На рахунку Лева Пригунова більше ста робіт в кіно і серіалах, він знімався не тільки радянських, але і зарубіжних режисерів, у тому числі і в Голлівуді. Проте його кар’єра ніколи не була простою: його забороняли знімати, відмовляли в прийомі на роботу через антирадянських поглядів, а його нареченій погрожували звільненням з роботи, якщо вона вийде заміж за «ворога народу». І в особистому житті Леву Пригунову довелося пройти крізь безліч випробувань і навіть віддати в інтернат свого єдиного і коханого сина.
Спадкоємець ворога народу
Лев Пригунов. / Фото: www.24smi.org
Він з’явився на світ у 1939 році в Алма-Аті. Мама була вчителем літератури, батько – захопленим біологом і натуралістом. На початку Великої Вітчизняної батько добровольцем пішов на фронт, а після повернення дуже скоро був відправлений у заслання майже на кордон з Китаєм. Причина була дуже проста: Георгій Стрибунів не приховував свого негативного ставлення до відомому вченому Трохиму Лисенко, чиї теорії, активно впроваджувані в ті роки, були згубними для науки взагалі та для сільського господарства зокрема.
Георгій Стрибунів, батько актора. / Фото: www.russia.tv
У Павлодарі батько майбутнього актора був призначений на посаду директора дитячого будинку, в якому виховувалися діти «ворогів народу». Сестра Льва Пригунова в новому суворому кліматі стала хворіти, і мама повернулася в Алма-Ату разом з дітьми, але стала домагатися повернення чоловіка. Вона постійно писала високопоставленим чиновникам, в тому числі самому Сталіну, намагаючись домогтися возз’єднання чоловіка і батька двох дітей з сім’єю.
Її прохання задовольнили, проте всього через рік Георгій Стрибунів загинув, зірвавшись зі скелі в горах. Лев тоді було всього 10 років. Батько багато чого встиг навчити сина: майстерно стріляти, в будь-якій ситуації відстоювати свою думку і завжди жити чесно. Але скільки ще своїх знань і свого досвіду він так і не встиг подарувати синові?
Лев Пригунов. / Фото: www.russia.tv
Лев Пригунов вирішив продовжити справу батька і вступив у педагогічний інститут на біофак. Однак захопився мистецтвом, став брати участь у студентських постановках однокурсників з філологічного факультету. І одного разу почув, що йому потрібно було поступати в театральний. І Лев після другого курсу поїхав в Ленінград, де з першого ж разу вступив в ЛГИТМиК, пройшовши конкурс 250 осіб на місце.
Заборона на зйомки
Лев Пригунов, кадр з фільму «Звільнення на берег». / Фото: www.russia.tv
Вже з третього курсу лев Пригунов почав зніматися в кіно. Його дебютом і першою практикою стала кінокартина «Звільнення на берег», де він пройшов хорошу школу. Після отримання диплома актор повинен був відправитися з розподілу в театр в Якутії, проте спочатку він був запрошений на одну з головних ролей у фільм «Ранкові поїзди», а потім Анатолій Ефрос прийняв Пригунова в трупу ЦДТ.
Лев Пригунов. / Фото: www.autogear.ru
У 1964 році він успішно знімається у фільмі Джузеппе де Сантиса «Вони йшли на Схід», де зіграв роль Баццоки і встиг влаштувати справжній скандал на знімальному майданчику. Тоді він обурився різницею в відношенні до іноземних акторам і до радянських. Після цього його поселили в окремому вагончику і навіть підвищили гонорар. Але демаршу йому не пробачили: не пустили на прем’єру фільму «Вони йшли на Схід», а після відмовляли всім іноземним режисерам, які хотіли запросити Пригунова на зйомки.
Втім, радянські кіностудії його працювати теж не звали: вийшов негласна заборона на зйомки неблагонадійного актора. Тут йому пригадали і батьківську посилання, і діда по материнській лінії, який був священиком і помер в 1919 році після побиття і тортур, учинених червоноармійцями.
Лев Пригунов, кадр з фільму «Діти Дон Кіхота». / Фото: www.twimg.com
Лише Франциск Мунтян зміг домогтися того, щоб Лева Пригунова випустили на зйомки фільму «Тунель» в Румунію. А в 1969 році актор зіграв одну з кращих своїх ролей в картині «Серце Бонівура». На «Мосфільмі» він був у чорному списку, а повернутися в лад йому допомогло знайомство з професійним гравцем в карти Люсиком Гардтом, який був шанувальником актора. Варто було Люсику зателефонувати на кіностудію, та Пригунова керівник акторського відділу «Мосфільму» прийняв у штат з розпростертими обіймами.
Особиста драма
Лев Пригунов і Елеонора Уманець. / Фото: www.russia.tv
З Еллою Лев Пригунов познайомився завдяки одному зі своїх численних приятелів. У той час актор вже був на «Мосфільмі» внесений у чорний список і дружив з опальним Йосипом Бродським. Елеонора Уманець була представницею особливого світу: співробітниця МЗС, служила при американському посольстві. Вона була розумна, освічена і тактовна. Коли на роботі дізналися про намір дівчини вийти заміж за Пригунова, то поставили умову: або вона відмовляється від шлюбу з актором, або її звільняють з роботи.
Лев Пригунов і Елеонора Уманець. / Фото: www.russia.tv
Елла прийняла рішення миттєво, вибравши коханої людини. Найдивовижніше, що на роботі її залишили. А Лев Пригунов знайшов будинок і сім’ю, а ще вірного і відданого друга в особі своєї дружини.
У 1969 році в сім’ї народився син Роман, який згодом стане відомим режисером. Через чотири роки після одруження Лев Пригунов отримав квартиру, а трохи пізніше вони з дружиною обміняли його і її житло на величезну за радянськими мірками квартиру в будинку на Садово-Тріумфальної вулиці.
Лев Стрибунів з сином. / Фото: www.7days.ru
Здавалося, в цій родині щастя оселилося на довгі роки, але в 1977 році сталася трагедія. Лев Стрибунів у той час був в Алма-Аті, а Елла з сином гостювали у подруги в Ризі. Перед цим подружжя посварилися через те, що дружина не пустила прихворілого Роману з батьком, але сама разом з ним вирушила у Прибалтику.
8 листопада Лев разом з другом були в горах, але в якийсь момент актор відчув нездужання, його лихоманило протягом півгодини. Через 15 хвилин після повернення в дім матері пролунав дзвінок з Москви. Елла разом з подругою загинули в автокатастрофі. На щастя, сини обох жінок залишилися в той день вдома.
Коли нема іншого виходу
Лев Стрибунів з мамою. / Фото: www.tele.ru
Лев Стрибунів був зовсім пригнічений втратою дружини. Але розкисати і опускати руки він не мав права, адже син вимагав постійної уваги і турботи. Його потрібно було забезпечувати і залишити роботу Лев Пригунов просто не міг. Поки була жива мама актора, вона допомагала синові виховувати онука, але, коли її не стало, йому довелося віддати сина в інтернат.
Лев і Роман Прыгуновы. / Фото: www.eg.ru
Це було дуже хороший заклад, де жили і навчалися діти відомих акторів, але кожного разу, чуючи, як вмовляє Роман забрати його додому, Лев Георгійович ледь стримував сльози. Він приїжджав до дитини, як тільки випадала вільна хвилинка, і пояснював синові: зараз немає можливості залишати його будинку одного, адже тато багато працює. Через три роки, коли хлопчик трохи підріс, актор забрав Романа додому.
Право на щастя
Лев Пригунов. / Фото: www.aif.ru
Минуло кілька довгих років, перш ніж Лев Пригунов знову повірив у те, що може бути щасливим. Він вперше побачив Ольгу на «Мосфільмі» і миттєво зрозумів – це його дружина. Правда, дівчина довгий час на залицяння актора не відповідала і навіть сторонилася його.
Лев Стрибунів з дружиною Ольгою. / Фото: www.yutais.ru
Вони неодноразово перетиналися на знімальних майданчиках, де Ольга працювала помічником режисера, і поступово зближувалися. Вона молодша Лева Пригунова на 16 років, але володіє якоюсь особливою мудрістю, яка допомагає їй знаходити спільну мову практично з будь-якою людиною. Вона змогла подружитися з Романом, а для чоловіка стала джерелом не тільки любові, але і натхнення.
Лев Стрибунів з дружиною і сином. / Фото: www.tele.ru
Вони разом вже 36 років. Ольга поділяє захоплення актора живописом, та й сама, за словами Пригунова, є непоганим художником. Лев Пригунов пише картини професійно, його полотна виставляються не тільки в Москві та Санкт-Петербурзі, але і в Лондоні. А ще він пише вірші і захоплюється східною філософією. І в усьому знаходить підтримку з боку найближчих людей: дружини і сина.
У першому ж фільмі «Звільнення на берег» Леву Пригунову довелося грати разом з Володимиром Висоцьким. Актор і поет пішов, залишивши глибокий слід на цій тлінній землі. Багато хто пам’ятає «магнітофонну епоху», коли країна сміялася і плакала разом з героями пісень поета і барда. Висоцький, ще при житті пізнав всенародну любов, і сьогодні продовжує жити, увічнений у мальовничих полотнах художників, у бронзових творіння скульпторів.
Thanks!
Our editors are notified.