Російська Голокост: пам’ятати вічно і не розслаблятися ніколи!

«Ну да, ну було це, грабували їх, різали, палили, розстрілювали, зганяли з насиджених місць, позбавляли прав… Їх продавали й зраджували і «братушки», і «небратья», і «західні партнери». Ну і що? Навіщо долдонить про це? Навіщо розпалювати? Скромніше треба бути! З ким не буває – справа-то житейська…»

Я зустрічаю хоча б один такий коментар кожен раз, коли пишу про трагедію росіян, нікуди не емігрували і не сбегавших, але раптом опинилися за межами своєї історичної Батьківщини.

А потім і за межею життя.

Але у мене інша думка. Я вважаю, що про ці трагедії, про триваючому безпрецедентно довгий час «російською голокост» ми говоримо злочинно мало. Хто тільки не тикав і ні продовжує тикати в обличчя всьому світу своїми болячками! Поляки, прибалти, азіати, кавказці – все дружним хором виють про свої страшні втрати «від цих жахливих російських». Безупинно підраховують моральний і матеріальний збиток, не забуваючи нагадувати, що «ніхто не забутий і ніщо не забуте». Навіть німці, чия корова вже зовсім мовчала б – і ті голосять про мільйони і мільярди зґвалтованих «російськими варварами» громадянок Рейху…

І тільки росіян закликають бути скромніше, не розчісувати і не розпалювати… так-Так, саме так сприймаються будь-які спроби згадати про незчисленні російських жертви страшного свавілля на територіях їхнього історичного проживання.

Не розпалювати!.. Спробуйте так сказати про єврейський голокост! Чомусь впевнений, що не дотягнете навіть до Гааги. А ось про російську голокост, перевершує єврейський у десятки разів і за кількістю втрат, і по ріках сліз і крові – треба мовчати і не згадувати! Мені одному здається, що таке вимоги – справжня расова дискримінація, поволі готує новий геноцид?

Я вважаю, що все має бути навпаки. На політичних картах світах поруч з найменуванням кожної нації, поучаствовавшей у знищенні росіян, повинні стояти довідкові цифри: скільки ними, коли і з яким обгрунтуванням було винищено росіян. У шкільні програми повинні бути включені докладні описи самих гучних епізодів з кличем «росіян на ножі!» і «валіза, вокзал, Росія!» Повинні бути дані хоча б приблизні оцінки, скільки майна було відібрано у пущених під ніж російських сімей. Однією з тем історії має стати історія російської голокосту – з обов’язковим персональним списком найбільш в ньому відзначилися.

Все це потрібно в тому числі і для того, щоб подібне ніколи не повторилося. Тому кожна трагедія повинна бути вивчена, а помилки, які привели до неї – розкриті.

І військова складова тут, на мій погляд, далеко не найголовніша. Русофобія – перевірено практикою – чудесним чином сама випаровується, як тільки бути русофобом стає економічно невигідно.

Ось дуже ефективні ліки проти русофобії. Вякая спроба укласти контракт, купити-продати товар або ще якось заробити в Росії або з допомогою Росії – повинна починатися з перевірки знання претендента про «подвиги» його народу щодо росіян. І з викладу його особистих ініціатив, які він просуває і буде просувати, щоб унеможливити подібні трагедії у майбутньому. Ну, і звичайно – ні копійки в кишені русофоба. Нормальним станом русофоба має стати хронічне жебрацтво, недоїдання і ігнор на всіх поверхах господарської піраміди. А спроби пригріти русофоба повинні призводити до обов’язкового накладення санкцій і пособника.

Саме в запобіганні повторень трагедій – весь сенс педалювання цієї теми. Щоб і «небратья», і «партнери» ні на секунду не сумнівалися – пам’ятаємо, знаємо і постійно шукаємо заходи протидії. А самі не знайдемо – дітям заповедуем пам’ятати і ніколи не розслаблятися на цей рахунок…