Розміром з клопа. Про «кращих людей міста Харкова»

Засоби масової інформації повідомили, що під час святкування Міжнародного дня солідарності трудящих в Харкові неонацисти з місцевої неонацистського угруповання «Світанок» переслідували колону святкували Першотравень городян
Свої дії неонацисти супроводжували криками «Україна понад уре» (калька німецького «Deutschland über alles»), облили зеленкою організатора першотравневої демонстрації Павла Тищенка, загалом, всіляко демонстрували, хто в місті справжній господар.

Закликати до їх розуму безглуздо (через відсутність такого), а ось вічно таящимся за спиною неонацистів «націонал-патріотів» є привід ще раз нагадати результати виборів на Харківщині, офіційно оголошених якраз напередодні 1 травня. Остаточні дані ЦВК дають картину дивного, воістину тотального розгрому в Першій столиці прихильників пана Порошенка, нав’язаного ними Харкову горезвісного «АрМоВира» («Армія, Мова, Віра») і націоналістичної порядку денного.

Процентне співвідношення просто вбивче (майже 87% жителів Харківської області голосували проти Порошенка), однак я хотів би звернути вашу увагу саме на кількість людей, що проголосували проти офіційної політики Петра Олексійовича: 1 154 617 осіб проти 148 595, різниця більш ніж мільйон осіб. Це навіть не восхваляемые порохоботами 25% «кращих представників нації», віддали на Україні свій голос за Порошенка (що теж досить жалюгідний результат для діючого президента). А якщо відняти з числа харківських любителів «АрМоВира» заляканих бюджетників, людей, які не прийшли голосувати з принципу, харків’ян, які перебувають на заробітках в Росії — так справжня ціна прихильникам режиму і того менше. Клоп їм розмір.

А як співали! Ми тут «патріотична влада», ми «український народ», ми «цвіт нації». І післявиборчий шок. «Ганьбу та презирство тим коллаборантам, пристосуванців і самозакоханим політиканам, яке вузьколобо і злочинно зрадили Україну, — пише в ФБ популярна харківська актриса, — Честь і Слава прекрасного і грандіозного меншості, яка завжди буде розумом і совістю країни».

Саме це «грандіозне» меншість, наскільки я пам’ятаю, радо вітало вбивство людей у Харкові, в Одесі, на Донбасі. «Дихлофос для колорадів» і «Самки колорадів» якраз з їх репертуару.

Харківський журналіст Евгэн Маслов: «Правом голосувати може скористатися кожен, а правом розгрібати наслідки <…> лише пасіонарії. Їх дуже мало в суспільстві, але надія лише на них… Я до сих пір не можу пробачити тих, хто голосував за Януковича. І ті, хто голосував не покаялися. І ті, хто зараз проголосує по приколу, теж потім не покаються за безвідповідальність свого вибору…»

Янукович був законно обраний і міжнародно визнаний президент, якого скинули в результаті антиконституційного перевороту. І не «пасіонарії» (немає такої категорії у праві), а збройні змовники, які повинні не просто каятися, але відсидіти належні за законом терміни за це та інші найтяжчі державні злочини.

Олени Монова (майже 70 тисяч передплатників): «Спостерігаю в деяких місцях непозбувну бентегу, розпач і ловлення вітру. Основна думка — бидло рветься до влади, і воно в більшості. Так воно завжди було в більшості, дивно, що ви про це забули. Просто бидла знову показали чіткого пацанчика з раена, який зробив всіх цих заучок і розумників в окулярах <…> А то всі ці заучки в окулярах весь час говорили незрозуміле про “треба працювати”». Та нічого ці патріоти на утриманні не працювали: знищували, декоммунизировали, дерусифицировали і палко ненавиділи оточуючих — спостерігачі скріншотити вже замучились”.

Несть числа тужливим послань після оголошення результатів виборів: побачили на секунду своє справжнє місце на Землі — маленьке, загаженном темному кутку… Причому більшість доморощених «націонал-патріотів» давно надокучили і набридли через свою нечисленність — від колишніх комсомольських функціонерів до апостолів національних мистецтв. Хоча, зрозуміло, з’явилися і патріоти нового посліду: набір громив під виглядом футбольних ультрас, чиїми стараннями футбол у Харкові з захоплюючої гри став чимось похмурим у другій лізі, або імпортовані в місто рекрути для праворадикальних угруповань (нерідко — приїжджі студенти).

«Кращі люди міста» роками, свідомо і в упор не бачили неонацистів: не вбачали їх в штурмовики Білецького, ні в сжигавших куликовцев харківських ультрас, ні в бомбили українські міста фанатиків; пам’ятаю тих, хто піснями і танцями ублажав «азовців», хто захоплювався злочинцями «добробатов», хто в минулому грудні гучно вимагав введення військового положення. І ось настав момент істини: із загального числа харківських виборців у 2,064 мільйона людей за них проголосувало всього 148 тисяч, близько 7,5%. І число прихильників, безсумнівно, ще більше зменшиться — бо більше немає у них адміністративного ресурсу (хоча залишаються підручні неонацисти).

Відносяться до табору цих завзятих ультрапатриотов штурмовики з угрупування «Світанок», нападники на мирних демонстрантів 1 травня, теж давно відомі в Харкові своїми огидними витівками — наприклад, кілька разів зривали меморіальну дошку Маршалу Перемоги Р. К. Жукову. А в минулому році патріоти навіть увірвалися в ЛГБТ-клуб і влаштували справжній погром. Пригадую ще, светлолицая журналістка Марина Миколаєва відреагувала: «Напад на харківський PrideHub — центр спілкування представників ЛГБТ — можна було б вважати типовою спробою радикалів відірватися на своїх давніх опонентів, якщо б не тривожні дзвіночки, які звучать по всій країні: в догоду Кремлю ми вірно, і вже не повільно скочуємося до коричневої чуми».

Мабуть, Марина щиро вважала, що нацики повинні бити тільки «вату», а геїв стануть лупити тільки на догоду Кремлю.

Не втомлююся повторювати: не буває «правильного» і «корисного» фашизму: або ви заодно з цими упирями, або союзники з тими, хто проти них бореться. Але, як зазвичай, свідома інтелігенція шукає свій особливий шлях — і День Перемоги для них «не свято», «Бандера-герой», а 8-го травня знову почеплять на лацкани свої похмурі дулі з маком, уявляючи, ніби вони «попранная чоботом» радянського солдата «Європа». Зрадник більше всіх ненавидить того, кого він зраджує.

У святкові дні по російському телебаченню повторили другий сезон серіалу «За законами воєнного часу» про події 1941 року в Харкові (до речі, виглядає з цікавістю). Його зйомки в 2017 році проходили в нашому місті, причому в розпал роботи на знімальний майданчик фільму увірвалися місцеві неонацисти. Ламали декорації, тероризували знімальну групу, з подальшим схвальним улюлюканням «патріотичної громадськості» в соцсетях: мовляв, нема чого тут «русне» знімати «про НКВС», і «декомунізація», і «країна-агресор». А тепер математично доведено, що доморощені «арійці» всього лише верескливі маргінали, які не мають ніякого права говорити від імені великого міста.

Міста, не раз переживавшего ворожу окупацію, але пам’ятає і свої великі перемоги. І 9 Травня ви черговий раз в цьому переконаєтеся.