28 липня Порошенко відмовився від державної охорони і разом з сім’єю, на двох літаках (дивно, що не на колоні Камазів) залишив Україну. Тут же пішли чутки, що він не повернеться.
Ще б – на той момент проти нього, стараннями Андрія Портнова, було заведено 11 (зараз вже – 13) кримінальних справ, а 25 липня він навіть побував на допиті в Держбюро розслідувань (за чутками, відбивався від слідчого раптово яке спіткало його хворобою альцгеймера).
Підозри ці почали підтверджуватися. Спочатку колишній депутат Онищенко заявив, що Порошенко веде переговори щодо надання йому притулку. Потім видання «Вести Україна» повідомили, що він звернувся американської компанії BGR Group, щоб домовитися про лобіювання своїх інтересів. Старшим радником цієї організації є хтось Курт Волкер.
Отже: чи повернеться – не повернеться, посадять – не посадять?
Повернеться чи Порошенко?
З високим ступенем імовірності можна припустити, що Порошенко, все ж, в Україну повернеться. З об’єктивної точки зору зараз йому бігти ну от ніяк не можна.
У плані пиаровском це буде означати визнання ним своєї провини (неважливо в чому). А він же ні в чому не винен. Він просто вів націю до ЄС і НАТО. І майже привів. Завадили несвідомі громадяни, які віддали перевагу йому клоуна. В чому тут вина?
У політичному плані це буде означати повну катастрофу – «Європейська солідарність», не кажучи вже про систему неформальних зв’язків в держапараті, тримається виключно на Порошенка. Ні, якщо його прибрати, напевно все не розпадеться. Існує донині партія «Громада» Павла Лазаренка. Або вже не дуже.
В економічному плані теж серйозне питання – чи вдасться біженцю зберегти контроль над своїм бізнесом? Того ж Лазаренка не вдалося, але це було давно і права власності тоді гарантувалися не так, як зараз. Тим більше, що власність Порошенко начебто була в «сліпий траст»… Або, знову-таки, не зовсім?
Так чи інакше, але Порошенко прив’язаний до України.
У плані бізнесу може і не так міцно. До Майдану він стверджував, що в Україні не заробляє, а витрачає гроші. Правда, зростання його імперії після Майдану свідчить, що тут щось могло змінитися.
А ось в плані політики все однозначно. З одного боку, досвід Саакашвілі змушує думати, що за межами своєї країни політичну кар’єру особливо не продовжиш. З іншого боку, сам Порошенко впевнений, що він ще може повернутися до влади, коли нація зрозуміє, що він її вів єдино правильним шляхом (ту ж цінну думку півтора роки тому знайомий почув з вуст Віктора Ющенка – так що у Порошенка тут сильний конкурент).
Посадять чи Порошенко?
Портнов обіцяє посадити. Але Портнов не є суб’єктом політики, а притягнення до відповідальності президента (згідно з Конституцією колишній президент за посадою є президентом довічно за званням) – політичне рішення.
Зеленський – суб’єкт політики та він теж обіцяв саджати. Але не конкретно Порошенко, а взагалі. Причому це взагалі могло ставитися і до капусти. Знову ж таки, Ющенко вже обіцяв «бандитам тюрми», але при ньому з помітних політичних фігур потрапив у СІЗО тільки Борис Колесніков, причому його довелося випустити.
Швидше за все, зібрати якийсь матеріал проти Порошенка можна. Правда, досвід боротьби з корупцією в Україні показує, що донести цей матеріал до суду, а тим більше – використовувати його в суді за призначенням, неймовірно складно.
Але тут проблема навіть не в цьому – справ багато, хоч одна та вистрілить. Проблема в самій доцільності.
Так, показове покарання Порошенко має додати авторитету влади. Але Тимошенко садили двічі, і ніякої надбавки авторитету з цього не вийшло – ні в Кучми, ні в Януковича. Не дивлячись на шалений антирейтинг Тимошенко.
Є і ще один важливий аспект – в Україні не було прецеденту посадки президента. Ось проти Кучми намагалися порушити процес імпічменту, але цього, зрозуміло, нічого не вийшло. А суд над Януковичем в принципі був можливий тільки тому, що Януковича на ньому не було і бути не могло. Зрозуміло, все колись буває вперше, але обов’язково потрібно створювати прецедент?
Логічніше не доводити справу до кінця, але постійно пресувати Порошенко викликами на допити і обшуки. З політичної точки зору це буде обмежувати його здатність заподіювати шкоду Зеленському.
З економічної, це створює можливості для торгу за окремі його активи, наприклад, Коломойського. Причому перехід активів буде юридично чистим.
Ну а ми, здається, будемо ще довго стежити за політиком, який вважає себе опозицією Путіну.
Thanks!
Our editors are notified.