За час існування СРСР смертну кару щодо жінок застосовували рідко. Такий вирок був приведений у виконання лише тричі. В різні роки були розстріляні: пособниця гітлерівців, кат у спідниці Антоніна Макарова, мафіозі з їдальні або, іншими словами, розкрадачка соціалістичної власності Берта Бородкіна і серійна вбивця, отруйниця Тамара Іванютіна.
Смертна кара через розстріл – «найпопулярніший» метод розправи над злочинцями в СРСР.
У 1922 році в СРСР могли розстріляти за невиконання зобов’язань за договором, у 1960 – за мародерство, в 1962 – за хабарництво./Фото: 1.bp.blogspot.com
У період «хрущовської відлиги» значно пом’якшується покарання, смертна кара застосовується тільки до зрадників батьківщини, шпигунам і вбивцям. Але вже в 1961 році законодавчо закріплюється посилення покарань. Так, вища міра застосовується ще і в разі спекуляції валютою, дезорганізації роботи виправних установ, розкрадань в особливо великих розмірах, а з 1962 року – за посягання на життя працівника міліції, зґвалтування та отримання хабара.
Однак кількість «розстрільних вироків» поступово знижувалося. Якщо у 1961 році до смертної кари засудили 2159 осіб, то в 1989 році таких вироків було всього 100.
Історія розкрадачки державного майна «Залізної Белли»
За роки керівництва трестом «Залізна Белла» викрала у держави більше мільйона рублів – радянськими грошима дуже значна сума./Фото: img.anews.com
Берта Бородкіна була амбіційною дівчиною. Власне ім’я їй не подобалося, тому вона представлялася Белою. Починаючи свою кар’єру з посади буфетниці в місті Геленджик, вона дуже скоро доросла до директора їдальні, а пізніше – до голови тресту ресторанів та їдалень. Вона, що називається, «вміла жити». Обклала всіх працівників обов’язковою даниною, хочеш працювати у сфері громадського харчування – плати.
Налагодила систему, при якій обважування, недолив, обрахування, списування продуктів стали нормою, а отримані в результаті кошти йшли на хабарі і безкоштовне обслуговування по вищому розряду великих чиновників.
Зрозуміло, натомість – ніяких раптових перевірок і ревізій, ну і інші приємні моменти «блату». Але як мотузочці не витися… На Бородкину надходить заяву, що нібито в одному з ресторанів показують відвідувачам фільми з порнографічним змістом. Цей факт не підтвердився. Зате при обшуку були знайдені коштовності, хутра, грошові кошти.
Цього разу ніякі зв’язку Бородкину не виручили, а навіть, навпаки, – нікому з високих чинів, які отримували від неї хабара і першокласне ресторанне обслуговування, не хотілося, щоб вона розговорилася. Тому вона була засуджена до вищої міри і страчено в 1983 році.
Вбивця з окладом, або які злочини скоїла Тоня Макарова?
Антоніна Гінзбург з чоловіком Віктором Гінзбургом./Фото: nastroy.net
Сором’язлива сільська дівчинка Тоня на прохання вчителя назвати свої ім’я та прізвище нічого відповісти не змогла. Замість неї викрикнули однокласники, що вона Макарова, маючи на увазі – дочка Макара. Так першокласницю Тоню і записали в журнал під прізвищем Макарова, тоді як насправді вона була Парфьонової. Цей нюанс допоможе пособнице фашистів Антоніні Парфьонової ховатися від правосуддя довгих 30 років.
По закінченні школи старанна учениця Тоня Макарова їде в Москву вчитися. З початком Великої Вітчизняної Війни вона йде добровольцем на фронт. Військовий підрозділ, в якому Антоніна служила санітаркою, потрапляє в оточення (сумнозвісний «Вяземський котел»). Після важких боїв від частини залишаються лише розрізнені групи.
На це красива історія закінчується, і починається отвращающая з найперших «нот» сага про дезертирах. Солдат Микола Федчук та Антоніна Макарова виявилися одні й просто намагалися вижити. До своїх не пробивались і партизан не шукали. Дівчина стала «похідної дружиною» солдата, і не з великої любові, а тому що боялася залишитися одна в такій ситуації.
Вийшли до села. В Червоному колодязі, як зізнався супутниці Федчук, у нього жила сім’я (дружина і діти). Покинувши село, Макарова прибивають до російських колабораціоністів на Брянщині, що живуть у так званій «Локотської республіки» – штучно створеному адміністративно-територіальному утворенні. Поліцаї залишили у себе симпатичну дівчину для своїх утіх, надавши їй за це дах і їжу. Але одного разу п’яної Тоні дали в руки кулемет і запропонували розстріляти спійманих партизанів і їх пособників. А треба сказати, що кумиром Антоніни з дитячих років була Анка–кулеметниця, тому вона пройшла, крім курсів медсестри, навчання стрільбі з кулемета. Так що з запропонованим їй завданням легко впоралася, а потім дізналася, що у неї тепер є посада і навіть оклад – 30 марок (дуже символічно!). На її рахунку 1500 життів.
В 1943 р. до Брянщині підійшли радянські війська. Антоніна втекла з німецького лазарету, де лікувалася від венеричного захворювання, выправила собі підроблені документи і влаштувалася санітаркою в радянський госпіталь. Там у неї закохався поранений солдат. Він робить їй пропозицію. Так фашистський кат зникла, а на сцені житті з’явилася заслужений ветеран Антоніна Гінзбург. Знайти колишнього пособника фашистів допоміг випадок: один з її родичів-Парфеновых, збираючись виїхати за кордон, вказав в анкеті рідну сестру, але чомусь з прізвищем Макарова (Гінзбург по чоловікові). КДБ почав розробку цієї загадкової особистості. Для її впізнання таємно привозилися свідки, на основі показів яких вона була засуджена і засуджена до вищої міри – розстрілу. Вирок привели у виконання 11 серпня 1979 року.
Який «сімейний бізнес» організувала Тамара Іванютіна – остання жінка, була страчена в історії СРСР
Тамара Іванютіна./Фото: fb.ru
У Києві жила-була багатодітна сім’я Иванютиных. Усіх членів родини відрізняло дивовижне єдність поглядів – якщо тобі заважають жити або стоять у тебе на шляху – просто отрави. Для цих цілей у подружжя було в достатку потрібний засіб – «рідина Клеричи», на основі високотоксичного талію, яке їм регулярно постачала знайома – геолог, нібито для цькування щурів. Тамара Іванютіна з-за квартирного питання отруїла першого чоловіка, потім другого і його батьків (до нещастя, вони були володарями ділянки, на якій невістка мала намір вирощувати свиней).
У 1987 році вона підливає отруту в їжу в шкільній їдальні, де працювала посудомийкою. Парторг і дієтсестра заважали списання продуктів, які Макарова забирала на прокорм великого домашнього господарства. А діти були отруєні з метою дискредитації шкільних обідів. Четверо з отруєних не вижили. Так стрімко рухався до своєї мети – купівлі чорної «Волги», ця страшна жінка.
Її сестра також отруїла чоловіка з-за квартири, а мати й батько – сусіда, дивився телевізор на великій гучності, і родичку, яка зробила їм неприємне зауваження. Намагалися вони нагодувати отруєними оладками свою сусідку, що одержувала більшу пенсію, але та отщипнула від них шматочок і пригостила котика. Той помер, а сусідка зателефонувала в міліцію. На рахунку цих недолюдей – 40 спроб отруєння людей і 13 загиблих. Батьки і сестра отримали великі тюремні терміни, а Тамара Іванютіна була розстріляна в 1987 році.
Приводити вироки теж завдання не для звичайної людини. Займалися такою роботою спеціальні люди, які мали безліч пільг.
Thanks!
Our editors are notified.