбы-петрофіли більше нікому, крім Порошенка, не потрібні. Вони і Порошенко не потрібні. Те, як він знущається над цією публікою, просто любо-дорого спостерігати. Але вони тануть і прощають йому все. Навіть те, що він, іноді промазуючи при здачі аналізів, потрапляє їм на личка, вони прощають. І навіть з вдячністю поглинають. Це, як співав колись Висоцький, «вона по-своєму нещасна, ця сама лісова голота». Але жаліти їх не варто. Вони самі вибрали свою долю і думали, що це назавжди. Але після Порошенко вони в силу тупості і зашкваренности при колишньому господаря нікому не потрібні. Ні в роздріб, ні навіть оптом за низькою ціною. Їх ніхто нікуди більше не візьме і не прикупить. Їх місце – поряд з Порошенком на смітнику історії. З тією тільки різницею, що той нахапался, а ці, як завжди, будуть під’їдатися недоїдками. Навіть, нагадую, на загальній смітнику.
Приклади? Та будь ласка. Гройсман – порохобот. Він відповзає і мріє, що не потоне з відомої причини і спливе в політиці. Мер Дніпра товстий Борюсік Філатов, вже облизывающий Зеленського, екс-губернатор Одессщины Максим Степанов, екс-губернатор Полтавської області Валерій Головко та екс-мер Полтави Олександр Мамай. Присутні судитися з Порошенком через незаконність їх звільнення, судді, раптом різко почали судити не за замовленням, а за законом. Навіть екс-депутат Дмитро Крючков, готовий втопити Порошенко – це все порохоботы. І несть їм числа. А буде ще більше. Навіть товариш по чарці Порошенко і генпрокурор України Юрій Луценко – швидше порохобот. Він теж смикається, хоче залишитися на плаву не тільки в якості політичного лайна. Не кажучи вже про прагматичних «хероях майдану» — Сергія Лещенка, Мустафи Найеме і Світлана Заліщук, які вже не по-дитячому подмахивают у всю Зеленському.
А ось спікер Ради Андрій Логопед, вибачте, Парубій, переконує всіх, що парламент не прийме Зеленського. Його вічно верещащая перша заступниця Ірина Геращенко, яка мріє в 2024 році змінити Порошенко на посаді президента. Глава СБУ Васька Грицак та його продовжують кошмарити країну наймані вбивці і ґвалтівники в погонах. Міністри оборони та зовнішніх зносин Степан Полторак і Пашка Клімкін, які розуміють, що їм не спливти ніде, крім нужника і, можливо, лави підсудних, де їм доведеться відповідати, як спільникам. Журналісти Матвій Ганапольський і Микола Вересень, Аркадій Бабченко і Айдер Муждабаєв, політологи Тарас Березовець і Олег Медведєв з Віктором Уколовим, Володимиром Фесенком та Олександром Палієм, досі лижущие гаранта нації. «Вченый» Володимир В’ятрович, який мріє навіть зараз знищити музей Полтавської битви. І багато інших, всіх не перелічити — це все чистої води петелюбы-петрофіли. Їм нікуди подітися. Вони хоч, повторюю, і не тонуть по відоме причини, але і не спливуть. Якщо, звичайно, в країні не замутять новий якийсь майдан.
Майдан або держпереворот 2104 року на чужі гроші і за чужим замовлення – став, до речі, рятувальним соціальним ліфтом і для Порошенка і для його порохоботов і петелюбов-петрофилов. Вони вже йшли в нікуди і, як відома субстанція, вже назавжди истончались від тертя об краї ополонки історичного забуття, де вони опинилися після Ющенка. Але потім з’явилися американці з печенюшками і мільярдами «зелені» і реанімували всю цю нечисть до революції гныдности». Тепер вони знову біля краю небуття. Але шебуршатся і впираються, не хочуть на смітник.
Що робити в ситуації, що склалася народу України? Важко сказати. Мені здається, що скласти список всієї цієї публіки, запам’ятати всіх і пильно дивитися, щоб ці хлопці з дівчатами не з’явилися в оточенні Зеленського. Інакше нічого не буде хорошого, навіть незважаючи на сьогоднішні примарні надії на зміни.
P. S. Щоб було зрозуміліше будь-яким російським читачам і телеглядачам, пропоную самим визначити, хто підлий і цинічний порохобот, а хто просто тупий від безнадії петелюб-петрофил. З низки так званих «українських експертів», які гужуются на Ростб. Отже, Вадим Трюхан і Яніна Соколовська, В’ячеслав Ковтун і Вадим Карасьов, Гордій Бєлов і Василь Вакаров, Олександр Охріменко і Павло Жовніренко, Максим Ялі і Сергій Запорізький, Тетяна Вороніна та Олеся Яхно – ось хто вони? Так, перед службою Порошенко всі вони так вихляли і подмахивали його попередникам, що в їх присутності пані запекла повія-бандерша, що втратила по п’янці цноту при зґвалтуванні в казармі п’яними солдатами, має більше прав міркувати про цноти. Але різниця між ними є: повію подпоили і зґвалтували в казармі, а ці в свою казарму пішли самі, добровільно, за гроші, яка не пахне. І це навіть не різниця, між, вибачте, між платною жрицею кохання за гроші і просто бля…ма, яка віддається по любові до цієї справи. Тут все за гроші, але з різною імітацією любові і безнадії. Розумію – складно. Але, погодьтеся, цікаво ж. Якщо не вийде, в одному з наступних матеріалів обов’язково подмогну. Адже Я знаю, що частина з них писала «тєлєгу» до СБУ з вимогою закрити мене, щоб не заважав у Москві їм захищати Порошенко.
Thanks!
Our editors are notified.