24 лютого святкує своє 73-річчя відома актриса, народна артистка РРФСР Олена Соловей. Її акторський талант розкрився у чому завдяки режисерові Микиті Михалкову, який зняв її в своїх найбільш відомих фільмах. Їх співпраця і творча любов почалася з фільму «Раба кохання», який став і для режисера, і для актриси проривом у світ великого кіно. Правда, на початку зйомок ніхто і припустити не міг, що все завершиться успішно: Микита Міхалков «все доношував» цей фільм за іншим режисером, а Олена Соловей ридала від відчаю, дізнавшись, що він зробив з її героїнею…
Інна Гула і Геннадій Шпаліков | Фото: retrospectra.ru
Все почалося з того, що одного разу поет і сценарист Геннадій Шпаліков раптом помітив: його дружина, красуня-акторка Інна Гула чимось схожа зовні на зірку німого кіно Віру Холодну. І він загорівся ідеєю зняти про неї фільм і почав роботу над сценарієм. Однак на той момент Шпаліков потрапив у немилість до влади і залишився практично без роботи. Через творчої нереалізованості він почав випивати, відносини в родині розладналися, і незабаром вони з дружиною розлучилися. Після цього Шпаліков втратив інтерес до всього що відбувається і прийняв рішення добровільно піти з життя. Незакінчений сценарій потрапив в руки Андрію Кончаловському, і він дописав його разом з Фрідріхом Горенштейном.
Режисер Рустам Хамдамов | Фото: retrospectra.ru
Знімати фільм за цим сценарієм з робочою назвою «Несподівані радості» довірили режисеру Рустаму Хамдамову, за рекомендацією його педагога і наставника Григорія Чухрая. Шпаліков планував, що Віру Холодну зіграє його дружина, Інна Гулая, але у Хамдамова було інше бачення цього образу. На його думку, цю роль могла виконати тільки Олена Соловей, яка і зовні, і по манері поведінки немов сама була з іншої епохи – епохи Срібного століття.
Віра Холодна та Олена Соловей, яка втілила на екрані її образ | Фото: retrospectra.ru
Крім Олени Соловей, у фільмі був задіяний потужний акторський склад: Олег Янковський, Еммануїл Віторган, Тетяна Самойлова. Хамдамов приступив до зйомок, але в процесі роботи зовсім забув про сценарії, переробляючи його на ходу. Його творчі пошуки кидали його від мелодрами до детективу з нальотом містицизму, від детектива – до комедії. Коли цензори подивилися відзнятий матеріал, вони вимагали переробити фільм згідно з затвердженим сценарієм. В серцях режисер кинув зйомки і поїхав у рідне Ташкент. Його офіційно відсторонили від роботи та прийняли рішення знайти йому заміну – адже велика частина коштів, виділених на зйомки, вже була витрачена, і їх треба було завершити.
Актор Олег Басилашвілі, оператор Павло Лебешев, режисер Микита Міхалков і художник-постановник Олександр Адабашьян | Фото: biography.wikireading.ru
«Доношувати» фільм за іншим режисером серед кінематографістів вважалося поганим тоном – звичайно, кожен з них хотів знімати власне кіно, а не доробляти чужу незавершену роботу. Режисери один за одним відмовлялися, і тоді Андрій Кончаловський запропонував взятися за цю непросту задачу своєму братові – Микиті Міхалкову. На той момент він встиг випустити свій перший повнометражний фільм, «Свій серед чужих, чужий серед своїх», який користувався великим успіхом у глядачів. Ідея зняти фільм чужий не привела його в захват, але взятися за роботу він все-таки зважився. По-перше, в пам’ять про Геннадія Шпаликове, написавшем сценарій фільму «Я крокую по Москві». Саме з його подачі Данелія затвердив на головну роль Микиту Михалкова, з чого почалася його акторська кар’єра. По-друге, над сценарієм «Ненавмисних радощів» працював його брат, який порадив йому не відмовлятися від цього проекту.
Режисер на зйомках | Фото: 1001material.ru
Погодившись працювати в умовах обмеженого бюджету і стислих строків зйомок, Михалков висунув свої умови: «Я відповів, що нічого не буду закінчувати, це інший стиль, це Хамдамов, і взагалі, я не вважаю себе вправі втручатися в чужі справи або втручатися в чужу творчу лабораторію, нехай навіть «закриту та опечатані». Якщо вони хочуть, я спробую зняти зовсім іншу картину на близьку (але ні в якому разі не ідентичну!) тему на гроші, що залишилися. На питання, наскільки це реально, я повторив, що спробую… Я знав, що йду на ризик, тим більше що картина постановочно-складна, костюмна. Але мене тягнуло азартне бажання загартовувати свою майстерність у складних умовах».
Олена Соловей у ролі Ольги Вознесенської | Фото: kino-teatr.ru, kp.ua
Микита Михалков та Олена Соловей у фільмі *Раба кохання*, 1975 | Фото: retrospectra.ru
Із солідарності з Хамдамовым з проекту пішли всі актори, крім Олени Соловей. Вона погодилася виконати головну роль у фільмі під керівництвом Михалкова, але ось тут і почалося найскладніше. Хоча актриса змирилася зі зміною режисера і дала свою згоду на зйомки, на майданчику вона постійно конфліктувала з Міхалковим, порівнюючи його з попереднім майстром не на користь нового режисера. Їй здавалося, що її героїня у Хамдамова виглядала набагато органичней, природніше і цікавіше, ніж у Михалкова.
Кадр з фільму *Раба кохання*, 1975 | Фото: vokrug.tv
Олена Соловей у фільмі *Раба кохання*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Пізніше актриса розповідала: «Микита Сергійович взяв мене в стрічку не відразу. Він відмовився затверджувати мене на головну роль, поки я не пройду проби на загальних підставах. А коли я їх пройшла, з’ясувалося, що моя нова героїня, Ольга Вознесенська, до Віри Холодної вже не має ніякого відношення. Мене це вразило… Коли я перший раз побачила фрагменти «Раби кохання», я була в повному відчаї. Плакала, ридала, відмовлялася далі зніматися, тому що абсолютно не сприйняла ту жінку, яка постала переді мною на екрані. Міхалков був у паніці, ледве переконав мене довести роботу до кінця. Та я й сама розуміла, що в тих обставинах діватися мені було просто нікуди».
Кадр з фільму *Раба кохання*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Микита Міхалков у фільмі *Раба кохання*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Однак переживання і претензії актриси були марними: цей фільм приніс їй популярність і в СРСР, і за кордоном, ставши її візитною карткою, а самого Микиту Михалкова звів у ранг режисера світового рівня: це був перший його фільм, відзначений на міжнародних фестивалях. Та й сам процес зйомок запам’ятався Олени Соловей своєю легкістю, швидкістю і дуже теплою атмосферою. Після цього вона продовжує співпрацювати з Міхалковим, знявшись в його фільмах «Незакінчена п’єса для механічного піаніно» і «Кілька днів з життя І. в. Обломова».
Олена Соловей у фільмі *Раба кохання*, 1975 | Фото: kino-teatr.ru
Режисер на зйомках | Фото: kino-teatr.ru
Тільки через роки Олена Соловей зізналася: «Одного разу я все-таки зважилася повністю подивитися «Раба любові», після чого відразу ж сказала Микиті (і це була правда!), що у нас вийшла справжня жива жінка, в якої ні додати, ні відняти нічого не можна, і що ніякий інший вона просто не могла бути. Ольга Вознесенська, яку пам’ятають глядачі, – повністю заслуга Микити. Я була лише формою, з якої геніальний режисер створив образ. Ось так: з одного боку складно, з іншого – звичайно…».
Олена Соловей у ролі Ольги Вознесенської | Фото: kino-teatr.ru
Кадр з фільму *Раба кохання*, 1975 | Фото: kp.ua
Роль у цьому фільмі стала не лише знаковою і визначальною для всієї творчої долі актриси, але і в якійсь мірі пророчою для неї самої. У фінальному епізоді її героїня їде на трамваї «в нікуди», і в цій сцені Олена Соловей бачила паралелі з власним життям: незабаром вона прийняла рішення емігрувати з СРСР. «Коли через кілька років я їхала в США, гостро згадувала пісню, що звучала в титрах: «Де ж ти, мрія?» Від’їзд здавався мені дежавю, передбаченим і визначеною…», – розповідала актриса.
Олена Соловей у ролі Ольги Вознесенської | Фото: kino-teatr.ru
Вона зникла з екранів на піку популярності, і тоді її рішення здивувало багатьох. Але не Микиту Михалкова – він вже звик до того, що Олена Соловей не була схожа на інших актрис і могла без роздумів пожертвувати будь роллю, якщо це йшло врозріз з інтересами її сім’ї. Кар’єра завжди залишалася для неї на другому плані, і на цей раз «раба кохання» знову послухала своє серце, виїхавши до США слідом за чоловіком.
Кадр з фільму *Раба кохання*, 1975 | Фото: vokrug.tv
Після цього в її долі було чимало крутих поворотів: Американські будні Олени Соловей.
Thanks!
Our editors are notified.